| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
10.5.1. Застава | ||
|
Заставні відносини регулюються Цивільним кодексом, Законом про заставу, Цивільним процесуальним кодексом. Предметом застави виступає будь-яке майно, яке може бути відчужене у заставодавця. Залежно від матеріально-речового змісту предмети застави поділяються на такі групи: заставу основних фондів (рухомого та нерухомого майна); заставу виробничих запасів (сировини, матеріалів, палива, запчастин); заставу готової продукції та товарів; »заставу цінних паперів; заставу дорогоцінних металів і виробів з них , предметів мистецтва; заставу депозитів (рублевих, валютних); заставу майнових прав. Майно, прийняте банком у заставу, повинно відповідати ряду вимог: Наявність власності на це майно, що підтверджується відповідними документами (державної реєстрації та іншими). Здатність відчуження, яка підтверджується документами про відсутність інших застав на це майно і боргів по сплаті за нього, про прописку та злагоді мешканців на заставу (по житлових приміщень), про можливість застави (по державних підприємствах). Грошова оцінка предметів застави. Більшість предметів застави оцінюються за ринковою вартістю. Оцінку вартості майна повинні проводити фахівці відповідної кваліфікації. При грошовій оцінці за згодою сторін іноді передбачається індексація закладеного майна. Ліквідність застави, тобто здатність майна до реалізації. Вона залежить від якості предметів застави, місця знаходження, попиту на ринку та ін Можливість контролю за збереженням заставленого майна. Страхування деяких предметів застави на випадок надзвичайних обставин. Достатність застави. Сума застави повинна бути більше суми кредиту. Це пов'язано з тим, що із суми заставленого майна мають погашатися не тільки основний борг банку, відсотки по ньому, а й витрати з контролю і можливої реалізації майна. Облік банком різної суми (відсотків) вартості заставленого майна залежить також від його виду, зносу, якості, можливого зниження ринкової вартості. Всі вимоги застави повинні дотримуватися, інакше банк може відхилити заяву клієнта на надання позики. Зазвичай комерційні банки розробляють регламент документації за наданим забезпечення для позичальників, що дозволяє їм легше орієнтуватися у вимогах банку по заставі майна. Наведемо один з таких регламентів. Документи за наданим забезпечення: Договір застави іпотеки-. Правовстановлюючі документи на будівлю (нежитлове приміщення) (наприклад, договір купівлі-продажу, план приватизації тощо); свідоцтво про реєстрацію права власності; поверховий план об'єкта нерухомості (технічний паспорт); документ про територіальні межі земельної ділянки (копія креслення меж ділянки), виданий Комітетом по земельних ресурсів та землеустрою; правовстановлюючі документи на землю (наприклад, договір купівлі-продажу, план приватизації тощо); свідоцтво про реєстрацію права власності на землю; довідка з органу, провідного реєстрацію та технічну ін-інвентаризації об'єкта нерухомості; балансова довідка із зазначенням дати взяття об'єкта нерухомості на баланс власника, його первісної і залишкової балансової вартості; акти перевірки заставленого майна; експертна оцінка ринкової вартості застави; страховий поліс. Договір застави транспортних засобів: реєстраційні документи (технічний паспорт, свідоцтво про реєстрацію); експертна оцінка ринкової вартості застави; страховий поліс; акт перевірки заставленого майна. Договір застави товарів в обороті: документи, що підтверджують наявність товарно-матеріальних цінностей і їх вартість, відомість залишків цих цінностей, на прикладні, рахунки-фактури, складські розписки; оборотна відомість - залишки товарів на складі за останні 5-6 місяців; експертна оцінка ринкової вартості застави; акт перевірки заставленого майна. Договір застави обладнання: документи, що підтверджують право власності на предмет застави; контракт зі специфікацією; документи, що підтверджують оплату мита (при імпорті); документи, що підтверджують оплату обладнання (за необхідності); технічні паспорти (копії сторінок, де вказані основні технічні характеристики); копія договору оренди приміщення, де встановлено обладнання (у разі оренди); акт введення в експлуатацію або акт прийому-передачі; експертна оцінка ринкової вартості застави; акт перевірки заставленого майна. Надання неповної, викривленої інформації або її со-кращения розглядається банком в якості причини для припинення розгляду кредитної заявки. На практиці виділяють два види застави залежно від того, де майно буде перебувати, поки позичальник користується позикою: !) Заставлене майно залишається у заставодавця; 2) заставлене майно та майнові права передаються заставодержателю (банку). Перший вид заставленого майна отримує найбільше поширення на практиці, оскільки дозволяє позичальникові продовжувати вести господарську діяльність, використовуючи в ній і закладене майно. У цьому виді застави розрізняють такі форми: застава товарів в обігу, заставу матеріальних цінностей в переробці і заставу основних фондів. Застава товарів в обороті характерний для торговельних і снабженче-ско-збутових організацій. Останні можуть заміняти в періоді користування кредитом один вид закладених товарів іншим однакової або більшої вартості. Однак час реалізації раніше закладених товарів і заміна їх новими можуть не збігатися і тому даний застава не супроводжується повною гарантією повернення кредиту. Застава товарів в переробці характерний для будівельних, сільськогосподарських підприємств, підприємств переробки, транспорту. При цьому виді застави позичальник може переробляти закладені цінності, але при невиконанні ним зобов'язань право банку буде поширюватися на готову продукцію. Підприємство при цьому заставі зазвичай дає спеціальний розрахунок вартості закладених цінностей, часу їх переробки та вартості продукції, що виходить. Однак тут контроль банку за заставою трудноосуществім і теж не завжди супроводжується повною гарантією повернення позики (особливо за наявності обставин, не залежних