11.2. Методи оцінки ризику
Сценарій майбутнього - певне поєднання умов, які призводять до певних результатів, ефективності економічної діяльності.
Таким чином, в процесі реалізації сценарного підходу розглядають ряд сценаріїв, що характеризують різне збіг обставин і призводять до різних результатів фінансово-господарської діяльності. При цьому основним (базисним) сценарієм вважається сукупність умов, які є найбільш ймовірними і для яких виконані розрахунки планових техніко-економічних показників. Решта сценарії розглядаються як результат позитивного або негативного розвитку подій (поєднань умов) і виникають як результат зміни параметрів базового сценарію (базових параметрів).
Розробка сценаріїв проводиться не для того, щоб вибрати з сценаріїв «найбільш типовий» з них і по ньому визначити значення основних техніко-економічних показників, але для одночасного врахування всіх можливих сценаріїв і прийняття рішення на основі їх сукупності.
Часто розраховують планові техніко-економічні показники:
для базового варіанту вихідних даних і передумов, сформульованих для найбільш імовірнісного поєднання умов діяльності організації (основний сценарій);
песимістичного варіанту, який передбачає настання подій, здатних принести негативні економічні наслідки для організації (песимістичний сценарій);
оптимістичного варіанту, який передбачає наступ подій, що можуть принести позитивні економічні наслідки для організації (оптимістичний сценарій).
Рекомендується складати сценарії залежно від зміни наступних параметрів:
інвестиційних витрат (або їх окремих складових);
обсягу виробництва;
поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції (або їх окремих складових);
відсотків за кредитами і позиками;
прогнозів загального індексу інфляції , індексів цін, обмінного курсу іноземної валюти;
наявності дебіторської та кредиторської заборгованості;
тривалості планового періоду і т.д.
Найбільш відомими методиками вимірювання ризику за допомогою сценарного підходу у фінансовому менеджменті є:
метод, заснований на визначенні чуйності (чутливості) показників результатів фінансово-господарської діяльності;
метод, заснований на визначенні стійкості показників результатів фінансово-господарської діяльності;
метод, заснований на розрахунку варіації показників результатів фінансово-господарської діяльності;
метод Монте-Карло.
Метод, заснований на визначенні чуйності показників результатів фінансово-господарської діяльності, передбачає оцінку зміни показників фінансового результату внаслідок зміни ключових (основних) планових показників. В якості таких показників (параметрів) можуть виступати основні техніко-економічні показники: обсяг продажів в натуральному або вартісному вираженні, величина витрат, величина капітальних вкладень і т.д.
Таким чином, в результаті зміни вихідних ключових показників відповідно змінюються і результати фінансово-господарської діяльності: фінансовий результат (прибуток або збиток), економічний ефект, окупність витрат (проекту) та ін
Чуйність (чутливість) результатів фінансово-господарської діяльності - це кількісна характеристика ризику, яка показує ступінь зміни показників результатів фінансово-господарської діяльності (результативний показник) при зміні ключових параметрів на 1%. Йдеться про чуйність (чутливості) показників на зраді-ня проектних параметрів в базовому сценарії.
Наявність високого ступеня чуйності увазі, що незначні відхилення вихідних параметрів приводять до значної зміни в позитивну або негативну сторону результативного показника.
Можна виділити наступні етапи оцінки чуйності інвестиційного проекту:
вибір результативних показників (показники результатів фінансово-господарської діяльності), щодо яких перевіряється чуйність;
вибір ключових параметрів, відхилення значень яких від базових може істотно відбитися на величині обраних результативних показників;
визначення можливого діапазону змін ключових параметрів. Діапазон змін обраних параметрів повинен мати економічний сенс і співвідноситися з прогнозованими сценаріями;
визначення чуйності результативних показників послідовно по кожному ключовому параметру в обраному діапазоні. У підсумку результативний показник визначається як функція тільки одного з ключових змінних моделі. Ос-тальне змінні розглядаються як константи. У цьому випадку самі результативні показники полягають у некото-рий діапазон значень;
розрахунок показників, що характеризують ступінь чуйності. В якості таких показників можуть виступати коефіцієнти чуйності.
Коефіцієнт чуйності по деякому результативному показнику розраховується як модуль відносини приросту (у відсотках) даного показника до приросту (у відсотках) обраного вихідного параметра.
Наприклад, коефіцієнт чуйності чистого прибутку (результуючий показник) від ціни (ключовий параметр) розраховується за формулою
Таблиця 11.2
Розрахунок чистого прибутку в базовому та песимістичному сценаріях
Коефіцієнт чутливості розраховується за формулою
Таблиця 11.3 Розрахунок чистого прібиші для трьох сценаріїв
Результативний показник у вигляді чистого прибутку є частково стійким, тобто існує ризик досягнення даного показника.
Маючи в своєму розпорядженні значеннями ймовірностей для трьох сценаріїв, можна розрахувати середньоквадратичне відхилення значень чистого прибутку за формулою
Математичне сподівання квадратів чистого прибутку розраховується за формулою
Метод визначення стійкості також використовується при оцінці ризику інвестиційного проекту. При цьому під результативними показниками розуміються показники ефективності: інтегральний економічний ефект, термін окупності, ін-індекси прибутковості і т.д.
У Методичних рекомендаціях з оцінки інвестиційних проектів [10] пропонується визначати стійкість проекту послідовно для наступних сценаріїв:
збільшення інвестицій. При цьому вартість робіт, виконуваних російськими підрядниками, і вартість устаткування російської поставки збільшуються на 20%, вартість робіт та обладнання інофірм - на 10%. Відповідно змінюються вартість основних засобів і величина амортизації;
збільшення на 20% від проектного рівня виробничих витрат і на 30% - питомих (на одиницю продукції) прямих матеріальних витрат на виробництво і реалізацію продукції. Відповідно змінюється вартість запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції у складі оборотних коштів;
зменшення обсягу виручки (без ПДВ і акцизів) до 80% її проектного значення;
збільшення відсотка за кредит на 40% його проектного значення за кредитами в рублях і на 20% за кредитами у вільно конвертованій валюті.
Ці сценарії рекомендується розглядати на тлі несприятливого розвитку інфляції, що задається експертно. Якщо проект передбачає страхування на випадок зміни відповідних параметрів проекту або значення цих параметрів фіксовані в підготовлених до укладення контрактах, відповідні цих випадків сценарії не розглядаються.
Проект вважається стійким стосовно можливих змін параметрів, якщо при всіх розглянутих сценаріях інтегральний економічний ефект позитивний і забез-чивается фінансова реалізація.
Якщо в якому-небудь з розглянутих сценаріїв хоча б одне із зазначених умов не виконується, то проект відносно стійкий. У цьому випадку проводиться більш детальний аналіз меж можливих коливань відповідного параметра і при можливості уточнюються верхні межі цих коливань. Якщо і після такого уточнення проект оцінюється як нестійкий, то за відсутності додаткової інформації проект відхиляється, а за наявності інформації стійкість перевіряється іншими методами. При оцінці стійкості інвестор може розробити свої, прийнятні для нього сценарії.
Часто при варіації вихідних параметрів з урахуванням сценарію реалізації проекту виникає необхідність визначення порогових (граничних, граничних) значень для основних параметрів проекту. При цьому виділяють порогове значення для рентабельності і для ефективності.
Пороговим значенням для рентабельності називають величину одного основного параметра проекту, при якому чистий прибуток, отриманий за весь розрахунковий період, дорівнює нулю (або за один крок). Граничне значення рентабельності можна розраховувати, наприклад, для обсягу виробництва в натуральному або вартісному вираженні, ціни, повної собівартості, ве-личини капітальних вкладень і т.д.
Пороговим значенням для ефективності називають величину одного основного параметра проекту, при якому інтегральний економічний ефект проекту дорівнює нулю. Прикладом порого-вого значення для ефективності може служити внутрішня норма прибутковості.
Рівень (кордон) беззбитковості параметра проекту для деякого кроку розрахункового періоду визначається як коефіцієнт, що показує відношення порогового значення цього параметра на даному кроці до проектного його значенню на даному кроці. Очевидно, що рівень беззбитковості може розраховуватися для більшості ключових параметрів проекту.
Один із способів кількісної оцінки ризику - розрахунок показників варіації, які дають уявлення про те, як окремі значення результативних показників (аналогічно для показників ефективності для інвестиційного проекту) групуються навколо середнього значення (наскільки вони віддалені від середньої величини). Варіація показника - це кількісне розходження індивідуальних значень даного показника, отриманих при різних сценаріях реалізації проекту. Чим вище рас сеіваніе результативних показників (показників ефективно-сті) навколо середньої величини, тим значніше ступінь ризику.
По суті коливання показника можна визначити спе-соціальними показниками варіації. Виділяють такі абсо-лютні показники варіації ознаки:
розмах варіації, який визначається як різниця між найбільшим і найменшим значеннями показника:
Крім абсолютних показників варіації показника ефективності використовують відносні показники варіації, які розраховуються як відношення абсолютного показника розсіювання до середнього значення, помноженому на 100%.
Відносні показники варіації ознаки:
коефіцієнт осциляції відображає відносну вариа-цію крайніх значень ознаки навколо середньої:
відносне лінійне відхилення характеризує частку усередненого значення абсолютних відхилень від середньої величини:? 1.
Коефіцієнт варіації значно більше значення 0,33, що свідчить про високий ступінь розсіювання значень чистого прибутку, що в свою чергу показує високий ступінь ризику.
Відомим методом оцінки ризику є метод імітаційного моделювання (метод Монте-Карло).
Імітаційне моделювання, як правило, включає наступні етапи:
визначення імовірнісних розподілів кожної змінної;
вибір комп'ютером випадкового значення для кожної невизначеної змінної, заснованого на вероятностном розподілі цієї змінної;
використання в моделі для визначення результативних показників відібраного значення разом із фіксованими факторами (ставкою податків, амортизаційних відрахувань і т.д.);
етапи 2 і 3 повторюються багато разів, наприклад 500 разів. У результаті одержують розподіл 500 значень результативного показника. Зазвичай це дозволяє виділити найбільш ймовірне значення.
Перевагою методу моделювання є той факт, що він дозволяє побачити широкий спектр можливих результатів, а не кілька дискретних оцінок. Проте метод Монте-Карло мало поширений на практиці через трудомісткість і складності виявлення всіх взаємозв'язків і кореляції змінних.