4.1. РИНОК ЯК ФОРМА ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНОГО ГОСПОДАРСТВА
Зауважимо, що не всякий обмін породжує ринок. Товарний обмін може здійснюватися без посередництва грошей (у вигляді бартерних угод, прямого товарообміну).
Обмеженість, рідкість економічних ресурсів виступають однією з причин суспільного поділу праці та спеціалізації видів людської діяльності. Поділ праці та спеціалізація дозволяють подолати обмеженість ресурсів, розширити межі виробничих можливостей. Тому суспільний поділ праці, під яким розуміється виділення, відокремлення окремого виду праці в самостійну галузь виробництва, правомірно розглядати як умова виникнення ринкових відносин. Однак такого загальноекономічного умови ще недостатньо для розуміння ня причин появи ринку, бо в людській історії відомий період, коли існувало суспільний поділ праці, але не було відносин обміну. Для формування ринку необхідні економічне відокремлення виробників (відокремлення виробничих факторів одного господарського підрозділу від іншого; здійснення відтворення за рахунок коштів, отриманих від реалізації своєї продукції; реалізація громадських зв'язків між виробниками через товарний обмін продуктами своєї праці) і регулярність обміну.
Важливою ланкою у процесі становлення ринкових відносин з'явився обмін результатами праці. Обмінюючи одні товари на дру-Гії, люди найбільш повно задовольняють свої різноманітні по-требности. Обмін результатами економічної діяльності між господарюючими суб'єктами здійснюється на еквівалентно-оплатній основі. Це означає, що обидві сторони полягає ринкової угоди сподіваються за продукт (послугу) своєї праці отримати еквівалент продукту (послуги) чужої праці. Разом з тим еквівалентно БЕЗОПЛАТНО метод можливий тільки за умови, що його учасники визнають один в одному рівноправних відокремлених власників обмінюваних ними товарів (робіт або послуг). Така поведінка ринкових суб'єктів припускає, що один в одному вони бачать рівноправних, відокремлених власників обмінюваних благ або послуг.
Ринок починає формуватися одночасно зі становленням товарного виробництва. Як сукупність відносин обміну ринок являє собою єдність товарного і грошового обігу. Звідси ясно, що поняття "ринок" і "торгівля" не тотожні один одному, перший ширше другого.
Ринок - одне з найважливіших досягнень людської цивілізації. Його зачатки відносяться до старовини. З розвитком товарних відносин трансформувалося і сам зміст поняття "ринок".
Найпростіший ринок представляв собою не що інше, як місце здійснення торгових операцій. Такий ринок, де продають "з рук в руки" (все, що продається, * продається тут же; все, що покупці-ється, забирається тут же і оплачується відразу ж), є найпростіша і наочна форма обміну. Цей тип обміну практикувався вже в Стародавній Греції і Римі, фараонівському Єгипті та Вавилонії.
Історично виникнення скільки-небудь значимих ринків пов'язане з виникненням і розвитком містечок і міст. Місто вимагав зони постачання, що відповідає її власним масштабами. Ставши надбанням міст, ринки росли разом з ними. Проте вони не були постійним явищем суспільно-економічного життя. Історики відзначають, що спочатку міські базари зазвичай функціонували раз або два на тиждень. Потрібен був час, щоб село справила, зібрала і доставила в місто підлягає реалізації продукцію.
З поглибленням суспільного розподілу праці, розширенням товарообміну формуються і нові ринкові інститути: лавки (у тому числі і спеціалізовані), торгові палати, ярмарки, біржі, банки. У цей період активно ініціюються розвиток ринкових відносин, кредит, а також діяльність купців, з'являються перші торгові зони, множиться число торгових посередників. Все більшу питому вагу в господарському житті держав займає велика торгівля, розширюються зовнішньоторговельні зв'язки. Сфера ринкових відносин розширюється. Ринок все більше постає не як конкретне місце ведення торгівлі, а як сукупність всіх угод купівлі-продажу.
Ринок є певний спосіб функціонування господарського життя суспільства, певне її динамічний стан. Економіці повинен бути властивий ряд ознак, що дозволяють харак-терізовать її як ринкову. Якщо, наприклад, ціна на товар установлюється вольовим порядком, якщо регламентується, скільки і кому його продавати, то звернення виробленої продукції буде мати місце, але ринкових відносин (у широкому сенсі цього поняття) тут немає.
Опосредуя виробництво і споживання, ринок показує виробникам, що і в якій кількості слід виробляти. Через ринок споживачі впливають на виробництво. Це означає, що зміст поняття "ринок" "в широкому сенсі невиправдано зводити тільки до обміну; в його орбіту виявляються" втягнутими "всі фази суспільного відтворення - безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання, стан яких визначається ринковими критеріями. У цьому сенсі ринок є са-морегулірующаяся система відтворення, всі ланки якої на-ходяться під постійним впливом попиту та пропозиції. Його функціонування базується на певних принципах, основ-ним з яких є свобода економічної діяльності.
Найвищого розвитку ринок досягає тоді, коли він стае загальною формою реалізації економічних процесів. Сьо-годні в світі виробилися і продовжують удосконалюватися найскладніші механізми функціонування ринкових відносин і їх регулювання.
Існування ринку, ринкових відносин передбачає наявність носіїв останніх, тобто їх суб'єктів. Щодня ми купуємо предмети споживання і користуємося різними послугами,
Рис. 4.1. Економічні суб'єкти ринку
вступаючи тим самим у ринкові відносини. Кожен людина (фізична особа), домашнє господарство можуть виступати в якості суб'єктів ринкових відносин як покупці. Споживачами ряду то-варів виступають і підприємства, фірми. Організації, фірми, об'єднання, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнові та немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді і арбітражі, називаються юридичними особами. Вони також є суб'єктами ринкових відносин] сак споживачі. Водночас ті ж фізичні та юридичні особи постійно виступають як продавці (виробники) благ і послуг за допомогою ринкових відносин. Суб'єктом ринку є і держава (рис. 4.1).
Важливим елементом ринкових відносин є категорія об'єкта ринкових відносин. У якості такого виступають всі ті блага та послуги, з приводу яких виникають ринкові відносини.
Ринок як такий може більш детально розглядатися в декількох видах і типах (рис. 4.2). Так, з точки зору просторових характеристик кажуть про місцеве (локальному) ринку, регіональному всередині країни, національному, регіональному по групі країн, світовому ринках. За ступенем насиченості виділяють рівноважний ринок, де обсяги попиту та пропозиції приблизно збігаються; дефіцитний, де попит переважає над пропозицією; надлишковий ринок, що характеризується перевищенням пропозиції над попитом. За механізмом функціонування розрізняють наступні типи ринків: вільний (регульований на основі вільної конкуренції товаровиробників), монополізований (умови виробництва та обігу визначаються групою монополій, між якими зберігається монополістична конкуренція), державно-регу-ліруемих (провідна роль в організації господарського життя при-
Рис. 4.2. Структура ринку
надолужити державі, що використовує економічні методи впливу). У сучасних розвинених економічних системах склався ринковий механізм, що отримав назву організованою кон-куренції. Він характеризується поєднанням олигополистических структур галузевих ринків, що забезпечують можливості для конкуренції, з державним регулюванням ринкових процесів .
Для виділення сутнісних ознак ринку в якості об'єкта аналізу візьмемо ринок вільної конкуренції. У ньому найбільш повно виражена суть ринку як господарської системи, вільної від спотворює впливу внутрішніх і зовнішніх економічних сил (рис. 4.3).
По-друге, це свобода підприємницького та споживчого вибору. Будь-яка фізична або юридична особа має право са-мостійно вибирати вид своєї господарської діяльності (ко-нечно, узгоджуючи з положеннями існуючого законодавства), припиняти її, перемикатися на інший вид діяльності і т. д. Тому ринок часто визначають як економіку вільного підприємництва. Як споживачі ці особи мають свободу споживчого вибору, тобто в межах своїх грошових доходів вони
Рис. 4.3. Ознаки вільного ринку
можуть безперешкодно купувати речі та послуги для задоволення своїх потреб. У свободі економічної діяльності та споживчого вибору реалізується принцип "дозволено все, що не заборонено законом".