від роботи позичальника, наприклад, погодних умов). Застава основних фондів (будівель, споруд, машин, устаткування, обчислювальної техніки, транспортних засобів, земельних ділянок та об'єктів природокористування, придбаних підприємством у власність, та ін.) останнім часом одержує широкий розвиток. Основні фонди переносять свою вартість на виготовляється або додавати продукцію частинами в сумі нарахованої амортизації, зберігаючи при цьому первинну натурально-речову форму. Відповідно до правил бухгалтерського обліку до основних фондів належать предмети вартістю за одиницю на дату придбання більш стократного встановленого законодавством Російської Федерації мінімального розміру місячної оплати праці і терміном служби більше 12 місяців. З основних фондів можна виділити іпотеку. Відповідно до закону про іпотеку нею вважається нерухоме майно, пов'язане безпосередньо з землею або правом користування нею (будівлі, споруди, квартири, дачі, гаражі), та рухоме майно з дуже великою вартістю (морські, річкові, повітряні судна, космічні об'єкти). Для застави у вигляді нерухомого майна характерні такі риси: отримання доходу від експлуатації і самостійне розпорядження ним позичальником (понад покритих зобов'язань банку); можливість отримання під заставу кількох позик; простота контролю внаслідок збереження натурально-речової форми майна; обов'язковість нотаріального посвідчення та реєстрації іпотеки в поземельних книгах та органах Держкоммайна. Іпотека як застава використовується в основному при видачі довгострокових позик юридичним і фізичним особам. Другий вид застави - заставу з його передачею банку на період користування позичкою - називається закладом. Заклад використовується частіше у випадках, коли заставодавець недостатньо відомий банку або його кредитоспроможність не вселяє довіри. У закладі виділяють такі форми, як тверда застава і заставу прав. Твердий заставу передбачає передачу майна банку і зберігання його на складі (в сейфі) банку. Цей вид застави можна було б вважати кращим виходячи з можливості контролю і гарантії повернення позики. Однак у більшості банків складські приміщення відсутні. Заклади на складі позичальника (під замком банку) часто не влаштовують ні самого позичальника, ні банк. Зарубіжні банки практикують зберігання заставленого майна на складах спеціалізованих організацій, що займаються складуванням та зберіганням цінностей (складські компанії, фірми). У Росії таких організацій мало (є в Москві та деяких інших великих містах). В якості застави можуть виступати високоліквідні цінні папери, цінні: папери держави і місцевих органів влади, цінні папери самих банків. Оцінка передаються у заставу цінних паперів провадиться відповідним підрозділом банку на основі поточних біржових котирувань або за номінальною вартістю залежно від рівня ліквідності. Деякі комерційні банки вважають за необхідне мати суму застави цінних паперів з перевищенням суми кредиту в 1,5-2 рази. Останнім часом отримує деяке поширення заклад товарних і товарно-транспортних документів (дублікатів залізничних накладних, коносаментів пароплавних підприємств, квитанцій транспортних організацій). Застава прав - нова форма застави, що з'явилася тільки в ринкових умовах економіки. Тут в якості застави виступають документи з оцінки прав позичальника щодо володіння та користування майном, об'єктами інтелектуальної власності (авторські права, патенти, товарні знаки, програмне забезпечення, ноу-хау та ін.) Заставодавцем права може бути лише та особа, якій це право належить. Важливим моментом при укладенні кредитного договору є питання про співвідношення позики і застави. Більш низький відсоток позики в заставі зменшує кредитний ризик банку, але відштовхує клієнтів; більш високий відсоток приваблює клієнтів, але посилює ризик банку. У деяких зарубіжних країнах стали збільшувати частку позики в заставі. Так, якщо в США кілька років тому вважалося нормальним надання позики у розмірі 50% оціненої вартості застави, то останнім часом кредит став досягати 80% застави. Практика роботи вітчизняних банків припускала раніше межа кредиту в розмірі 75% вартості прийнятого в заставу майна. У вітчизняній банківській практиці якість забезпечення враховується при утворенні резерву на можливі втрати по позиках. У однойменній інструкції зазначено, що якість забезпечення оце-ється по заставі, якщо його реальна (ринкова) вартість достатня для компенсації банку основної суми боргу за позикою, відсотків по ній і можливих витрат, пов'язаних з реалізацією застави і заставних прав. Крім того, береться до уваги правильність оформлення юридичної документації, що дозволяє здійснити при необхідності реалізацію застави не пізніше 150 днів з дня початку цієї процедури. Основою заставних операцій є договір про заставу, в якому відбивається весь комплекс правових взаємовідносин між банком і позичальником. Він повинен відповідати певним вимогам за формою, нотаріально посвідчений (з нерухомого майна і майнових прав) та зареєстрований (при іпотеці) у територіальних органах Держкоммайна. У договорі про заставу вказуються вид і форма застави, його вартість та місцезнаходження, права та обов'язки сторін, що враховують істота виконання забезпеченого заставою вимоги залежно від специфіка застави. Заставне право реалізується банком, якщо позичальник не повернув вчасно кредит, забезпечений конкретним заставою. За законодавством Росії, вимоги банку задовольняються з вартості майна за рішенням суду. Реалізація заставленого майна проводиться шляхом його продажу з публічних торгів. Якщо сума, виручена від реалізації заставленого майна, перевищує суму боргу банку, то різниця зараховується на розрахунковий рахунок позичальника. Якщо сума виручки недостатня, то банк має право отримати суму, від продажу іншого майна боржника, але без переваг, заснованих на договорі застави. До тих пір поки майно не реалізовано, позичальник має право запобігти його продаж, погасивши боргове зобов'язання по кредиту. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||