Головна
Головна → 
Фінанси → 
Податки та оподаткування → 
« Попередня Наступна »
А.В. Толкушкін. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ РОСІЙСЬКОГО ТА МІЖНАРОДНОГО ОПОДАТКУВАННЯ, 2003 - перейти до змісту підручника

Працівники консульської установи

- термін Віденської конвенції 1963 р., що означає:
консульських посадових осіб;
консульських службовців;
працівників обслуговуючого персоналу (ст. 1 Конвенції).
Міністерство закордонних справ держави перебування або вказаний
цим міністерством орган повідомляється:
про призначення працівників консульської установи, їх прибутті після призначення в консульська установа, про їх остаточне відбуття або припинення їх функцій і про всі інші зміни, що впливають на їх статус, які можуть статися під час їх роботи в консульській установі;
про прибуття або остаточне відбуття особи, є членом сім'ї працівника консульської установи і постійно разом з ним проживає, а також, у належних випадках, про те, що та чи інша особа стає або перестає бути таким членом сім'ї.
Повідомлення про прибуття або остаточне відбуття має робитися по можливості завчасно (ст. 24 Конвенції).
Опції працівників консульської установи припиняються, зокрема:
щодо повідомлення держави перебування державою, що представляється про те, що його функції припиняються;
по анулювання екзекватури;
після повідомлення державою перебування акредитуючої держави про те, що держава перебування перестало вважати його працівником консульського персоналу (ст. 25 Конвенції).
Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд до яких забороняється або регулюється з міркувань державної бе-пеки, держава перебування повинна забезпечувати всім працівникам консульської установи свободу пересувань і подорожей по її території (ст. 34 Конвенції).
Працівники консульської установи не зобов'язані давати свідчення з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцій, або надавати стосовно до їхніх функцій офіційну кореспонденцію і документи. Вони також не зобов'язані давати свідчення, що роз'яснюють законодавство акредитуючої держави (п. 3 ст. 44 Конвенції).
Працівники консульських установ звільняються:
від реєстрації іноземців та від отримання дозволу на проживання (ст. 46 Конвенції);
від отримання дозволу на роботу (ст. 47 Конвенції). Постанови про соціальне забезпечення, що діють в державі перебування, не поширюються на працівників консульської установи і на членів їх сімей, що проживають разом з ними, в тому, що стосується роботи, виконуваної ними для акредитуючої держави. Працівники консульської установи, які наймають осіб, на яких не поширюється звільнення від сплати внесків до соціальних фондів, повинні виконувати зобов'язання, покладені на наймачів постановами про соціальне забезпечення, що діють у державі перебування (ст. 48 Конвенції).
У разі смерті працівника консульської установи або члена його сім'ї, який проживав разом з ним, держава перебування:
дозволяє вивіз рухомого майна померлого, за винятком майна, яке було придбано в державі перебування і вивезення якого було заборонено на момент його смерті;
не стягує ніяких державних, районних чи муніципальних податків на спадщину, податків на успадкування з рухомого майна, яке знаходиться в державі перебування виключно у зв'язку з перебуванням у цій державі померлої особи в якості працівника консульської установи або члена його сім'ї (ст. 51 Конвенції).
Держава перебування зобов'язана звільняти працівників консульської установи та членів їх сімей, що проживають разом з ними, від усіх трудових і державних повинностей, незалежно від їх характеру, а також від військових повинностей, таких як реквізиція, контрибуція та військовий постій (ст. 52 Конвенції).
Кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетами, передбаченими в Конвенції, з моменту:
його вступу на територію держави перебування (під час прямування до місця свого призначення);
коли він приступив до виконання своїх обов'язків у консульській установі (якщо він вже перебуває на цій території).
Члени сім'ї працівника консульської установи, які проживають разом з ним, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими в Конвенції, з моменту (залежно від того, що мало місце пізніше):
надання привілеїв та імунітетів працівникові консульської установи;
вступу їх на територію держави перебування;
коли вони стали членами його сім'ї.
Коли функції працівника консульської установи припиняються, його привілеї та імунітети, а також привілеї та імунітети члена його сім'ї, який проживає разом з ним, звичайно припиняються з моменту, коли ця особа залишає державу перебування, або після закінчення розумного строку, щоб це зробити, залежно від того, який з цих моментів настане раніше, але до цього часу вони продовжують існувати навіть у випадку збройного конфлікту. Привілеї та імунітети членів сім'ї працівника консульської установи припиняються, коли вони перестають бути членами сім'ї працівника консульської установи. Однак якщо ці особи мають намір залишити державу перебування протягом розумного строку, то їх привілеї та імунітети зберігаються до їх від'їзду.
У разі смерті працівника консульської установи члени його сім'ї, які проживають разом з ним, продовжують користуватися наданими їм привілеями та імунітетами до моменту залишення ними держави перебування або до закінчення розумного строку для залишення держави перебування, в залежності від того, який з цих моментів настане раніше (ст. 53 Конвенції).
Працівники консульської установи повинні дотримуватися будь-які вимоги, згідно з законами і правилами держави перебування щодо страхування від шкоди, яка може бути заподіяна третім особам у зв'язку з використанням будь-якого дорожнього транспортного засобу, судна або літака (ст. 56 Конвенції).
Привілеї та імунітети стосовно податків і зборів не надаються працівникам консульських установ, якщо вони займаються приватною діяльністю з метою отримання доходів, а також членам їх сімей, якщо працівник консульської установи або член родини займається такою діяль- тельностью (ст. 57 Конвенції).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz