Головна
Головна → 
Фінанси → 
Інвестиції → 
« Попередня Наступна »
Л.Л. Игонина. ІНВЕСТИЦІЇ, 2005 - перейти до змісту підручника

Правове регулювання іноземних інвестицій

Створення сприятливого інвестиційного клімату в чому залежить від діючої системи прийому капіталу. Під системою прийому капіталу розуміють сукупність правових актів та інститутів, що регламентують державну політику в частині зарубіжних вкладень.
У країнах розвиненої ринкової економіки стосовно іноземним інвесторам використовується так званий національний режим. Дане положення, закріплене в ряді документів МВФ-МБРР, Міжнародної торгової палати та ОЕСР, означає, що залучення іноземних інвестицій та діяльність компаній з іноземною участю регулюється, як правило, національним законодавством. При цьому останнє в основному не містить відмінностей в регламентації господарської діяльності національних та бажаних інвесторів. Іноземні інвестори можуть мати доступ до місцевих виробничим, трудовим і фінансовим ресурсам, створювати підприємства на основі будь-якої організаційно-правової форми діяльності, прийнятої в даній країні, здійснювати господарювання на тих же умовах, що і національні підприємці, користуватися значними місцевими пільгами.
Зокрема, розроблені МБРР спільно з МВФ Принципи прийому прямих іноземних інвестицій включають: національний режим, недискримінацію іноземних інвесторів, захист і гарантії. У зазначених Принципах містяться рекомендації безперешкодного переказу відповідних валют, недопущення експропріації іноземних капіталовкладень, звернення для вирішення спору між іноземним інвестором і державою, що приймає до арбітражу Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів.
На відміну від розвинених країн у багатьох країнах, що розвиваються зберігається ряд обмежень, що перешкоджають руху іноземних інвестицій. Національні інвестиційні законодавства, спрямовані на збереження національного суверенітету і еконо-мічної безпеки, встановлюють обмеження на вкладення иноинвесторов в певні галузі і виробництва, на вивезення прибутку, визначають граничні розміри частки участі іноземних інвесторів у капіталі національної компанії, особливий порядок допуску іноземних інвесторів та їх реєстрації .
Разом з тим у 90-ті роки в багатьох країнах, що розвиваються відбувалася певна лібералізація інвестиційного режиму. Майже всі прийняті останнім часом закони в галузі інвестиційної діяльності передбачають надання іноземним інвесторам, за певними винятками, не менш сприятливого режиму, ніж національним, гарантії для іноземних інвесторів стосовно безперешкодного переказу прибутків, а в разі експропріації іноземної власності відповідну компенсацію, можливість вирішення спорів між приймаючою країною (дер-дарства) і іноземними інвесторами шляхом форм арбітражу, широко застосовуваних у міжнародних економічних відносинах.
На практиці в більшості країн, незважаючи на ухвалені закони, лібералізує інвестиційний режим, все-таки зберігаються раз-особисті обмеження для діяльності іноземних інвесторів. Це стосується не тільки процедурних питань (вимога предваритель-ного дозволу на інвестування, многоступенчатость і тривалість процедури розгляду заявок), а й прямих обмежень на іноземні інвестиції в окремих галузях економіки (або навіть заборон), лімітування іноземного капіталу в компаніях або можливість його участі в них тільки спільно з вітчизняними інвесторами та ін
Характерною рисою сучасного національного законодавства в галузі прямих іноземних інвестицій є розширення 1. сфери його поширення на всі види майнових активів і пов'язаних з ними прав власності, а також прав на інтелектуальну власність. Хоча національні закони стосуються переважно приватних інвестицій, вони часто поширюються на інвестиції державних організацій та інвестиції самої держави.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz