| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.3. Взаємозалежність і економічна безпека | ||
|
Механізм взаємозалежності. Інтернаціоналізація господарського життя призвела до виникнення взаємозалежності відтворювальних процесів на світовому рівні. Збільшення національного доходу в одній країні в умовах інтернаціоналізації обміну сприяє зростанню імпорту товарів і послуг. Збільшення доходу та імпорту в одній країні і відповідно доходу в іншій країні викликає у відповідь попит на імпорт у третіх країнах в силу взаємопов'язаності виробничих процесів. Цей відповідь ефект на зростання доходів в одній країні, таким чином, викликає збільшення сукупного попиту в інших країнах, що є додатковою реакцією на початкове розширення попиту в одній країні. Даний ефект може використовуватися в економічній політиці. Велика в економічному відношенні країна своєю грошовою та фіскальною політикою може стимулювати внутрішнє виробництво і відповідно імпорт, що викличе зростання експорту іншої країни. Це призводить до збільшення виробництва і зайнятості в світі («теорія локомотиву»). Ступінь впливу пожвавлення в одній країні залежить не тільки від частки її імпорту в іншій країні, але і від впливу її експорту на наступний приріст доходу. Для визначення ефекту взаємозалежності важливо знати, наскільки приріст ВВП на 1% в одній країні збільшить дохід в іншій. Прийнято вважати, що число в 0,5% ВВП служить важливим фактором пожвавлення економіки країни. У разі якщо приріст ВВП однієї країни викликає збільшення доходу в іншій на 0,5%, керівники останньої можуть покладатися на зростання іноземного попиту та не вживати особливих заходів всередині країни щодо стимулювання виробництва. На основі економетричної моделі міжнародного зв'язку ОЕСР були підраховані розміри ефекту передачі економічного зростання або взаємозалежності (1979). Розрахунки показали, що збільшення витрат у США на 1% призводить до зростання внутрішнього доходу на 1,47%, а в Німеччині - на 0,23, у Японії - на 0,25, у Канаді - на 0,68, у країнах ОЕСР в цілому - на 0,74%. Не менш важливі наслідки для економік інших країн має зворотний ефект. Якщо одна країна змінює свою грошову, кредитну або фіскальну політику у бік посилювання («стиснення»), підвищуючи відсоткові ставки і податки, то проміжним результатом буде зниження попиту на вироблені всередині країни товари та послуги у зв'язку зі зниженням доходів та зайнятості. Частина зниження попиту припадає на іноземні товари, що веде до скорочення імпорту. Це обумовлює стиснення економіки інших країн і в свою чергу призводить до зниження попиту на експорт першої країни, підсилюючи стиск її економіки. Подальше скорочення ще більше знижує імпорт, що може посилювати спад в господарстві інших країн. Взаємозалежність нерідко створює складні проблеми для національних економік. Так, експортна орієнтація виробництва ставить країну в залежність від зміни світових цін, коливань світового попиту, конкуренції на світовому ринку. Особливо небезпечна така залежність для невеликих країн з вузькою спеціалізацією економіки. Не менш чревата негативними наслідками імпортна залежність. Зростання світових цін, обмеження на експортні поставки в країнах-експортерах - все це несприятливо відбивається на країні-імпортері. Велике значення в цьому плані має диференціація країн за економічною потужністю, рівнем економічного розвитку, ролі у світовій економіці. Зберігаються побудови світової економічної системи дають однобічні переваги провідним країнам і групам країн. Вважається, що економічна міць часто має більший вплив на рівень прибутків, ніж дешева робоча сила, нова технологія або раціональне управління. Найбільш слабкі учасники світової економіки не можуть забезпечити захист своїх інтересів. Нерівномірність розвитку різних країн і нерівноцінний інтерес до їх участі в міжнародних економічних відносинах роблять позиції сторін нерівними, створюють можливість тиску і навіть економічного шантажу. Нерідко так складаються відносини «бідних» і «багатих» країн у міжнародних торгово-економічних і валютно-фінансових зв'язках. Все це передбачає відсутність безпеки у світовій економіці. Раніше у країн були дві чітко розмежовані сфери безпеки, в яких вона забезпечувалася різними інструментами. Наприкінці XX в. грань ця стала розмиватися. Раніше держава, домігшись внутрішньої стабільності, могло захистити себе зовні. Зараз міжнародна сфера надає потужний вплив на внутрішню сферу і розхитує її. Економічна безпека (міжнародна і національна) носить загальносвітовий характер і зачіпає в різній мірі інтереси всіх держав. Спочатку питання про економічну безпеку виник серед країн. Він знайшов відображення в принципах Бразильської концепції колективної економічної безпеки (1974 р.). У 1984 р. проблема міжнародної безпеки була поставлена економічним нарадою країн - членів РЕВ, а в 1985 р. СРСР вперше вніс дану проблему на розгляд в ООН. Під міжнародною економічною безпекою розуміється такий економічна взаємодія країн, що виключало б навмисне нанесення збитків економічним інтересам будь-якої країни. Це передбачає створення відповідного міжнародно-правового механізму. Проблема економічної безпеки в найбільшій мірі зачіпає інтереси розвиваються і східноєвропейських країн у відносинах Захід - Південь, Захід - Схід. Як показує світовий досвід, збиток завдається різними способами: порушення нормального стану міжнародної торгівлі (застосування ембарго, введення надмірних кількісних і тарифних обмежень, штучне підвищення або пониження цін на ті чи інші товари); створення обмежень на шляху міжнародного руху технологій в порушення практики комерційної діяльності та ін Навмисний збиток може наноситися валюті країни шляхом порушення її валютного режиму, маніпуляцій із заниження валютного курсу, заморожування вкладів країни в іноземних банках, введенню кредитних обмежень. Може цілеспрямовано порушуватися порядок руху капіталу, зокрема, шляхом організованого втечі з якої-небудь країни, незаконної реквізиції або націоналізації без компенсації власності іноземних інвесторів. У число порушень міжнародної економічної безпеки входять організація цілеспрямованої витоку наукових та найбільш кваліфікованих працівників фізичної праці, порушення існуючої системи міжнародного транспортного сполучення всупереч чинним угодам у цій галузі. Зростає число проблем, пов'язаних з навколишнім середовищем і транснаціональними діями (торгівля наркотиками тощо), які завдають економічних збитків тій чи іншій країні і призводять до серйозних економічних втрат. 1. Стримування небажаних дій за допомогою різних засобів тиску, застосування проти порушника безпеки практичних засобів впливу на рівні окремих держав. У їх число входить політичний процес, який запобігає, завершує або доповнює силові дії, оформляє їх і узаконює в правовому відношенні. Всі ці заходи вимагають певного рівня економічної потужності держав, які використовують їх. 2. Створення рівноваги сил шляхом організації різного роду об'єднань і блоків на регіональному та міжнародному рівнях, проте сила стає менш дієвим засобом примусу. Раніше ціна насильства була відносно низькою і використання сили вважалося допустимим, бо економіки були менш взаємопов'язані. В даний час використання сили між країнами обходиться дорого. Економічна взаємозалежність звичайно пов'язана з вигодами для обох сторін, і розрив відносин завдає обопільний збиток. Національна економічна безпека розуміється як захищеність економіки від внутрішніх і зовнішніх несприятливих факторів, які порушують нормальне функціонування процесу внутрішнього відтворення, підривають досягнутий рівень життя населення і тим самим викликають підвищену соціальну напруженість в суспільстві, а також загрозу самому державі. Основним питанням безпеки взагалі є економічний потенціал, співвідношення сил у різних господарств. Економічний потенціал, що становить в сукупності продуктивні сили суспільства, розміри національного багатства, визначає здатність держави діяти у світовій економічній системі, чинити на неї певний вплив. Забезпечення національної економічної безпеки передбачає не створення замкнутого, автаркического національного господарства, а взаємна повага національних економічних інтересів, дотримання певних норм функціонування світової економіки. У цьому відношенні проблема національної економічної безпеки має важливе значення для республік колишнього Радянського Союзу, СФРЮ і ряду країн, що розвиваються (втрата регульованості економіки, «війна суверенітетів», ненадійність економічних зв'язків). Національна економічна безпека має внутрішнє і зовнішнє прояви. У країнах з високим рівнем економічного розвитку при відносно низькій самозабезпеченості основними ресурсами та багатьма видами продукції національна економічна безпека досить надійно гарантується достатньою диверсифікацією зовнішньоекономічних зв'язків. Для країни з більш низьким рівнем економічного розвитку важливе значення мають питання достатньою самозабезпеченості основними видами ресурсів і продукції. Забезпечення національної економічної безпеки створює сприятливі передумови для стабільного функціонування національних господарств і світової економіки в цілому. Процеси інтернаціоналізації господарського життя в планетарному масштабі можуть позитивно розвиватися тільки при збереженні і підтримці міжнародної та національної економічної безпеки. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||