1.3. Військово-економічна теорія: структура, методи, поняття і категорії, функції та етапи розвитку
Розглянемо структуру, методи, функції та етапи розвитку військово-економічної теорії, її об'єкт і предмет.
Предметом військової економіки є військово-економічні відносини. Вона виявляє сутність цих відносин, властиві їм причинно обумовлені зв'язки і висловлює їх у системі наукових категорій і законів. Військово-економічні відносини не початкового, вони виникають і розвиваються на основі даного економічного базису, під впливом міжнародних відносин, військово-політичних цілей і військово-економічних потреб держави.
Об'єкт військової економіки - військове виробництво, яке є складовою частиною матеріального виробництва країни, що відрізняється від інших галузей і сфер економіки специфікою вироблених споживчих вартостей і своєрідним використанням закону вартості. Військове виробництво не слід обмежувати строго певними рамками відомчої приналежності - військову продукцію, особливо в мирний час, випускають як військові, так і цивільні підприємства. Критерієм для виділення військового вироб-ництва служить фактичне використання створюваної продукції.
Функціональна структура військової економіки може бути представлена чотирма елементами - фазами, існування яких обумовлено військово-економічним процесом, що включає:
військове виробництво;
розподіл предметів військового призначення;
обмін (звернення) предметів військового призначення;
споживання предметів військового призначення.
Структурними елементами військової економіки також є:
територіальна економіка (економіка певної місцевості, суб'єкта федерації);
відтворювальна (економіка, призначена для удовле-творіння потреб в галузі факторів виробництва);
галузева (економіка специфічних галузей військового гос-подарства).
Рис. 1.1. Системні зв'язки військової економіки
На структуру військової економіки суттєво впливають її взаємозв'язку з економічною та військовою системами (рис. 1.1). Тому розрізняють два блоки військової економіки:
- по-перше, виробничий, відповідний першій фазі військово-виробничого процесу, в ході якого створюються предмети військового призначення, - оборонно-промисловий комплекс (включає військові підприємства та науково -дослідні установи, а також цивільні підприємства та установи в тій мірі, в якій вони виконують військові замовлення);
по-друге, блок, що відображає наступні три фази військово-виробничого процесу, - військово-господарську інфраструктуру (органи тилового і матеріально-технічного забезпечення, фінансова та інші служби військової організації держави).
загальнотеоретичні методи;
загальні економічні методи (наприклад, закон зростання по-требностей) ;
специфічні економічні методи (моделювання, графічні методи);
особливі військово-економічні методи (засновані на застосуванні діалектики, загальнонаукових методів, широкому використанні математики, ЕОМ в цілях моделювання військово-економічних процесів, розробки основ військово-економічного аналізу, формування системи показників і критеріїв для оцінки стану військово-економічної безпеки та її тенденцій, ефективності різних ланок військової економіки, оптимізації військово-економічної діяльності).
Військово-економічна теорія як наука виконує ряд функцій:
науково-пізнавальну (відображає процес пізнання об'єкта і предмета військової економіки);
методологічну (відображає методи, застосовувані у військовій економіці);
виховну (формує у військовослужбовців раціональне економічне мислення, почуття ощадливості, відповідальність за збереження озброєння і військової техніки та ін.);
практичну (дозволяє використовувати військово-економічні знання в повсякденній діяльності).
Розглядаючи структуру військової економіки, як науки, в ній можна виділити:
а) історію військової економіки:
історію військово-економічної думки і
історію військового господарства;
б) загальну теорію військової економіки:
об'єкт, предмет і завдання воєнної економіки;
економічні основи військової могутності держави;
ефективність використання військово-економічних ресурсів;
актуальні проблеми функціонування економіки в сучасній війні;
в) функціональні військово-економічні науки:
фінанси збройних сил;
економіку збройних сил і галузей оборонної промисловості та ін
Військово-економічна думка почала зароджуватися в глибоку давнину разом з створенням збройних сил.
Можна виділити кілька етапів розвитку військово-економічної думки:
Етап зародження. В цей час вона існувала у вигляді окремих суджень, державно-правових установлень, афоризмів, повчань і т.п. Багато цікавих військово-економічних відомостей зустрічається в «Слові о полку Ігоревім», в «Повісті про розорення Рязані Батиєм», в «Задонщині" та інших пам'ятках літератури Київської Русі.
Етап формування. Формування об'єктивних передумов розвитку військово-економічної теорії особливо швидко йшло в XVIII і XIX ст. Це був період багатьох великих звершень у всіх сферах людської діяльності, особливо в економіці, військовій справі та науці. Капіталізм періоду вільної конкуренції, демократичні перетворення, що охопили всю Європу і Північну Америку, вивільнили колосальні економічні можливості, що дрімали до цього в надрах феодалізму. За 200 років свого панування капітал створив понад могутні продуктивні сили, ніж ті, що були накопичені за всю передувала історію.
Особливо велике місце військово-економічна проблематика стала займати в військової думки в другій половині XIX в. Це добре видно при знайомстві з навчальними планами та програмами військових академій: Генерального штабу, артилерійської, інженерної та ін
Ознайомлення з процесом розвитку військово-економічної думки в XVII і XIX ст. дозволяє зробити висновок про те, що в цей період накопичувалися і систематизувалися військово-економічні знання, зводилися в цілісний навчальний курс військового господарства окремі, що містяться в різних науках, діючих законоположеннях і в повсякденній практиці судження, правила і норми, які стосуються економічного забезпечення військового будівництва . Для цього періоду характерний підвищений інтерес до питань сутності, змісту, структури нової навчальної дисципліни, її місця в науці. Не можна не відзначити, що зарождавшаяся військово-економічна теорія з перших своїх кроків ставить у центр уваги питання військово-економічної ефективності.
3. Сучасний етап. Військово-економічні питання на рубежі XIX - XXI ст. з вузькоспеціальних інтендантських переходять в ранг питань великої політики, державної стратегії, суспільної науки. Основною ідеєю є розробка системи знань, що вивчає суспільні відносини з приводу виділення частини економічної потужності, розподілу її між усіма сферами безпеки і еф-тивного використання для економічного забезпечення національної безпеки.
У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі є чимало робіт, присвячених питанням функціонування військового сектора економіки, його ролі у забезпеченні безпеки держави.
Роль військової економіки в підготовці військових кадрів визначається необхідністю формування у них уміння враховувати економічні аспекти у своїй повсякденній службовій, та й особистісній сферах діяльності. Якість економічної освіти і виховання військових кадрів в чому залежить від рівня розвитку військово-економічної науки, ступенем розробки системи її категорій, законів, всього наукового апарату, а також від рішення низки науково-методичних питань і від ставлення курсантів, слухачів до навчання. Зростаюче значення економічної освіти військових кадрів знаходить відображення у спрямованості науково-дослідних робіт, у змісті навчальних планів і програм військових академій, університетів, а також в різних засобах масової інформації. Вивчення військової економіки повинно бути творчим, орієнтованим на вирішення конкретних завдань процесом тієї сфери, в якій належить працювати майбутнього офіцерові.