| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.3. Проблеми подвійного оподаткування по окремих об'єктах оподаткування | ||
|
підсумки застосовуються одночасно і незалежно один від одного - податок, що стягується з об'єкта нерухомості, ніяк не враховується при розрахунку податку на загальну суму майна платника податків - в неї включається і обкладений вже податком об'єкт нерухомості. При застосуванні цих податків у будь-яких двох країнах може виникнути ситуація, коли один і той же об'єкт майна може обкладатися податком одночасно в двох країнах. Наприклад, мова може йти про обкладення податками на окремий вид майна. Як правило, такими податками обкладаються тільки реєстровані у спеціальних реєстрах види майна. Тому це питання вирішується досить просто, шляхом територіального обмеження застосування даних податків. Разом з тим мають місце ситуації, коли майно зареєстровано в одній країні, а реально використовується і експлуатується в інший (наприклад, морські або повітряні судна, деякі види рухомого майна і т.д.). У таких ситуаціях виникає реальне подвійне оподаткування для власників зазначених видів майна. Вирішується ця проблема шляхом укладення податкової угоди між відповідними двома країнами, за умовами якого вибирається єдиний критерій для одноразового застосування податку тільки в одній з цих країн. Як правило, вибираються наступні одноманітні критерії: а) для рухомого майна - оподаткування в країні його реального місцезнаходження; б) для транспортних засобів, що використовуються в міжнародних пе-ревозки, - в країні місцезнаходження керуючої компанії; в) для майна, використовуваного в комерційній діяльності (капітал, патенти і т.д.), - за умовами режиму постійного ділового установи (ПДУ); г) для інших видів майна - в країні резидентства їх власника. Щодо об'єктів нерухомості колізія податкових юрисдикції виникає в тих випадках, коли компанія однієї країни основним об'єктом своєї діяльності обирає володіння і управління нерухомістю в іншій країні. За відсутності податкового угоди кожна країна застосовує свій режим оподаткування; при укладанні податкового угоди, як правило, вибирається режим обкладення майна (капіталу, паїв) такої компанії виключно в країні місцезнаходження керованих нею об'єктів нерухомості. Проблеми усунення подвійного прибуткового оподаткування для різних податкових юрисдикцій вирішуються за допомогою застосування односторонніх заходів (незалежно кожною державою або при певному узгодженні взаємних позицій) або шляхом укладення податкової угоди. З метою усунення подвійного оподаткування застосовується метод звільнення (закріплення виключного права оподаткування за одним з договірних держав, як правило, за країною джерела доходу), метод заліку (прийняття податку однієї держави в якості дозволеного витрати при обчисленні оподатковуваної бази для цілей оподаткування аналогічним податком в іншій країні) і метод податкового кредиту (залік податку, сплаченого в одній країні, в рахунок зобов'язань по сплаті податку в іншій країні). Проте всі ці заходи не гарантують, що за нинішніх податкових ставках загальні розміри прямого оподаткування для окремих платників податків не перевищать всі розумні межі. Тому в деяких країнах з особливо високими податковими ставками передбачена можливість звернення платника податків із оскарженням застосовуваного проти нього оподаткування. Податкові органи в цих випадках можуть дати йому поради щодо використання деяких пільг, перенесення частини його дій на інші податкові періоди або просто піти йому назустріч у плані перенесення частини його податкових платежів на наступний звітний період (при підтвердженому важкому фінансовому положенні платника податків в даному періоді податковий орган може навіть піти на списання частини податкового платежу). Іноді влади змушені йти на формальну заборону надлишкового оподаткування. Так, у Швеції був прийнятий закон, згідно з яким загальна сума прибуткових і майнові податків не може перевищити 100% оподатковуваного доходу платника податку в даному податковому році. При оподаткуванні операцій застосовуються для цих цілей податки поділяються на такі види: а) податки разової дії - для окремих товарів (акцизи, мита) і по товарному обігу в цілому (податок з обороту), б) податки багаторазового (каскадного) дії - податки з продажів; в) податки багаторазового дії з заліком раніше сплаченого податку - ПДВ. Для податків на угоди характерно, що подвійне (неодноразове) оподаткування При оподаткуванні угод в різних податкових юрисдикціях зазвичай застосовується правило закріплення податку лише за однієї зі сторін угоди (або, при солідарній відповідальності - за будь-який з сторін). Водночас через фіскальних міркувань такі податки можуть покладатися послідовно і багаторазово. Приклад тому - на-даткування угод з нафтою: експортні мита в країні видобутку, імпортні мита в країні покупця, ПДВ, акцизи і т.д. Більшість податків на угоди мають строго територіальне застосування, тому проблеми міжкраїнових колізій виникають, в основному, з питань визначення місця здійснення угоди. Для угод з товарами - це момент передачі товару або передачі титулу права на товар (товаророзпорядчих документів на товар). Більш серйозні проблеми виникають при торгівлі послугами. Оподаткування в цьому випадку змушене вловлювати найбільш зручний момент для застосування податку, і серед них можуть бути: момент укладення договору, момент завершення угоди, момент оплати, момент передачі прав на результат угоди і т.д. Найбільш поширеним способом вирішення подібних колізій є уніфікація податкового законодавства, наприклад, прийняття в ЄЕС уніфікованого закону з ПДВ, в якому для всіх країн - членів ЄЕС пропонується використовувати однакові методи визначення моменту застосування податку. Застосовуються й інші методи виключення багаторазового оподаткування, наприклад, метод імунітету (використовується для взаємного звільнення від непрямого оподаткування дипломатичних представництв) і метод звільнення (застосування нульової ставки ПДВ при експорті товарів і послуг). 1. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||