Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
під редакцією Г.Г. Коробової. БАНКІВСЬКА СПРАВА (підручник), 2006 - перейти до змісту підручника

1.1.1. Кредитні відносини - основа банківської діяльності

Сучасна банківська справа - результат тривалої історичної еволюції. Найбільш ранніми прообразами банків прийнято вважати храми, що служили в якості найбільш безпечного сховища товарів і грошей. У Єгипті подібні операції здійснювалися ще в XXVIII-XXVII ст. до н.е., а численні документи з Вавилона і Ассирії (наприклад, збірник законів Хаммурапі XVII в. е.) доводять, що вже тоді форма зберігання коштів і позичкові операції регулювалися законами, причому за зберігання коштів закон наказував стягувати плату . Але все це була ще не банківська діяльність в повному сенсі. Справжнє розвиток банківської справи починається з того моменту, коли до функції зберігання додалося вчинення кредитних операцій. Першими професіоналами в області банківської справи можна вважати середньовічних міняючи і лихварів. До речі, і саме слово «банк» походить від італійського «banco» (лава міняйли, грошовий стіл).
Таким чином, розвиток банківської справи найтісніше пов'язані з розвитком кредитних відносин. Тому, щоб краще розібратися в особливостях функціонування сучасних банків, доцільно розглянути процес розвитку цієї сфери економічних відносин.
Кредитні відносини ~ це відносини, що складаються між кредитором і позичальником з приводу угоди позики, тобто передачі грошей або матеріальних цінностей на умовах повернення в певний строк і, як правило, зі сплатою позичкового відсотка.
Важливо зауважити, що виникнення кредитних відносин носить закономірний, об'єктивний характер. Існування товарно-грошових відносин означає, що суб'єкти господарювання економі-но відокремлені один від одного. Засоби кожного підприємства в процесі виробництва та обігу здійснюють індивідуальний кругообіг, відособлений, з одного боку, від індивідуальних кругообігів інших підприємств, а з іншого - від обігу коштів держави і населення. Закономірності кругообігу виробничих фондів обумовлюють постійна зміна потреби галузей і підприємств в грошових коштах, а відносна самостійність індивідуальних кругообігів призводить до різночасності цих потреб: у той час як одні виробничі ланки відчувають підвищену потребу в коштах, у інших утворюються тимчасово вільні кошти.
В результаті цього процесу виникають об'єктивні економічні протиріччя, головним з яких, на наш погляд, є протиріччя між потребою підприємства в грошових коштах і їх наявністю. Протиріччя це може мати щонайменше дві форми прояву і виступати як протиріччя між наявністю засобів і тимчасовою відсутністю потреби в них та між тимчасової потребою в додаткових коштах і їх відсутністю.
Сенс першого з них полягає в тому, що якщо якась частина коштів підприємства знаходиться в бездіяльності, не використовується, то знижується ефективність виробництва. Тому що вивільняються кошти обов'язково повинні знайти собі сферу застосування. Це якраз і може бути досягнуте за допомогою кредиту. Перше протиріччя буде тим самим дозволено.
Однак тут виявляється лише можливість функціонування кредиту. Справа в тому, що тимчасово вільні грошові кошти можуть бути передані іншим підприємствам лише на засадах повернення. Тому, для того щоб виникнення кредитних відносин стало необхідним, в суспільстві повинна існувати потреба саме в таких зворотних коштах. Така потреба виступає і однієї із сторін друга протиріччя.
Якщо протиріччя між потребою в додаткових коштах і їх відсутність не буде дозволено, то порушиться безперервність процесу відтворення. Отже, ця потреба обов'язково повинна бути задоволена. Теоретично можливі три джерела для її задоволення.
По-перше, можна створити резервний фонд власних коштів. Але цей спосіб не можна визнати задовільним. При покритті тимчасової потреби в додаткових коштах за рахунок власного резервного фонду будуть створені передумови для загострення надалі протиріччя між наявністю засобів і тимчасовою відсутністю потреби в них. Таким чином, в цьому варіанті одне протиріччя «дозволяється» ціною загострення іншого.
По-друге, можна покрити цю потребу шляхом безповоротного бюджетного фінансування. З точки зору індивідуального відтворення потреба, здається, задоволена. Але з позиції суспільного відтворення це задоволення формально, так як в масштабах суспільства потребу не зникла, а просто перемістилася з одного рівня господарювання на інший (перейшла від підприємства до держави в тому ж розмірі). Таким чином, протиріччя не отримало дійсного дозволу. Крім того, оскільки кошти держбюджету не підлягають поверненню, а стають для підприємства власними, виникає той же ефект, що і в першому випадку.
Залишається останній, третій шлях - запозичення тимчасово вільних коштів (інших підприємств, держави, населення). В цьому випадку відбудеться дійсне задоволення потреби. А після того як потреба в додаткових коштах відпаде (в процесі кругообігу), позикові кошти безболісно можуть бути повернені.
Таким чином, природним джерелом покриття тимчасової потреби в додаткових коштах є тимчасово вільні кошти. А такі засоби можуть надаватися тільки у формі позики.
Отже, виникнення кредитних відносин є об'єктивною необхідністю. Закономірний і процес розвитку кредитних відносин, в ході якого ці відносини проходять три етапи:
безпосередні відносини між кредитором і позичальником;
кредитні відносини за участю посередника;
регульовані кредитні відносини.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz