Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією Ю.А. Щербанін. СВІТОВА ЕКОНОМІКА, 2004 - перейти до змісту підручника

10.4. Світова торгівля сільськогосподарською продукцією

Сільське господарство практично всіх країн світу складається з двох великих взаємопов'язаних галузей: землеробства (рослинництва) і тваринництва. Співвідношення між цими галузями змінюється під впливом зрушень в промислово розвинених країнах, що зумовили переважання тваринництва над рослинництвом. Так, у Швеції та Фінляндії на частку тваринництва припадає 75-80% валової продукції сільського господарства. У США питома вага тваринництва помітно нижче - близько 55%, у Франції - 53%. Виняток становлять середземноморські країни, у тому числі Італія, де ця галузь виробляє 40-42% сільськогосподарської продукції, що багато в чому визначається недостатньо сприятливими для тваринництва природними умовами.
Частка сільськогосподарської продукції у світовому експорті в останні десятиліття неухильно знижується: по продовольчих товарах з 13% в 1970 р. до 9% у 1999 р., за сільськогосподарському сировини - з 7 до 2,5% . Таке зниження пояснюється, успіхами в самозабезпеченні продовольством Західної та Центральної Європи, Китаю та Індії, а також використанням замість натурального сільськогосподарської сировини замінників. До того ж в останні десятиліття спостерігається яскраво виражена тенденція до випереджаючого зростання торгівлі готовими до вживання продовольчими товарами. У світовому експорті продовольчих товарів частка розвинених країн майже не змінилася (72,4% у 1970 р. і 72,1% в 1999 р.), тоді як частка країн за цей час зросла з 17,5 до 20,9%, а частка країн з перехідною економікою, навпаки, знизилася з 9,9 до 6,6%.
Світові експортні ресурси зерна становлять щорічно близько 200 млн т (10-11% валового збору), у тому числі 90-100 млн т пшениці, 60-70 млн т кукурудзи, 15-20 млн т рису. Головними експортерами пшениці є США, Канада, Франція, Австралія і Аргентина, а кукурудзи - США. Найбільші імпортери пшениці - Китай, Японія, Бразилія, Єгипет. Лідируючі позиції у світовому експорті рису займають Таїланд, США, В'єтнам, М'янма, Пакистан, а значними імпортерами виступають Індонезія, Бангладеш, Іран, КНДР, Саудівська Аравія, Бразилія.
Найбільшим імпортером зерна в 1970-1980-ті роки був Радянський Союз (середньорічний обсяг закупівель у 1986-1990 рр.. Досягав 32400000 т, або 16,9% валового збору зерна в СРСР за ті ж роки). Росія в 1990-1991 рр.. імпортувала по 20 млн т зерна щорічно, в 1992 р. - 27 млн т, але в 1993 р. у зв'язку з скороченням попиту на фуражне зерно імпорт знизився до 11 млн т, а в 1994-1997 рр.. взагалі зійшов нанівець.
Основними постачальниками яловичини є Австралія, Бразилія, Нідерланди, Канада і США; баранини - Австралія і Нова Зеландія; битої птиці - США, Франція, Бразилія. На світовий ринок щорічно поставляється понад 5 млн голів великої рогатої худоби, 9-10 млн голів свиней і 15 млн - овець. Основними експортерами живого племінної худоби є США, Канада і країни - члени ЄС. Щорічний обсяг світової торгівлі молочними товарами перевищує 11 млн т. В експорті сиру лідирують Нідерланди, Ірландія, Данія і Франція. Великим імпортером молочної продукції є Росія.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz