10.1. СУТНІСТЬ І ВИДИ ЦІН. ПРИНЦИПИ ЦІНОУТВОРЕННЯ
самі ціни, їх сутність, види, структура, функції, величина і динаміка зміни;
ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових і зміни діючих цін.
Сутність ціни розкривається за допомогою трьох концепцій: вартісної, споживчої і мінової.
Суть вартісної концепції полягає в тому, що ціна є грошовим вираженням вартості товару, тобто сукупності про-громадської необхідних витрат живої і матеріалізованої праці, витраченого на виробництво і реалізацію даного товару.
Потребительная, або суб'єктивно-психологічна, концепція заперечує зв'язок між затратами праці і ціною товару на тій підставі, що ціни багатьох товарів значно відхиляються від іздер-щ
жек виробництва , а деякі з споживаних благ взагалі не вимагають ніяких витрат праці (наприклад, повітря). Відповідно до даної концепції основою ціни служить суб'єктивна корисність товару, його споживча вартість. Ціна визначається виключно суб'єктивно покупцем і продавцем. Вона являє собою грошовий вираз споживної вартості.
Мінова концепція ціни полягає в тому, що ціна цілком обумовлюється співвідношенням попиту і пропозиції на ринку, тобто здатністю даного товару бути обмененним на певну кількість іншого товару або загального товарного еквівалента - грошей. У рамках мінової концепції ціна являє грошове вираження мінової вартості товару.
Ціна-кількість грошей (або інших товарів і послуг), за яке продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару або послуги. Ціна, як правило, виражає в грошовій формі вартість оди ниці товару (послуги).
Категорія ціни тісно пов'язана з категорією вартості (цінності). Сучасна теорія детально аналізує процес трансформації ціни. З точки зору функціонування вирішальними є відхилення ціни від її середнього значення, що складаються на основі попиту і пропозиції. Випадкові відхилення виправляються механізмом ринкового саморегулювання, відхилення ж, що виникають з структурних змін, стають стійкими і з часом змінюють саму вартість.
Можливість кількісного неспівпадання ціни з вартістю укладена вже в самій формі ціни. Механізм і форми відхилення ціни від вартості визначаються:
конкуренцією підприємств (фірм) різних форм власності, форм господарювання, характером виробничих відносин;
ступенем впливу попиту та пропозиції на ціну товарів;
можливостями державного регулювання цін;
динамікою соціальних процесів і соціальних орієнтирів;
розвитком інфляційних процесів.
Ціна може перестати бути формою вираження вартості, так як річ може мати ціну, не маючи вартості. Ціна в цьому випадку носить не раціональний, а ірраціональний характер. Ірраціональну форму ціни мають, наприклад, честь, совість, шельфи та акваторії морів і океанів.
Відхилення цін від вартості, що відбуваються на основі вільного, нерегульованого попиту і пропозиції, являють собою індикатор суспільної необхідності тих чи інших видів праці і виробництва і одночасно - через систему прибутків і збитків - стимул для формування раціональної, регульованою співвідношенням попиту та пропозиції економічної структури.
Відхилення цін від вартості являють собою найкращий з усіх можливих індикаторів відповідності виробництва потребам. Такі відхилення найбільш швидко чинним засобом інформації в тому сенсі, що за інших рівних умов падіння прибутку відображає зниження суспільної заин-тересованності в даному виді продукції, і, навпаки, зростання при-були не тільки фіксує підвищення потреби, а й на основі переливу капіталів з менш прибуткових виробництв в більш прибуткові створює реальний засіб для задоволення зрослих потреб.
Ключовим елементом ринкової економіки є ціна рівноваги-ціна такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту. Вона балансує попит і пропозиція товару (послуги). Рівноважна ціна усуває дефіцит або надлишок товарів і послуг, стримує зростання або зниження цін.
Механізм рівноваги попиту та пропозиції регулює різні ринки (товарів, виробничих ресурсів, праці, цінних паперів тощо) за допомогою рівноважних цін.
Ціни відіграють важливу роль як на мікро-, так і на макрорівні. На мікрорівні ціна регулює господарську діяльність фірми (підприємства); на макрорівні - формує структуру економіки, сприяє вдосконаленню її найважливіших пропорцій. Ціни сигналізують про виникаючі в економіці диспропорції.
Соціально-економічна сутність ціни розгорнуто проявляється в її функціях. Виділяють такі функції ціни:
облікова-ціна вимірює в єдиних визнаних грошових знаках вартість товару, висловлює суспільно необхідні витрати праці на його виробництво;
регулююча - в ринковій економіці ціни являють собою основний інструмент зрівноважування попиту та пропозиції. При цьому сама регулююча ціна народжується в процесі регулювання. У неринковою економіці регулююча функція директивно нав'язується діючими цінами. Такі ціни є неефективним засобом балансування економіки;
розподільна-полягає в можливості за рахунок перерозподілу попиту на той чи інший продукт, пов'язаного з його
ціною, впливати на пропозицію товару (розширення виробництва дефіцитного і скорочення виробництва надлишкового). У результаті інвестиції спрямовуються переважно в малорозвинені галузі та галузі виробництва за рахунок відтоку коштів із застарілих галузей. В умовах централізованої економіки така функція використовувалася державою для впливу на структуру вироб-ництва і доходи. Підвищуючи або знижуючи оптові або роздрібні ціни, держава тим самим перерозподіляє доходи і прибуток регіонів, галузей, підприємств, соціальних груп, сімей, від-ділових людей;
контрольна-ціни переводять показники кількості і якості товарів у матеріально-речовому вираженні, виміряні у фізичних одиницях, в адекватні показники, що виміряні в грошових одиницях; ціна стає інструментом обліку і контролю;
соціальна-з цінами та їх зміни пов'язані структура та обсяги споживання і послуг , витрати, рівень життя, прожитковий мінімум, споживчий бюджет сім'ї. Прийнято вважати, що підвищення роздрібних цін знижує рівень життя людей і навпаки. При цьому зазвичай не беруться до уваги інші, нецінові фактори, такі, як доходи, наявність товарів на ринку, структура споживання;
стимулююча-як у ринковій, так і в неринковою еко-номіці ціни створюють зацікавленість підприємців та фірм у підвищенні обсягів виробництва, зниженні витрат заради збільшення прибутку, яка безпосередньо пов'язана з цінами на фактори виробництва, продукцію та послуги;
інформаційна-суть цієї функції полягає в доведенні до всіх учасників господарської діяльності відомостей про кон'юнктури турі ринку та ринкових цінах. Ціни виступають носіями оперативної, обширною і в той же час компактної інформації, оскільки повідомляють про наявність та масиві необхідних товарів, витратах на їх виробництво, рівні технології виробництва і про тих напрямках, де можна і слід докласти зусиль для досягнення власних цілей.
Ціноутворення-це процес, спосіб формування і зміни цін, їх рівнів, співвідношення та структури. Механізм ціноутворення являє собою, з одного боку, зв'язок між ціною і ціноутворюючими факторами, а з іншого - спосіб формування ціни, технологію процесу її зародження та функціонування, зміни в часі.
Розрізняють два підходи до формування цін: ринковий і виробничий (витратний). При першому підході визначальними факторами ціноутворення є кон'юнктура ринку, попит і пропозиція. При другому в основу встановлення ціни товару кладуть виробничі витрати, насамперед трудові, пов'язані з випуском товару.
