11.1. Поняття і сутність ризику у фінансовому менеджменті
Причинами неточності і недостовірності планових показників (параметрів) у фінансовому менеджменті можуть бути такі фактори:
неповнота або неточність планової інформації про склад, значенні, взаємний вплив і динаміці найбільш суттєвих технічних, технологічних або економічних планових показників;
помилки в розрахунках показників через неточності або неправильного використання методів прогнозування;
помилки в розрахунках економічних показників або використанні методики;
виробничо-технологічний ризик (аварії, збої в роботі обладнання, порушення технологічного циклу, виробничий брак тощо);
коливання попиту, валютних курсів ;
неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділової репутації організацій-контрагентів, що може спричинити неплатежі, банкрутство контрагентів, зрив договірних зобов'язань);
невизначеність цілей, інтересів та поведінки контр-агентів;
невизначеність природно-кліматичних умов, можливість стихійних лих;
невизначеність політичної ситуації, можливість несприятливих соціально-політичних змін;
нестабільність економічного законодавства і теку-щей економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку і т.д.
Таким чином, виникає необхідність кількісної оцінки ступеня ризику, пов'язаного із здійсненням підприємницької діяльності (далі - ризик), щоб мати уявлення про реальні перспективи ефективної діяльності.
Під ризиком розуміється можливість (ймовірність) виникнення умов, які призведуть до негативних економічних наслідків. Негативними наслідками можуть стати втрата частини ресурсів, недоотримання доходів, поява до виконавчих витрат, збитки, закриття інвестиційних проектів і т.д. Ризик пов'язаний з настанням ризикових ситуацій, тобто з сукупністю подій (обставин) і умов, що створюють обстановку невизначеності, яка може як сприяти, так і перешкоджати досягненню цілей.
Невизначеність обумовлює наступ ситуації, яка не має однозначного результату, і тому, якщо існує можливість кількісно і якісно визначити ступінь ймовірності появи того чи іншого варіанту, це і буде ситуація ризику. Таким чином, ризикованої ситуації супроводжують три одночасних умови:
наявність невизначеності;
необхідність вибору альтернативи (або відмова від вибору);
можливість оцінити ймовірність здійснення обираних альтернатив.
Ситуація ризику якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності (тобто неповноти і неточності інформації про майбутнє) характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішень або подій невідома. Ситуація ризику є різновидом невизначеною си-туації. Іншими словами, ризик виникає в умовах вибору в прагненні визначити найкращий результат, коли у випадку невдачі існує можливість (ступінь небезпеки) опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору (ніж у випадку нездійснення цього дії).
У явищі «ризик» виділимо такі основні елементи, взаємозв'язок яких і становить його сутність:
можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася обрана альтернатива;
ймовірність досягнення бажаного результату;
відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;
можливість матеріальних, моральних та інших втрат, пов'язаних із здійсненням обраної в умовах неоп-визначеності альтернативи.
Для настання ризикованої ситуації необхідне одночасне виконання таких умов:
наявність невизначеності, що проявляється у відсутності достовірної та повної інформації про майбутнє;
наявність кількох альтернативних варіантів фіналів (розвитку майбутнього);
оцінка ймовірності здійснення альтернативних варіантів;
необхідність вибору альтернативи (у тому числі і відмова від вибору);
можливість матеріальних, моральних та інших втрат, пов'язаних з настанням ризикової ситуації.
Ризики необхідно враховувати для уникнення кризових ситуацій, пов'язаних з неплатоспроможністю, невиконанням договірних зобов'язань як самої організації, так і постачальниками та підрядниками, падінням попиту і т.д. Саме недооблік ризиків може з'явитися причиною банкрутства. Тому об'єктивна оцінка характеру і величини ризику економічної діяльності є невід'ємною частиною фінансового менеджменту на підприємстві. При цьому не можна однозначно трактувати наявність ризику як негативне явище, оскільки ризикована підприємницька діяльність, яка несе в собі велику кількість загроз, проте, як показує практика, має більшу прибутковість, ніж підприємницька діяльність з меншим потенційним ризиком. Вважається, що без ризику, як правило, приймаються тільки консервативні рішення, з яких починається застій.
Таким чином, ризик породжується не лише браком, неточністю інформації або ставленням до нього суб'єкта, але і сутністю законів розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища організації (спонтанність, випадковість, недосконалість, зіткнення інтересів і тенденцій і т. д.).
Залежно від виду факторів, що обумовлюють настання ризикових подій, виділяють:
ризики, залежні від зовнішнього середовища (інфляційні, валютні, кредитні);
ризики, пов'язані з діяльністю самого підприємства (ризик ліквідності, помилкового способу вкладення капіталу і формування інвестиційного портфеля, неефективного управління оборотними коштами, створення неоптимальною структури пасивів і т.д.).
На ризики, що залежать від зовнішнього середовища, впливають і нефінансові категорії ризиків зовнішнього середовища:
політичні;
природно-природні;
макроекономічні (зміна податкового, митного законодавства, правил і норм валютного регулювання і т.д.).
Ризики, що залежать від діяльності самого підприємства, нерозривно пов'язані з іншими видами ризиків:
виробничим (неритмічність роботи, збої, зупинка виробництва);
комерційним (порушення або непередбачене зміна умов договору, зміна постачальника, зміна попиту);
транспортним (затримка в дорозі, погіршення якості в процесі транспортування) і т.д.
Збільшення внутрішніх ризиків значно зростає в кризовій ситуації, що може бути викликано різними обставинами: виробничими і фінансовими проблемами, зрослим недовірою постачальників і кредиторів, невпевненістю серед менеджерів, розбіжностями серед власників і т.д. Якщо на кризове становище підприємства накладається загальноекономічну кризу в країні, то ризик може зрости багаторазово.
