6.3. Вчення про магістралях економічного розвитку Дж. фон Неймана.
У моделі фон Неймана був присутній постійний коефіцієнт зростання добробуту в стабільному стані, за допомогою якого він показував ідентичність коефіцієнта зростання коефіцієнту прибутку.
Теорію фон Неймана також називають теорією стійкого зростання. Вчення фон Неймана вважається теорією про магістралі економічного зростання - про поступове зростання інвестицій в процесі розвитку суспільства.
Луч ОН в осях «час-інвестиції» в моделі фон Неймана показує максимально можливу масу накопичень для кожного періоду, причому співвідношення фонду споживання і фонду нагромадження в національному доході незмінно. Насправді в національній економіці маса накопичень і співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження не постійні.
Існує два фактори: один спонукає до збільшення маси накопичень, капіталовооруженності праці, до технічного прогресу. Другий фактор спонукає знижувати масу накопичень через необхідність в даний час підвищити рівень життя населення, домогтися стабільності економічної системи, вла-сти.
У національній економіці можливе два варіанти розвитку. Якщо масу накопичень намагаються понизити, то збільшується фонд споживання, промінь ОН перетвориться в промінь OA - промінь, який бере початок у точці О, але проходить нижче ВІН.
Якщо національна економіка знаходиться в точці С (нижче OA) і ставиться завдання вийти на промінь OA, знизивши національну норму накопичень, то баланс між фондом споживання і фондом нагромадження змусить пройти країну по променю ОН і тільки потім вийти на промінь OA. Луч ОН називається магістраллю фон Неймана.
Якщо ставиться завдання максимізувати накопичення, тобто вийти на промінь ОВ, то неминучим наслідком стане зростання маси капіталу. Рано чи пізно це призведе до того, що весь приріст національного доходу буде використовуватися для накопичення засобів виробництва і мало чого залишиться для фонду споживання. Цей недолік збалансованого економічного зростання усуває теорема Фелпса - «золоте правило», згідно з яким у процесі економічного зростання завжди необхідно піклуватися про максимізації фонду споживання, а не фонду накопичення.