10.3. Управління вартістю підприємства
Управління вартістю підприємства полягає в цілеспрямованому зміні факторів, що визначають його вартість (рис. 10.3).
Фактори вартості можуть значно відрізнятися в залежності від галузевої приналежності підприємства (компанії). Проте, незалежно від цього, основними способами збільшення вартості компанії будуть:
1) інвестиційна діяльність (за умови ефективності інвестицій), що припускає модернізацію потужностей, по-
щення якості продукції, збільшення продуктивності, зниження витрат, виробництво нових видів продукції і т.д.;
підвищення ефективності операційної (виробничої) діяльності компанії за рахунок збільшення доходів від продажів і зниження витрат на виробництво продукції ;
раціональне використання позикових коштів (у тому числі облік фінансового важеля);
підвищення прозорості та відкритості компанії.
Коли мова йде про оцінку компанії, то використовують поняття
справедлива вартість. Згідно стандартам МСФЗ-39, справедлива вартість - це сума коштів, достатня для придбання активу або виконання зобов'язання в операції між добре обізнаними, дійсно охочими здійснити операцію, незалежними сторонами. Часто як справедливої вартості використовують ринкову ціну (котирування) акцій на організованому ринку цінних паперів.
Однак існують чинники, які можуть перешкоджати використанню поточної ринкової котирування як мірила справедливої вартості (наприклад, акції не котируються на ринку). Тому для оцінки компанії використовують кілька методів, які не грунтуються на ринковій котируванні.
В управлінні вартістю виділяють два основних підходи до проведення оцінки вартості:
дохідний метод;
порівняльний (ринковий) метод.
Прибутковий метод дозволяє враховувати майбутні грошові потоки, дисконтовані з метою відображення рівня їх ризику. Таким чином, норма дисконту буде включати тільки ризикову складову. У цьому випадку розрахунок елемента потоку чистого доходу здійснюватиметься таким способом (у термінах-логії бухгалтерського обліку):
Вартість компанії в даному випадку визначається як поточна вартість майбутнього потоку чистого доходу, який буде отриманий від використання майна компанії станом на дату оцінки.
Перевагою даного підходу є його серйозне теоретичне обгрунтування; недоліком - складність у правильному прогнозуванні чистого доходу, а також у визначенні норми дисконту.
Вартість компанії, таким чином, розраховується як сума дисконтованих елементів потоку чистого доходу, тобто чистий дисконтований дохід. Як норми дисконту вибирається WACC:
Порівняльний метод встановлює вартість на основі ціни, сплаченої за аналогічні інвестиційні витрати в компанію. Перевага даного підходу полягає в легкості розуміння і застосування, а також у відносній легкості отримання інформації про угоди з порівнянними компаніями. Недоліком є труднощі в підборі аналогічних компаній, а також у тому, що часто ринкові котирування відображають спекулятивні настрої, до того ж умови угод часто містять нефінансові чинники. Серйозним недоліком методу також є те, що розрахунки грунтуються на минулих фінансові результати діяльності компаній-аналогів і не враховують перспективи розвитку підприємства.
На етапі становлення в Росії ринку продажів цілих виробничих комплексів (компаній) даний метод не застосовувався, оскільки складно було знайти інформацію про продажі підприємств-аналогів. Однак в останні роки досвід дозволяє акумулювати необхідні дані з продажу компаній і виробити підходи до оцінки вартості, які з успіхом можна використовувати.
У ході оцінки діючих і приносять дохід компаній можуть визначатися такі види вартості:
інвестиційна вартість бізнесу - визначається виходячи з прибутковості бізнесу для конкретного інвестора при заданих інвестиційних цілях;
вартість діючого бізнесу при існуючому використанні - розраховується на підставі даних про прибутковості, демонстрованою підприємством до моменту продажу;
ринкова вартість - найбільш ймовірна ціна, за якою компанія може бути продана на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони угоди діють розумно, розташовуючи всією необхідною інформацією, а на величину ціни угоди не впливають які-небудь надзвичайні обставини. Достовірний результат оцінки ринкової вартості підприємства можна отримати в результаті використання порівняльного підходу до оцінки готового бізнесу.
