|
Інвестиційна діяльність господарюючих суб'єктів здійснюється за допомогою формованих ними інвестиційних ресурсів. У ринковій економіці джерела формування інвестиційних ресурсів дуже різноманітні. При їх аналізі слід розрізняти внутрішні і зовнішні джерела фінансування інвестицій на макро-і мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні до внутрішніх джерел фінансування інвестицій відносять всі джерела, пов'язані з національними заощадженнями, а до зовнішніх - іноземні джерела. На мікроекономічному рівні внутрішніми джерелами інвестування виступають власні кошти підприємств (прибуток, амортизація, інвестиції власників підприємства), а зовнішніми - залучені і позикові кошти (державне фінансування, інвестиційні кредити, кошти, що залучаються шляхом розміщення власних цінних паперів, та ін.)
Важливим джерелом фінансування інвестиційної діяльності фірми є власні кошти: частина чистого прибутку, що залишилася після сплати податків та інших обов'язкових платежів; амортизація, а також реінвестованого шляхом продажу частина основних фондів, іммобілізуемая 1. в інвестиції частина зайвих оборотних активів; страхові відшкодування збитків, викликаних втратою майна; інші цільові надходження.
Амортизаційні відрахування утворюються в результаті перенесення вартості основних виробничих фондів на вартість готової продукції. Величина амортизаційного фонду залежить від обсягу основних фондів підприємства і використовуваних методів нарахування (лінійного методу або методу прискореної амортизації).
Джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть служити залучені і позикові кошти. Залучені кошти - це кошти, надані на постійній основі, за якими може здійснюватися виплата власникам цих коштів доходу. Позикові кошти являють собою грошові ресурси, отримані в позику на певний термін і підлягають поверненню з сплатою відсотка. Мобілізація залучених і позикових коштів здійснюється різними способами, основними з яких є: залучення капіталу через ринок цінних паперів, ринок кредитних ресурсів, державне фінансування. З розвитком фінансових ринків виникають нові способи мобілізації капіталу, серед яких можна назватьл Изинга, венчурне інвестування, франчайзинг.
З розвитком процесів інтернаціоналізації господарських зв'язків зростає роль іноземних інвестицій як джерела фінансування інвестиційної діяльності. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах. При класифікації форм іноземних ін-вестицій особливе значення має виділення прямих, портфельних та інших інвестицій. Вважається, що вкладення на рівні 10-20% і вище акціонерного капіталу підприємства є прямими, менше 10-20% - портфельними інвестиціями.
Можливість залучення іноземних інвестицій багато в чому залежить від стану інвестиційного клімату. Інвестиційний клімат - це узагальнююча характеристика комплексу соціальних, економічних, орга-ганізаційні, правових, політичних та інших умов, що визначають при-розважальні і доцільність інвестування в економіку країни. Методики оцінки інвестиційного клімату різноманітні: описові характеристики, розрахунки економічних показників, комплексні рейтинги інвестиційної привабливості.
Важливими умовами, що сприяють залученню іноземного капіталу, є правове регулювання і державне гарантування іноземних інвестицій. У країнах з розвиненою ринковою економікою по відношенню до іноземних інвесторів використовується національний режим, відповідно до якого діяльність компаній з іноземною участю регулюється національним законодавством, що не містить відмінностей в регламентації господарської діяльності національних та зарубіжних інвесторів. Державне гарантування прав та інтересів закордонних інвесторів може здійснюватися: на основі конституцій або спеціальних нормативних актів; в рамках міждержавних угод про захист і стимулювання іноземних інвестицій; через участь у Конвенції з врегулювання інвестиційних спорів між державами та громадянами інших країн.
|