По-третє, головним мотивом діяльності ринкових суб'єктів є особистий інтерес. Це відноситься і до власників матеріальних ресурсів, які прагнуть продати або здати їх в оренду подорожче, і до найманих працівників, що пропонують на найбільш вигідних для себе умовах реалізацію свого фізичного або інтелектуального потенціалу. Водночас і ті й інші, виступаючи в якості покупців, прагнуть придбати товари та послуги подешевше.
Сказане дає підставу стверджувати, що ринок несе в собі моменти "економічного егоїзму". Проте сукупність особистих економічних інтересів, упорядкованих механізмом ринку, дає "на виході" сумарний позитивний результат, що виражається у високій виробничої ефективності. До того ж вироб-дители, що переслідують свої особисті вигоди в обстановці ринкової конкуренції, одночасно як би направляються "невидимою рукою", сприяють забезпеченню і суспільних інтересів. Ще А. Сміт стверджував, що окремий індивід, служачи насамперед своїм власним інтересам, часто сприяє благу всіх більш дієво, ніж якби він спеціально задався метою облагодіяти суспільство.
В -четверте, прагнення суб'єктів ринкових відносин до реалізації особистих інтересів породжує між ними конкуренцію. Економічна конкуренція передбачає наявність на ринку значної кількості покупців і продавців, повну свободу вибору ними тих чи інших контрагентів, можливість за своїм бажанням вступати в сферу дії того чи іншого ринку чи залишати його. Вона передбачає також безперешкодну мобільність матеріальних, фінансових, трудових ресурсів, отсутстЕіе який-або дискримінації по відношенню до суб'єктів ринку або вироб-водимо ними товарам.
Ринкова конкуренція є тим двигуном і збудником господарської діяльності та активізації суб'єктивного фактора суспільного виробництва, еквівалент якого власне так і не був знайдений в економічних системах неринкового типу. Закон конкуренції вимагає від суб'єкта господарювання постійно перебувати "у формі", бути сприйнятливим до технічних нововведень, добре знати кон'юнктуру ринку, постійно дбати про вдосконалення- шенствованию виробництва.
По-п'яте, жоден із суб'єктів вільного ринку не в змозі вплинути на рішення, що приймаються іншими. Якщо учасників ринкових відносин безліч, то в принципі ніхто з них не в змозі суттєво змінити ситуацію на ринку, бо його "товарна частка" як продавця досить незначна в сумарній величині пропонованих товарів. Тому ціна на такому ринку складається як щось середньозважене і ніхто з продавців не в змозі вплинути на її величину.
По-шосте, ринок вільної конкуренції передбачає безперешкодний доступ всіх своїх суб'єктів до інформації про ситуацію, і очікуваною ринковій кон'юнктурі, а також виключає будь-які привілеї для окремих груп продавців, пов'язані, наприклад, з торговельними марками, фірмовими знаками і т. п.
По-сьоме, ознакою вільного ринку є відсутність скільки-небудь значного впливу держави на хід господарських справ. У даному випадку функції держави зводяться в основному до юридичного встановленню і підтримці правил "ринкової гри".
Ринок передбачає ділову порядність своїх суб'єктів.
Спекулятивні дії останніх в принципі можливі в умовах будь-якого ринку, однак розвинений ринок, який функціонує на основі здорової конкуренції, органічно відторгає антиринкові дії в своєму середовищі і високо ставить значення репутації своїх суб'єктів.
Вільний ринок, основні ознаки якого ми розглянули, ніде в світі реально не існує. Такий аналіз необхідний для того, щоб повніше зрозуміти суперечливість і складність функціонування нинішніх національних ринкових економік.