Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Я.С. Ядгаров. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАНЬ (Підручник Четверте видання, перероблене і доповнене), 2009 - перейти до змісту підручника

ДОДАТОК МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ НАВЧАНЬ

Приступаючи до вивчення історії економічних навчань, вам необхідно насамперед уважно ознайомитися зі змістом програми з даної дисципліни, а також з переліком рекомендованої в ній навчальної літератури та додаткових джерел. Далі слід завчасно отримати у тимчасове користування наявні в бібліотеці вузу літературні джерела.
Одночасно (також за погодженням з викладачем) доцільно продовжити формування «особистої бібліотеки економіста» і по можливості придбати в книготорговельної мережі найбільш важливі з числа наявних у продажу навчально-методичні розробки, які, безсумнівно, знадобляться вам у вашій майбутній науково-практичної діяльності.
На вивчення дисципліни історії економічних вчень обсяг навчального навантаження передбачається в затверджуваних у вузах навчальних планах. У межах затвердженого обсягу «расчасовка» на аудиторну роботу здійснюється відповідними структурними підрозділами (факультетами та інститутами) у складі вузу. Тому кількість лекційних та семінарських занять у навчальних планах різних підрозділів вузу, як правило, варіюється виходячи із затверджених для них переліків спеціальностей та спеціалізацій і залежно від застосовуваних форм навчання (денне, вечірнє, другу освіту тощо).
З урахуванням цих обставин основні розділи і положення цих методичних вказівок викладаються стосовно до максимально можливого варіанту обсягу аудиторної роботи. У разі меншої планової «расчасовку» лекційної та семінарської навантаження кількість і послідовність тем і питань, що плануються на лекційні та семінарські заняття, можуть бути скориговані.
У процесі вивчення розділу «Економічні вчення епохи дориночной економіки» основну увагу треба приділити історико-економічній характеристиці головних етапів і специфічних особливостей натурально-господарської ідеології. Початок цієї епохи знаменує економічна думка філософів і правителів Стародавнього Сходу і античного світу. Наступний етап очевидний в проявах схоластики і догматичних постулатах економічних поглядів релігійних лідерів середньовіччя в ісламських арабських регіонах і західноєвропейських регіонах католицького християнства. Завершальним етапом еволюції еко-номічного думки епохи дориночной економіки є Мерканті-лизм, що став першою теоретичною концепцією зароджуються в надрах натурального господарства ринкових економічних відносин.
Центральне місце в тематиці лекційних та семінарських занять, «круглих столів», колоквіумів і курсовик робіт з цього розділу дисципліни займають такі проблеми, як:
прихильність авторів економічних ідей стародавнього світу та середньовіччя обмеженим масштабами товарно-грошових відносин;
переважання емпіризму і принципів морально-етичної оцінки економічних категорій і явищ;
чільна роль держави та загальнонаціональних інтересів у господарській політиці;
відсутність цілісної методологічної бази та теоретичної концепції економічної науки.
Розділ дисципліни «Економічні вчення епохи нерегульованих ринкових відносин» пов'язаний з вивченням різноманітний і часом діаметрально протилежних теоретичних положень і концептуальних позицій представників різних напрямів, течій і шкіл ліберальної економічної думки. Останнім - класикам і неокласиків, беззастережно разделявшим смітівський доктрину «невидимої руки» і так званий «закон ринків Сея», вельми серйозно протистояли їхні опоненти - соціалісти-утопісти і економісти-романтики. Причому противники ліберальної економічної думки не тільки критикували принципи повного laissez faire, а й висували оригінальні проекти соціальний реформ, включаючи заходи нециклічного (безкризового) розвитку економіки. Однак більш зваженою і аргументованою критикою теоретико-методологічних основ ліберальної економічної думки є наукова спадщина німецьких авторів - попередників соціально-інституціонального напрямку економічної думки, які доводили неприпустимість дослідження проблем економічного зростання у відриві від чинників соціального середовища і національно-історичних особливостей.
До числа найважливіших при вивченні даного розділу дисципліни відносяться наступні проблеми:
пріоритет методу класового аналізу економічних процесів;
прихильність авторів класичної політичної економії та неокласичної економічної теорії принципам laissez faire, «чистої» економічної науки і досконалої конкуренції;
безкомпромісність теоретико-методологічних позицій і прихильників і противників ліберальної економіки;
відсутність системного (комплексного) аналізу та обліку всієї сукупності забезпечують економічне зростання суспільних факторів (фактори економічної та неекономічній середовища).
Вивчення розділу «Економічні вчення епохи регульованих ринкових відносин», як і попередніх двох, нерозривно пов'язане з пізнаннями в області дисциплін «Економічна теорія» та «Історія економіки». Тематика даного розділу дозволить більш чітко осмислити сутність і взаємозумовленість економічних процесів XX століття з урахуванням виниклих напередодні і після світової економічної кризи 1929-1933 рр.. принципово нових економічних доктрин. У їх числі найважливішими є теорії соціального контролю суспільства над економікою так званих американських інституціоналістів, теорії ринку з «монополістичної» і «недосконалої» конкуренцією і, звичайно, альтернативні один одному кейнсіанські і неоліберальні концепції державного регулювання економіки.
Особливу увагу тут слід звернути на процес поступового зближення непримиренних і полярних перш позицій теоретичних шкіл, течій і напрямів економічної думки, названий П.Самуельсоном процесом «неокласичного синтезу». Саме в цьому ключі очевидна еволюція економічної думки на сучасному етапі, про що переконують також досягнення видатних вчених-економістів в період останньої третини XX в., Протягом якого здійснюються присудження Нобелівських премій з економіки.
Основоположними проблемами при вивченні завершального розділу дисципліни можуть бути названі:
відмова від ортодоксальних концепцій «класового аналізу», «чистої» економічної науки і досконалої конкуренції;
пріоритет соціально орієнтованих теоретичних концепцій економічного зростання;
зближення полярних позицій шкіл і напрямів економічної думки як наслідок процесу «неокласичного синтезу»;
популяризація та світове визнання досягнень кращих вчених-економістів сучасності (нагородження Нобелівськими преміями).
Підготовка до семінарських занять повинна здійснюватися в суворій відповідності з планом, наведеним у п. 3 навчально-методичних матеріалів підручника. Послідовність і кількість тем і питань, що виносяться на семінар, може коригуватися викладачем в залежності від фактично запланованої навантаження у навчальних планах і інших об'єктивних обставин.
До кожного семінарського заняття рекомендується короткий конспектування окремих розділів (глав) з першоджерел (див. у п. 3 навчально-методичних матеріалів підручника відповідні бібліографічні списки). Кількість конспектіруемих джерел і обсяг такої роботи визначаються студентом самостійно або узгоджуються з викладачем. Підготовлений таким чином матеріал може бути використаний при виступі на семінарі, написанні курсової роботи і випускної роботи бакалавра економіки з обраної теми. Конспектування, крім того, розвиває навички роботи з науковою літературою, кваліфікованого усного та письмового викладу власних думок.
Курсова робота і випускна робота бакалавра виконуються за обраною студентом з відповідних переліків темі в машинописному вигляді і представляються на кафедру. За погодженням з викладачем тема роботи може і не збігатися з запропонованими в п. 3 навчально-методичних матеріалів підручника переліками.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz