| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.2. Моделі P. Лукаса і X. Узави. | ||
|
Модель Лукаса поглиблює думку про утворення людського капіталу і використовує багатосекторні уявлення Узави. На противагу моделі Ромера, в якій технічні знання як позитивна виробнича екстерналія представлені не більше ніж побічний продукт інвестиційних рішень, накопичення людського капіталу в підході Лукаса - це активний економічний процес, який споживає ресурси, виступає причиною альтернативних витрат, будучи послідовною складовою частиною індивідуальних рішень господарюючих суб'єктів про оптимізацію. Додатково до звичайного споживчому вибору між поточним і майбутнім споживанням домогосподарства також приймають рішення про оптимальний розподіл ресурсів між інвестиціями у фізичний і людський капітал. Ще одна гілка теорії ендогенного зростання концентрується на підприємницької діяльності в галузі досліджень та розвитку (R & D). У цій моделі, в якій представлена ринкова форма монополістичної конкуренції, фірми внаслідок своєї інноваційної діяльності тимчасово досягають монопольного прибутку. В якості важливого результату розвитку суспільства представляється досягнення високого співвідношення людського капіталу по відношенню до фізичного, отже, вищий рівень його у виробництві і збільшення темпів зростання. Країни, що мають у надлишку людський капітал, інвестують насамперед у фізичний капітал, і, отже, високе співвідношення людського до фізичного капіталу результується у високий рівень реальних інвестицій у ВВП. Високе співвідношення людського капіталу до фізичного мало місце, наприклад, у повоєнній ситуації, коли було зруйновано багато будівель, виробничого обладнання, але втрати в людському капіталі були відносно нижче. Японія і Німеччина після II світової війни ілюструють цей випадок, коли завдяки енергії та професіоналізму людей промисло-вий потенціал країн був швидко відновлений. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||