| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7. Різні моделі змішаної економіки | ||
|
планова економіка застосовує ті чи інші ринкові механізми; ринкова економіка вводить регулювання за допомогою планування. 1) Таким чином, сучасні економічні системи можуть бути або чисто ринковими, або чисто плановими, або змішаними. Досвід п'яти повоєнних десятиліть показав, що всі економічні системи, рухаючись у напрямку до змішаної економіки, прагнуть прийняти стійкої стан. Це стосується і Китаю, і всіх розвинених капіталістичних країн, з соціалістичних країн, що почали рух у бік ринкових перетворень, та країн Східної Європи, і Росії, у яких перехід до ринкової моделі виявився найбільш болючим і невиправдано важким за своїми соціально-економічних наслідків. Кожна країна обирає свій шлях розвитку - такий, який найбільшою мірою відповідає характеру розв'язуваних економічних задач. Економіка країн, що входять в число світових лідерів, є змішаною, при цьому найбільш висока частка державного сектора в економіці Швеції (понад 60%), це значно вище, ніж в сучасній Росії. В основі шведської моделі - система державного регулювання цін, включаючи головне - заробітну плату. Цей принцип отримав назву принципу рівної оплати за рівну працю, який: не дає недобросовісним господарникам переводити доходи своїх працівників у тінь, сприяє формуванню дохідної частини бюджету на стабільній основі; створює економічні передумови для вибракування нерентабельних виробництв; знімає соціальну напруженість у суспільстві, практично зводячи до мінімуму вплив профспілок (основне економічне спрямування їх діяльності зникає). Державне регулювання у формі планування отримало розвитку в таких країнах, як Франція (функції планування і прогнозування в цій країні покладені на Міністерство планування і фінансів), Японії (де створено Управління економічного планування), в Іспанії (міністерство економіки і фінансів) та інші. Зародився в СРСР і що дозволив йому здійснити такі грандіозні проекти, як план ГОЕЛРО, програму освоєння космічного простору, програму розвитку атомної енергетики та інші, активно використовують програмно-цільовий метод планування. У всіх цих країнах: розробляється державний бюджет країни і контролюється його виконання; виробляються відповідні рекомендації уряду і здійснюється прогноз ринкової кон'юнктури (на найближчу перспективу, а також найближчі 5 - 10 років); формуються обсяги та структура державного замовлення; 5) розробляються державні цільові програми. В індустріально розвинених країнах світу планування скон-центровано на вирішенні найбільш важливих завдань, з урахуванням реальної ситуації в економіці країни, і не є тотальним. У Данії, наприклад, ринки масових товарів повністю контролюються іноземним капіталом (це відноситься до таких галузей, як машинобудування, металургія, нафтопереробка), у зв'язку з чим основний принцип діяльності датських фірм зводиться до прагнення захопити значну частину вузького ринку певної продукції, а не пробувати завоювати невелику частку на великому ринку. Маркетингової стратегії вітчизняних фірм відповідає і зміст державних економічних програм, в яких розглядаються не всі, а виключно нішеві сфери виробництва. У практиці планування індустріально розвинених країн найбільш цінним є облік довготривалих циклів розвитку світової економіки. У 1920-і рр.. в СРСР народилася теорія циклічного розвитку, проте в сучасній Росії вона не використовується, але в теж час користується державною підтримкою практично у всіх індустріально розвинених країнах світу. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||