Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Шевчук Д.А.. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ. (Навчальний посібник), 2009 - перейти до змісту підручника

3.3. Зовнішня торгівля в період середньовіччя

У V-XV ст. в структурі економіки особливе місце займала зовнішня торгівля, переважно оптова і транзитна. У раннє середньовіччя в цій області лідирували східні країни, особливо Китай. З XI в. центр світової торгівлі знову рухається в Середземне море, де першість починають утримувати італійські купці. У цьому регіоні головними об'єктами торгівлі були предмети розкоші, золото, срібло, зброю. В цей же час починає формуватися північний торговий район (Балтійське і Північне моря), в якому особливим попитом користувалися предмети повсякденного попиту. Обидва товарних потоку зв'язувалися між собою по торговому шляху, що йшов через альпійські перевали, по Рейну, а також уздовж Атлантичного узбережжя Європи. Розвиток зовнішньої торгівлі до кінця середньовіччя сприяло складанню єдиної господарської системи європейських країн, залучених в інтенсивний обмін на основі міжнародного поділу праці.
Райони спеціалізації в середньовічній Європі:
1) Північно-західний ремісничий район (Англія і Нідерланди);
2) Центральний район - продаж промислового сировини і дорогоцінних металів (Середземномор'я, Іспанія, Скандинавія);
3) Східний сільськогосподарський і промисловий район (Балтика, Угорщина, Польща, Росія).
Природне районування феодальних центрів не виключало торгової зв'язки всередині них, хоча вона не була особливо інтенсивною. Розвиток міжміських товарно-грошових відносин також було обумовлено територіальною спеціалізацією окремих місцевостей. Так як попит на вироби ремісників був не надто гострим, купівля товарів приурочивалась до певних періодів. Так в XI-XII ст. в Англії, Німеччині, Італії та Франції з'явилися ярмарки. Вони стали сполучною ланкою між безліччю роз'єднаних міст і в той же час своєрідною змичкою між морської та сухопутної іноземної торгівлею і торгівлею внутрішньою. Найбільше значення мали шість ярмарків Шампані і Брі. Вони тривали по два місяці кожна, утворюючи постійний, що не має конкурентів ринок. На думку сучасних дослідників, саме сюди наприкінці XII в. з Китаю переміщаються великі цикли економічної кон'юнктури, пов'язані з поширенням морської та торгової революцій. У XIV-XV ст. ці ярмарки втратили своє значення, а головним центром європейської торгівлі став Брюгге (Фландрія).
Розвиток торгівлі дуже ускладнювала соціально-економічна і політична обстановка того часу. Тому для захисту своїх інтересів купці створювали гільдії і міжміські спілки - Ганзи. Серед них особливу популярність здобув торгово-політичний союз купецтва північноєвропейських міст на чолі з німецьким Любеком - Ганзейського союзу, який в пору свого розквіту об'єднував 170 міст, проіснував з XII по XVII ст. Він володів монопольними правами торгівлі в Північній Європі, а також у ряді західнослов'янських міст, випускав єдину монету, містив торговий флот і мав торгові колонії за кордоном. За типом цього союзу утворювалися об'єднання купецтва в Італії, Іспанії та Португалії, але до середини XV в. вони не мали великого значення і конкурувати з Ганзейским союзом не могли. Панування Ганзи було підірвано лише з посиленням могутності морських держав - Голландії, Іспанії, Португалії, а пізніше - Англії. Пошуки нових торгових шляхів привели до великих географічних відкриттів. Освоєння нових ринків дало, в свою чергу, потужний стимул суспільному розвитку, що сприяв здійсненню «прориву» середньовічної економіки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz