| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Тестові завдання | ||
|
1. вираз загальноекономічних інтересів; регулювання соціально-економічних відносин; визначення довгострокових цілей розвитку економіки; захист інтересів національної економіки; забезпечення економічної безпеки. Без допомоги держави ринкова система господарювання не може ефективно: регулювати пропозицію нових товарів; координувати міжгалузеві зв'язки; забезпечувати безпечне і сталий економічний розвиток країни; розподіляти ресурси; вирішувати проблему забезпечення відносної соціальної справедливості в суспільстві. Загальноекономічна функція держави в ринковій економіці пов'язана з необхідністю: виробництва суспільних благ; планування цін; захисту національних кордонів держави; регулювання меж валютного коридору; регулювання процесу суспільного відтворення; антициклічного регулювання. Найбільш ефективним способом державного регулювання є: адміністративне регулювання поведінки суб'єктів ринку; планування цін на товари першої необхідності; широке використання непрямих методів впливу на економічну кон'юнктуру; націоналізація приватних підприємств-монополістів; індикативне планування. Соціальний захист малозабезпечених верств населення з боку держави пов'язана з: регулюванням ринку праці; виплатою допомоги з безробіття; захистом вкладів населення в комерційних банках; безкоштовним або пільговим медичним обслуговуванням населення; здійсненням трансфертів у грошовій і натуральній формі. Заходи економічної політики включають: заборона; примус; дозвіл; використання вбудованих стабілізаторів; розробка та реалізація програм зайнятості. Адміністративні заходи державного регулювання включають: зміна облікової ставки; списання основного капіталу на основі прискореної амортизації; дозвіл або заборона на заняття певними видами господарської діяльності; заморожування заробітної плати на певному рівні. Методи кредитно-грошової політики, рекомендовані в рамках теоретичної концепції монетаризму, припускають: вплив на грошову масу незалежно від стану національної економіки; збільшення грошової маси відповідно до зростання ВВП і цін; регулювання дисконтної ставки з метою активізації інвестиційної діяльності; збільшення кількості грошей в обігу з метою стимулювання інвестиційного попиту і зростання зайнятості; зміна норми обов'язкових банківських резервів з метою стимулювання сукупного попиту. Методи бюджетно-податкової політики, рекомендовані в рамках теоретичної концепції монетаризму, припускають: зміна облікових ставок; надання податкових пільг підприємцям ; скорочення державних витрат; збільшення частки національного доходу, що перерозподіляється через бюджет; фінансування за рахунок держбюджету нерентабельних підприємств (для зниження безробіття та соціальної напруженості). Джерелами фінансових ресурсів є: кошти, що акумулюються в державному бюджеті; кошти позабюджетних фондів; власні цільові грошові кошти підприємств; кредити комерційних банків; вклади населення в банках. Під бюджетною системою розуміються: фінансові обмеження на витрачання грошових коштів з федерального бюджету; сукупність всіх бюджетів держави, розподіл їх за рівнями; організація розробки та прийняття бюджетів усіх рівнів; звід федерального бюджету і регіональних бюджетів; консолідований бюджет держави. Ставки податку, що стягуються з урахуванням диференціації доходів, вважаються: твердими; прогресивними; пропорційними; непрямими. Крива Лаффера характеризує: функціональну залежність податкових надходжень від ставок оподаткування; тенденцію зростання податкових надходжень при підвищенні податкових ставок; ставки податків залежно від рівня одержуваного доходу; залежність добробуту; принцип оптимізації податкових надходжень. До числа монетарних інструментів фінансової політики належать: маніпулювання видатками державного бюджету; зміна грошової пропозиції; ставки та порядок оподаткування; трансферти; регулювання грошового обороту. Автоматична фінансова політика базується на: регулюванні заощаджень; маніпулюванні податками; збільшенні державних інвестицій; зміні економічної кон'юнктури; принципі вбудованих стабілізаторів. Державна політика в галузі витрат і оподаткування називається монетарною політикою; фіскальною політикою; політикою розподілу; діловим циклом. Держава може безпосередньо впливати на такі частини сукупних витрат, як: приватні інвестиції; витрати домогосподарств; обсяг імпортованих товарів і послуг; величину державних закупівель товарів і послуг. До функцій держави в ринковій економіці не належить: законотворча діяльність; підтримка конкурентного середовища; встановлення цін на продукцію приватного сектора; антициклічне регулювання економіки. Проведена державними органами управління фіскальна політика впливає: тільки на підприємства державного сектора економіки; тільки на домогосподарства; тільки на підприємства та домогосподарства; на всі макроекономічні суб'єкти. Роль держави в країнах з перехідною економікою: зростає; знижується; залишається незмінною ; не має значення. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||