Постдевальваціонное економічний розвиток та імпортозаміщення
В умовах пожвавлення внутрішнього попиту багато виробництва вітчизняної обробної промисловості отримали можли-ність збільшити не тільки випуск продукції, але й обсяги інвес-тицій в основний капітал. До галузей, істотно підвищили обсяги інвестування в основний капітал в 1999-2000 рр.., Зокрема можна віднести ряд секторів машинобудівного комплексу, деревообробну та целюлозно-паперову промисловість
(табл. 4.9).
Наведені дані свідчать про те, що основними сфе-рами інвестиційного підйому, сосредоточившими практично по-Ловін сукупних капіталовкладень, з'явилися нафтовий (16,9%) та інфраструктурний (21,1%) сектори. Вони випередили за масштабами інвестування традиційного лідера в області реалізації інвес-тіціонних програм - сектор житлово-комунального будівництва (16,0%).
Серед динамічно інвестують останнім часом галузей добувного комплексу можна відзначити чорну і кольорову металургію. Тим часом у ряді секторів паливної промисловості (сланцева, торф'яна і вугільна галузі) триває інвестиційний спад.
З числа галузей обробної промисловості до активно інвестують відносяться сектори, пов'язані з експортно-орієнтованими галузями і виробляють для них виробничо-технічну продукцію.
Складнішою є ситуація у легкій і харчовій промисловості, що працюють на задоволення кінцевого попиту населення. У легкій промисловості має місце незначне зростання інвестицій. У харчовій промисловості інвестиційне пожвавлення 1997-1999 рр.. знову змінилося спадом: у першому півріччі 2000 р. інвестиції в модернізацію і розширення виробництва скоротилися на 42,4% порівняно з відповідним періодом попереднього року.
Високі темпи приросту інвестицій демонструє інфраструктурний комплекс (транспорт і зв'язок), де найбільш динамічно інвестують секторами є залізничний, магістральний трубопровідний і морський транспорт, дорожнє господарство. Стійкий інвестиційний зростання спостерігається в сфері житлового будівництва. Мотиви інвестиційного пожвавлення в рамках кризового циклу
Крім сприятливих факторів, що сприяють швидкому розвитку експортно-орієнтованих галузей видобувного ком-плексу і галузей обробної промисловості (девальвація-ційний ефект та імпортозаміщення), в економіці Росії виникли об'єктивні стимули інвестиційного пожвавлення, пов'язані з тра-Діціон мотиваціями приватних інвесторів в рамках кризового циклу.
Відповідно до принципів економії виробничих з-держек господарське пожвавлення на перших порах спиралося на під-потяг в господарський оборот наявних незавантажених потужностей. Ступінь завантаження виробничих потужностей збільшилася з 51% в 1998 р. до 65% у першому півріччі 2000 р. Проте зростання завантаження виробничих потужностей мав свої об'єктивні межі, про-диктував в першу чергу високим фізичним та моральним зносом устаткування: вироблена на ньому застаріла продукція за міру насичення внутрішнього попиту ставала незатребуваною ринком. Вичерпання можливостей використання дозавантаження потужностей посилило мотивацію підприємств до оновлення свого виробничого апарату.
Розширення та модернізація виробництва поєднувалися з прискореним вибуттям зношених і неперспективних з позицій ринкової кон'юнктури виробничих потужностей, які підприємствам було невигідно залишати на балансі через певних витрат їх зберігання. У середньому за рік вибувало 11% наявного потенціалу потужностей великих і середніх підприємств. Все це свідчить про поступове вичерпання некапіталомістких методів економії на виробничих витратах і формуванні передумов інвестиційного підйому.
Отримання російськими підприємствами цінових переваг в умовах девальвації рубля сприяло заміщенню імпортного обладнання продукцією вітчизняного машинобудування. Разом з тим підприємства прагнуть використовувати найменш капіталомісткі способи модернізації виробництва, які дозволяють залучити в господарський оборот зношені і недовантажені потужності.
В якості одного з широко застосовуваних останнім часом напрямків інвестування виступає капітальний ремонт. Аналіз показує, що частка витрат підприємств, пов'язаних з капітальним ремонтом зношеної техніки, в обсязі виробничих інвестицій постійно збільшується: 15% - в 1997 р., 17% - в 1998 р., 18% - в 1999 р. Інша напрямок пов'язаний з вкладенням коштів у вживані, але ще працездатні машини й устаткування. Дані переваги інвесторів обумовлені сохраняющимся дефіцитом інвестиційно-фінансових ресурсів підприємств, реструктурированием застарілих виробництв, перепрофілюванням незавантажених потужностей, приемлемостью (на відміну від імпортованого обладнання) цінових параметрів.