| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.1.1. Сутність податків | ||
|
У сучасній літературі про податки наводиться велика кількість різного роду визначень податків. При цьому у всіх визначеннях незмінно підкреслюється, що податок - обов'язковий платіж. Іншими словами, платежі, які не є для платників обов'язковими, не відносяться до податкових. До податків не відносяться будь-які добровільні виплати, внески, відрахування. Податки є тими платежами, які здійснюються без-возмездно, тобто їх сплата не встановлює яких-небудь конкретних обя-занностсй держави по відношенню до особи, яка вносить ці платежі. Таким чином, до податках не. слід відносити платежі, обов'язок щодо сплати яких виникає у зв'язку з укладенням платниками з державою, державними органами або іншими представника-ми держави будь-яких договорів. До податків також не належать платежі обов'язкового характеру, що стягуються в якості яких санкцій, наприклад штрафи, а також різного роду компенсаційні виплати (наприклад, виплати з відшкодування завданих збитків). В окремих визначеннях податку вказується, що податки - це платежі, що стягуються у встановленому законом порядку. Це справедливо в тому сенсі, що в цивілізованій державі обов'язки по сплаті податків повинні встановлюватися законом. Проте включення у визначення слів «платежі, що стягуються у встановленому законом порядку» сильно обмежує значення терміну «податок». У ряді сучасних держав податки можуть вводитися постановами вищої виконавчої влади. Інакше кажучи, від того, що обов'язок по внесенню-якого платежу не була встановлена законодавчою владою, відповідний платіж не втрачає свого податкового характеру. В інших визначеннях можна зустріти вказівку на те, що податки - це платежі, які стягуються з юридичних та фізичних осіб. У даному випадку навряд чи правомірно обмежувати саме поняття «податок». Обов'язок зі сплати податків може покладатися не тільки на окремих фізичних осіб, але і на різного роду їх об'єднання, що не є юридичними особами відповідно до цивільного законодавства. Наприклад, у Франції прибутковий податок стягується з сукупного (об'єднаного для цілей оподаткування) доходу всіх членів сім'ї (домогосподарства). До XX в. податки часто стягувалися не тільки з окремих осіб, але і з таких об'єднань фізичних осіб, як громади та гільдії. Крім того, існували податки, платниками яких виступали окремі адміністративно-територіальні одиниці. Натуральна форма сплати податків найбільш характерна для галузей добувної промисловості. У Росії наприкінці 1990-х рр.. стали використовуватися угоди про розділ продукції, відповідно до яких стягування ряду федеральних, регіональних і місцевих податків і зборів замінюється розділом виробленої продукції між державою та інвестором. Податки - один з основних способів формування доходів бюджетів. Як правило, податки стягуються з метою забезпечення платоспроможності різних рівнів державної влади. Однак податкові платежі можуть підлягати зарахуванню не тільки в державні (федеральні і регіональні) бюджети або бюджетів органів місцевого самоврядування, вони можуть виступати засобом освіти різного роду фондів. Податок не перестає бути податком тільки на підставі того, що законодавець встановлює необхідність зарахування виплачуваних сум крім бюджетних рахунків на рахунки яких організацій. . У Російській Федерації в 1990-і рр.. велися гострі дискусії, чи слід відносити до податків платежі в державні соціальні позабюджетні фонди. Якщо вважати, що до податків відносяться тільки платежі, суми за якими зараховуються до державних бюджетів і бюджетів органів місцевого самоврядування, то платежі в державні соціальні позабюджетні фонди слід виключати з числа платежів податкового характеру. Держава має право самостійно встановлювати, куди зараховуватимуться суми тих чи інших платежів. Аналогічні виплати у США зараховуються у федеральний бюджет, а у Франції - у позабюджетні фонди. Природа цих платежів не змінюється залежно від адресності їх зарахування. Аналогічна ситуація виникає з платежами у державні цільові позабюджетні фонди (наприклад, дорожні). Можлива така ситуація: законодавством встановлено обов'язковість внесення будь-яких платежів, але при цьому у платника існує право вибору визначення адресності цих платежів. Така ситуація виникає, наприклад, при обов'язковому страхуванні певних видів майна, а також цивільної відповідальності. Платежі зі страхування в цих випадках не відносяться до податкових, так як платник може укласти договір страхування на різних умовах і з різними страховими компаніями. У тих же випадках, коли на платника покладається обов'язок перераховувати кошти у визначений законом фонд, відповідні платежі набувають характеру податкових. В економічному сенсі податки являють собою спосіб перерозподілу нової вартості - національного доходу, виступають частиною єдиного процесу відтворення і специфічною формою виробничих відносин. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують державну владу частиною нової вартості в грошовій формі. Частина національного доходу, перерозподілу за допомогою податків, стає централізованим фондом фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частини національного доходу має односторонню спрямованість від платника податків до держави. Податкові доходи держави формуються за рахунок нової вартості, створеної в процесі виробництва (працею, капіталом, природними ресурсами). Податки виражають реально існуючі грошові відносини, які проявляються в процесі вилучення частини вартості національного доходу на користь загальнодержавних потреб. Економічний зміст податків виражається у взаємовідносинах держави і господарюючих суб'єктів (фізичних та юри-ських осіб) з приводу формування державних фінансів. Податкові відносини як частина фінансових відносин знаходяться в постійній зміні. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||