Ціна формується під впливом двох груп факторів - внутрішніх і зовнішніх. Внутрішні чинники, тобто чинники мікроекономічного рівня, залежать від діяльності самої фірми. До них відносять: особливі властивості товару, спосіб виробництва, мобільність виробництва, орієнтацію на ринкові сегменти, життєвий цикл товару, тривалість циклу руху товару, організацію сервісу, імідж фірми на ринку, рекламу та ін
Зовнішні, або макроекономічні, фактори не залежать від діяльності підприємства і враховують зміни загальноекономічних пропорцій, умов ринкової економіки в країні і за її межами. До зовнішніх факторів можна віднести політичну стабільність в країні, забезпеченість основними ресурсами, масштаби державного регулювання економіки і цін, загальний рівень інфляції, характер попиту, наявність і рівень конкуренції, досконалість податкового законодавства, зовнішньоекономічну політику держави та ін
В основі ціноутворення лежать основні об'єктивні принципи цього економічного процесу. Відповідно до них розробляються методи, способи і прийоми визначення рівня і співвідношення цін на конкретні види продукції, порядок їх застосування, визначаються об'єкти і суб'єкти (органи) ціноутворення. В даний час ціноутворення будується на основі наступних принципів:
єдиної цільової спрямованості державної політики в окремих областях ціноутворення. Відповідно до цього принципу держава чітко визначає ті соціальні та економічні проблеми, у вирішенні яких повинні брати активну участь ціни; що можна зробити для розвитку пріоритетних галузей економіки, свідомо використовуючи можливості впливу цін на виробництво, інвестиції і споживання;
безперервності при поєднанні стабільності цін з їх гнучкістю. Здійснення даного принципу проявляється у двох аспектах. По-перше, безперервність ціноутворення означає, що держава і великі фірми визначають ціни на всіх стадіях і етапах виробництва та реалізації певного виду продукції. По-дру-яких, безперервність ціноутворення проявляється в необхідності постійного внесень окремих змін та доповнень до дей-ціалу прейскуранти цін. Тим самим досягається поєднання стабільності цін з їх гнучкістю;
відображення в рівні цін витрат і капіталомісткості виробництва та прибутку, достатньої для забезпечення розширеного відтворення. У собівартості продукції втілюється тільки частина використаних факторів виробництва (спожитий постійний капітал). Ціна повинна відображати не тільки собівартість продукції, а й загальну капиталоемкостьпроизводства. Це здійснюється через ринковий норматив мікроекономічної рентабельності у процесі ціноутворення. В результаті капіталомісткі галузі і фірми на конкурентному ринку за допомогою відповідних цін відчувають на собі приплив прибули з інших, менш капіталомістких галузей економіки;
диференціації цін на окремі види продукції -
на взаємозамінну продукцію (субститути);
залежно від суспільної корисності, якості продукції.
В економічній практиці існують різні види цін. Всі вони взаємопов'язані між собою, ієрархічно супідрядні, доповнюють один одного, в силу чого утворюють систему цін. Цінова система-це єдина впорядкована сукупність різних видів цін, обслуговуючих та регулюють економічні відносини між учасниками національного та світового ринків (рис. 10.1).
Ринкові ціни за умовами їх формування поділяються на вільні, монопольні та демпінгові.
Вільні ціни складаються під впливом попиту та пропозиції в умовах вільної конкуренції.
Монопольні ціни (високі, низькі) формуються в умовах домінуючого становища одного або декількох суб'єктів ціноутворення.
Демпінгові ціни-є свідомо заниженими одним або кількома суб'єктами ціноутворення в порівнянні зі сформованим ринковим рівнем цін. Вони використовуються як засіб витіснення конкурентів з ринку і збільшення обсягу продажів.
Розрізняють також оптову ціну підприємства, оптові відпускні, закупівельні та роздрібні ціни.
Регульовані ціни-це ціни, які складаються на ринку в процесі прямого державного впливу. Вони поділяються на фіксовані-регульовані ціни твердо певної величини (наприклад, на газ, електро-і теплоенергію, перевезення вантажів) та граничні - регульовані ціни, обмежені нижнім або верхньою межею, граничними розмірами постачальницько-збу-тових або торгових надбавок, граничним рівнем рентабельності -ності.
До державних методів регулювання цін відносяться попереднє повідомлення про зміну цін і їх декларування.
Встановлення цін за стадіями ціноутворення або товароруху відображає кількісну взаємозв'язок між цінами, що складаються в процесі руху товарів (робіт, послуг) від виробника до кінцевого споживача. Ціна руху товарів є елементом ціни наступної стадії. Формування різних видів цін в процесі руху товарів (робіт, послуг) представлено нарис. 10.2.
Рис. 10.2. Структура цін
Як вже зазначалося вище, істотним фактором ціноутворення виступають особливості функціонування окремих ринків - праці, капіталу, землі та цінних паперів.