При використанні методу компанії-аналога оцінка вартості готового бізнесу проводиться на підставі інформації про вартість підприємств-аналогів, акції яких котируються на ринку. Перш ніж приступити до підбору компаній-аналогів, необхідно проаналізувати специфіку роботи і ринок, займаний оцінюваної компанією.
Підприємства-аналоги повинні ставитися до тієї ж галузі, що і оцінювана компанія, а також бути подібні за наступним основним фінансовим і виробничим характеристикам:
розмір компанії (виручка, чисельність, вартість активів і т.д.);
асортимент;
товарна і територіальна диверсифікація;
технологічна і технічна оснащеність;
ризики, пов'язані з роботою;
порівнянність передбачуваної операції (форма угоди, умови фінансування, умови оплати і т.д.).
Для формування ціни компанії часто використовують спеціальні коефіцієнти (мультиплікатори), які дозволяють за відомими економічними показниками діяльності компанії визначити її вартість. Мультиплікатор по деякому економічному показнику визначається як відношення ціни продажу компанії до значення даного показника на дату про-дажи за певний період.
Компанії-аналоги, відібрані для проведення оцінки вартості компанії порівняльним методом, повинні не тільки здійснювати один вид діяльності з оцінюваної компанією, але і повинні бути продані не так давно по відношенню до терміну продажу компанії. При цьому компанії-аналоги не повинні бути залучені в процес поглинання, оскільки це спотворює їх реальну ціну.
Широко поширені такі види мультиплікаторів:
вартість компанії (ціна) / прибуток;
вартість компанії (ціна) / грошова маса;
вартість компанії (ціна) / ринкова вартість матеріальних активів.
Залежно від того, яка інформація про підприємства-аналогах доступна, можуть бути використані й інші МУЛЬТІПОСТ-лікатори.
При розрахунку вартості компанії рекомендується користуватися декількома мультиплікаторами, заздалегідь розрахувавши для кожного ступінь достовірності (вагомість). Достовірність того чи іншого мультиплікатора визначається експертним методом. При використанні декількох мультиплікаторів формула розрахунку вартості компанії буде виглядати наступним чином:
Наприклад, проведені дослідження показали нижченаве-дме залежність.
Приклад. Компанія, що працює у сфері торгівлі, характеризується наступними основними економічними показниками: виручка за рік - 600,0 млн руб.; Чистий прибуток - 42,5 млн руб.; Вартість матеріальних активів - 1,5 млн руб. Вартість мультиплікаторів, наведених вище, може бути розрахована наступним чином:
600,0 X 1,42 X 0,37 + 42,5 х 0,15 х 0,26 + + 1,5 х 3,06 х 0,37 = 318 600 000 руб.
Для більш точної оцінки часто використовують галузеві мультиплікатори, розраховані в ході досліджень статистики продажів підприємств галузі, що проводяться спеціалізованими агентствами. При цьому необхідно, щоб дослідження було проведено не менше ніж для половини всіх підприємств галузі, порівнянних за розміром з оцінюваним підприємством.
Коефіцієнт кореляції - показник, що характеризує ступінь залежності двох величин. Це безрозмірна величина, значення якої лежить між -1 і +1. Якщо при зростанні однієї величини спостерігається зростання другий, то говорять про позитивну кореляцію, якщо відбувається зворотне, то коефіцієнт кореляції від'ємний. Чим сильніше залежність між досліджуваними величинами, тим ближче значення коефіцієнта кореляції до 1 або -1. Якщо взаємозв'язок між показниками відсутній, то коефіцієнт кореляції буде дорівнює нулю.
Найбільше значення коефіцієнта кореляції (від 0,94 до 0,98), як правило, - для залежності вартості бізнесу від чис-того прибутку компанії. Сильна кореляція існує також для залежності ціни компанії від розміру матеріальних активів (від 0,83 до 0,99) і розміру виручки (від 0,69 до 0,76).