| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ТИПОВАЯ ПОДАТКОВА КОНВЕНЦІЯ ООН | ||
|
Типова податкова конвенція ООН має рекомендаційну силу, розроблена на базі типової конвенції ОЕСР 1977 з включенням ряду положень, що враховують інтереси країн, що розвиваються. У ній розширені права країн - імпортерів капіталу стосовно обкладення перекладаються за кордон доходів від діяльності іноземного капіталу на їх території (у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, платежів за ліцензії та ноу-хау, страхових премій і т.д.). При складанні Конвенції визнано право країн застосовувати більш розширене поняття «постійного ділового установи», що служить в сучасних умовах загальноприйнятою базою для обкладення транснаціональних корпорацій. Зокрема, «постійним діловим установою» вважається, наприклад, здійснення будівельних робіт, нагляд за монтажем і складанням обладнання, надання консультаційних послуг протягом більш ніж 6 місяців. Протягом будь-якого дванадцятимісячного періоду (типова конвенція ОЕСР передбачає для такої діяльності пільговий період в 12 місяців); поширений він також на підприємства морського і повітряного транспорту (типова конвенція ОЕСР рекомендує оподаткування таких підприємств виключно в країні реєстрації судна - принцип прапора судна). Найбільш широкого поширення набули двосторонні конвенції про усунення міжнародного подвійного оподаткування. Ці конвенції інспіровані типовими конвенціями про уникнення подвійного оподаткування доходів і власності, розробленими Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у 1963 і 1977 рр.. Поняття і терміни, використовувані в типових конвенціях, за змістом можуть не збігатися з поняттями і термінами національного податкового законодавства або конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, укладених державами між собою. Положення цих конвенцій носять рекомендаційний характер і повністю залежать від визнання їх національними податковими властями, проте багато країн в укладаються між собою конвенції вводять ряд положень майже дослівно, що створює єдину термінологію і дозволяє одноманітно тлумачити її зміст. Незважаючи на зусилля, що вживаються міжнародними організаціями в цій галузі, проблема міжнародного подвійного оподаткування залишається невирішеною. Державний податковий суверенітет продовжує відігравати вирішальну роль. Тому як в типових конвенціях, так і в двосторонніх конвенціях відсилання до національних податковим законодавствам продовжують займати значне місце. Про силу національних тенденцій у даній сфері свідчить той факт, що укладення багатосторонніх конвенцій про уникнення міжнародного подвійного оподаткування між державами зустрічається досить рідко. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||