Найчастіше для впорядкування та структуризації процесу прийняття фінансових управлінських рішень виділяються за ступенем їх зниження за допомогою диверсифікації наступні види ризиків:
систематичний, або р-ризик, т.е . частину ризику, яка не може бути ліквідована диверсифікацією (не "піддається» диверсифікації);
несистематичний ризик - ризик, який піддається диверсифікації (на відміну від систематичного ризику).
Наприклад, різке зростання ціни на нафту може розглядатися як приклад систематичного ризику; збільшення ціни може збільшити собівартість продукції в усіх галузях; перемикання активів з однієї компанії на іншу не дозволить знизити збитки для інвестора. Припустимо, що стихійне лихо зруйнувало частину заводу компанії А, але не зруйнувало завод компанії В. Якщо ми володіємо акціями обох компаній, то будемо частково захищені від негативних явищ і подій, які зачіпають окремі фірми, але не впливають на інші. Таким чином, ми має справу з несистематическим ризиком. На фінансових ринках інвестори отримують винагороду за схильність тільки систематичного ризику, оскільки це єдиний вид ризику, якого вони не можуть уникнути за допомогою диверсифікації активів.
У Методичних рекомендаціях з оцінки ефективності інвестиційних проектів [10] при розрахунку «поправки на ризик» пропонується враховувати три типи ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту:
ризик країни ;
ризик ненадійності учасників проекту;
ризик неотримання доходів.
Ризик країни означає настання таких подій, на які організація не може вплинути. Даний ризик полягає в наступному:
конфіскація майна або втрата права власності при викупі;
непередбачені зміни законодавства, що погіршує фінансові показники проекту (наприклад, збільшення податків);
зміна персоналу в органах державного управління, трактує законодавство непрямої дії, і т.д.
Ризик ненадійності учасників проекту передбачається в можливості непередбаченого припинення реалізації проекту, обумовленого:
нецільовим витрачанням коштів, призначених для інвестування в даний проект або для створення фінансових резервів;
фінансовою нестійкістю фірми, що реалізує проект (незабезпеченість оборотними коштами, відсутність активів, що забезпечують повернення позикових коштів, і т.д.);
Ризик неотримання доходів обумовлений технічними, технологічними та організаційними рішеннями проекту, а також випадковими коливаннями обсягів виробництва і цін на продукцію та ресурси. Рекомендована величина конкретних значень поправок на цей вид ризику задається за допомогою табл. 11.1.
Таблиця 11.1 Орієнтовна величина поправок на ризик неотримання доходів
Наявність ризику і пов'язаних з ним фінансових, моральних та інших втрат створює необхідність в певному механізмі, який дозволив би найбільш ефективним способом визна-лити і знизити ризик інвестиційних рішень. Такий механізм зниження ризику являє собою специфічну сферу еко-номічного діяльності, що включає використання сукупності методів і заходів, що дозволяють:
спрогнозувати наступ ризикових подій;
спланувати заходи з оптимізації ризику ;
створити організаційну структуру, здатну реалізувати заходи, спрямовані на зниження ризику.
Очевидно, що реалізація таких заходів потребує глибоких знань у галузі економічного аналізу, прогнозування, організації праці та виробництва, методів оптимізації господарських рішень, страхової справи, психології і т.д.
Серед основних принципів механізму зниження ризику можна виділити наступні:
соизмеримость. Реалізація цього принципу означає, що перш ніж прийняти рішення в умовах ризику, необхідно
визначити максимально можливий розмір втрат у разі настання ризикової події і потім зіставити його з обсягом вкладених інвестиційних коштів. Іншими словами, «ризикувати» можна на суму, що не перевищує власні кошти;
відповідальність, тобто необхідність оцінювати наслідки ризикових подій і приймати рішення про передачу ризику на відповідальність іншій особі (випадок страхування ризику) або про відмову від ризику відповідальності, або про покриття можливих втрат власними коштами;
доцільність. Перш ніж приймати управлінське рішення, що містить ризик, необхідно порівняти очікуваний результат (віддачу) з можливими втратами в разі ризикових подій.
Для того щоб знизити ризик інвестиційного проекту, застосовують такі дії:
іверсіфікацію, під якою розуміється розподіл загальної інвестиційної суми між декількома об'єктами інвестування (інвестиційними проектами). Із збільшенням числа проектів зменшується загальний розмір ризику;
скорочення планового періоду прийняття рішень;
компенсацію ризику за допомогою так званих ризикових премій, які представляють собою різного роду надбавки (до ціною, рівню процентної ставки, тарифу, нормі дисконту і т.д.), що виступають у вигляді «плати за ризик».
Страхування - угода, згідно з якою страховик за певну винагороду (страхову премію) приймає на себе зобов'язання відшкодувати страхувальникові збитки або їх частину (страхову суму), що виникли внаслідок передбачених у страховому договорі небезпек і / або випадковостей (страховий випадок), яким піддаються страхувальник або застрахована їм майно. Сутність страхування полягає в передачі ризику (відповідальності за результати негативних наслідків) за певну винагороду іншій особі, тобто у розподілі збитку між учасниками страхування;
резервування коштів, тобто створення відокремлених фондів відшкодування збитків. Такий спосіб зниження ризику використовується у випадку, коли витрати на резервування коштів менше, ніж вартість страхових внесків при страхуванні;
лімітування - встановлення системи обмежень, що сприяє зменшенню ступеня ризику, тобто встановлення граничного рівня за ключовими показниками (наприклад обмеження за витратами, відсоткам за позиковими коштами, співвідношенню власних і позикових коштів, коливанням показників ефективності і т.д.).