|
Кризове падіння інвестиційної активності в перехідний період до ринку в істотній мірі проявилося в зниженні попиту на інвестиційні товари реального сектора економіки (переважно основний капітал, науково-технічну продукцію та ін.), що було обумовлено перетіканням інвестиційного попиту в споживчий сектор, зосередженні інвестиційного капіталу у фінансовому, банківському, торговому секторах. Одним з основних чинників, що перешкоджають переливу інвестиційного капіталу з фінансової у виробничу сферу, були високі процентні ставки банківського кредитування, які, будучи орієнтовані на рівень прибутковості інших фінансових інструментів, перевищували рентабельність в реальному секторі. Іншими факторами, деструктивно впливають на інвестиційний попит, були: загальна економічна нестабільність в умовах фінансової кризи, погіршення фінансового стану підприємств, зростання взаємних неплатежів, високі кредитні ризики, невідповідність між висококонцентрованим промисловим сектором і переважанням дрібних банків, відсутність стратегічних інвесторів внаслідок розмитості структури акціонерного капіталу , неефективна для вітчизняних виробників митна політика, високі ціни на продукцію природних монополій і послуги транспорту, жорстке податковий тягар, переплетення фінансового ризику з політичним.
У 1999-2000 рр.. після тривалої і глибокої економічної рецесії активізувалися макроекономічні фактори, що сприятливо впливають на інвестиційний спрос1. До них відносяться:
сприятлива економічна кон'юнктура на світових ринках сировинних товарів, що визначила зростання рентабельності російського експорту;
підвищення конкурентних параметрів вітчизняного виробництва і заміщення імпортної продукції національними товарами в результаті різкого зниження курсу рубля;
розвиток експортно-орієнтованих галузей, зростання доходів яких викликав зростання їх інвестиційного попиту і відповідних стимулювання пов'язаних виробництв в інших галузях економіки;
поступове вичерпання можливостей використання доза-грузки потужностей і посилення мотивації підприємств до оновлення свого виробничого апарату;
зниження рівня інфляції та відсоткових ставок;
збільшення грошової пропозиції і деякий витіснення негрошових форм розрахунків;
| поліпшення фінансового становища підприємств; збільшення потенціалу ресурсів валових національних заощаджень внаслідок зростання прибутку в економіці, підвищення реальних доходів населення та його схильності до заощаджень.
Якщо раніше інвестиційний ринок характеризувався практично необмеженим, однак не підкріпленим фінансовими ресурсами попитом на інвестиційний капітал і вельми обмеженим його пропозицією, то в період швидкого господарського пожвавлення ситуація змінилася. Відбулося збільшення як потенційного, так і реального інвестиційного попиту. Зміцнився сукупний інвестиційний потенціал і зросли масштаби валового нагромадження основного капіталу, що відображає реалізовану потреба господарських суб'єктів в інвестуванні.
|