| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.6. Підприємництво як ресурс | ||
|
Світовий досвід також показав, що підприємницькі здібності найбільш ефективно реалізуються в таких країнах, якщо сильна ступінь лібералізації господарської діяльності поєднується з високою ефективністю державних інститутів, а також з активною державною підтримкою дрібного і середнього підприємництва і політикою заохочення конкуренції на внутрішньому ринку. Наукові ресурси світу. Наукові ресурси (науково-технічний потенціал, наука) визначають можливості тієї чи іншої країни здійснювати науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). На науково-технічний потенціал країни, його стан і тенденції розвитку впливають дві групи чинників. Першу групу утворюють кількісні фактори: наявність у країні підготовлених наукових дослідників, а також матеріально-технічне забезпечення НДДКР, насамперед обсяг виділених на науку і наукове обслуговування фінансових ресурсів. Друга група чинників (якісних) включає систему організації НДДКР, пріоритети наукових розробок, а також рівень розвитку такої галузі, як наукове обслуговування. частка витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у ВВП; витрати на НДДКР на душу населення; частка бюджетних асигнувань на НДДКР у загальних витратах державного бюджету; чисельність фахівців, зайнятих у науці і науковому обслуговуванні (у тому числі і частка в чисельності населення даної країни); кількість міжнародних премій (насамперед Нобелівських) за видатні наукові досягнення; індекс цитування (частота посилань в наукових працях на роботи дослідників з даної країни): частка наукомісткої продукції у ВВП та промислової продукції (за визначенням національного наукового фонду США до наукомістких відносяться галузі, в яких частка витрат на НДДКР складає більше 3,5%, а частка наукового персоналу - не менше 2,5%; в число наукомістких галузей входять авіакосмічна, приладобудівна, електротех-нічних, електронна та ін.); частка країни на світовому ринку високих технологій (до числа високих технологій найчастіше відносять чотири найважливіші напрямки технологічного розвитку: інформаційні технології; технології, засновані на використанні нових матеріалів; космічні технології; ядерні технології). Загальні витрати на НДДКР в семи країнах з найбільшим науково-технічним потенціалом склали близько 370 млрд дол (за паритетом купівельної спроможності інвалют). Питома вага витрат на НДДКР у ВВП розвинених країн має тенденцію до стабілізації на рівні 2-3%. 1) Однак не існує жорсткої залежності між рівнем розвитку тієї чи іншої країни і часткою витрат на науку в її ВВП. У справою розвинені країни витрачають на НДДКР відносно більше фінансових ресурсів, ніж держави, що розвиваються, а великі розвинені країни, як правило, витрачають на науку більше коштів, ніж малі. Але багато залежить від історично сформованих умов даної країни: частка витрат на НДДКР у ВВП складає в Швеції 3%, Ізраїлі - 2,2%, у Новій Зеландії - всього 1%. Частка держави у витратах на НДДКР склала в 1995 р. у Великобританії і Франції близько 50%; в США - 36%. У цих країнах, особливо в США, значна частина досліджень здійснюється у військових цілях, що і є одним з факторів провідної ролі держави у фінансуванні НДДКР. Інший фактор - традиційно висока частка фундаментальних досліджень, фінансованих у багатьох випадках за рахунок держбюджету. У ряді країн вирішальну роль у фінансуванні НДДКР грають приватні фірми. Так, на початку 1990-х років із загальних асигнувань на НДДКР на частку приватного сектора припадало в Південній Кореї 82%, у Швейцарії - 75, Швеції - 68%. Для російської науки аж до середини 1990-х років була характерна вкрай централізована система фінансування, при якій частка державних витрат на дослідження і розробки досягала 93%. Однак обсяг бюджетних асигнувань на НДДКР в другій половині 1990-х років різко скоротився і в результаті частка бюджетних коштів у структурі фінансування досліджень і розробок (з урахуванням коштів підприємств державного сектора) в 1997 р. склала 60,2%. на некомерційній основі (науково-технічні публікації, конференції та симпозіуми, міграція вчених і фахівців), цей обмін поширюється головним чином на фундаментальні НДДКР; на комерційній основі (передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходами - патентів, ліцензій, ноу-хау, тобто секретів виробництва та технологічного досвіду і т.д.). 1. Передача технологій здійснюється двом основним групам по-купатель: закордонним філіям (дочірнім фірмам ТНК) і незалежно фірмам. Нові технології надаються переважно-ного ТНК своїм філіям або дочірнім фірмам. Незалежним фірмам найчастіше за все продають технології галузей, що не відносяться до числа наукомістких (металургія, металообробка, текстильна промисловість тощо). Найбільшим у світі експортером технології є США. Позитивне сальдо в торгівлі ліцензіями мають Великобританія, Швейцарія і Японія, яка в 1950-1980-х роках була одним з найбільших у світі споживачів науково-технічних досягнень і в даний час усе ще більше платить за іноземну технологію, ніж отримує за експорт своєї, але цей розрив зменшується. Такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина, цілеспрямовано здійснюють закупівлю іноземних технологій, а експортують в невеликому обсязі ліцензії в основному в сусідні держави. Росія також імпортує технології в набагато більшому обсязі, ніж експортує. Науково-технічні зв'язки тісно переплетені з торгівлею науко-ємною продукцією. Тому про масштаби та географії цих зв'язків можна судити виходячи з положення тієї чи іншої країни на ринку високих технологій і тим більше - наукомісткої продукції в цілому. Весь світовий ринок високотехнологічної продукції умовно ділиться на 50 макротехнологій. США контролюють світовий ринок за 22 макротехнологій, Німеччина - по 11, Японія - по 7. Загальний обсяг продажів наукомісткої продукції на міжнародному ринку становить 2,3 трлн дол З цього обсягу на частку США припадає 39%, Японії - 30, Німеччині - 16, Росії - менше 1% (низька частка нашої країни багато в чому пояснюється пре володінням в недалекому минулому військових НДДКР і слабким розвитком комерційної діяльності в науковій сфері). | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||