| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.2. Кредит за овердрафтом І контокорренте | ||
|
Овердрафт вводиться для першокласних позичальників і найчастіше при дотриманні принаймні двох умов. По-перше, в прогнозованому (плановому) періоді необхідно, щоб у підсумку джерела оборотних коштів клієнта перевищували розмір їх розміщення. По-друге, нерідко потрібна згода клієнта покласти на рік мінімально необхідну стабільну величину його грошових коштів на строковий депозит у цьому банку. Депозитна гарантія є однією з форм забезпечення повернення кредиту. При овердрафт важливо, щоб позичкова заборгованість не перевищувала суму першокласних ліквідних коштів. Даний кредит, так само як і кредит за овердрафтом, носить багатоцільовий короткостроковий характер. Він надається на розрив у платіжному обороті клієнта, коли його поточні фінансові потреби перевищують наявні у нього власні ресурси. Потреба в коштах пов'язана із створенням запасів товарно-матеріальних цінностей і здійсненням виробничих витрат, відволіканням оборотних активів у товари відвантажені, дебіторську заборгованість, розбіжністю терміну оборотності фондів на окремих стадіях їх руху. По суті, кредит надається під сукупний (укрупнений) об'єкт, пов'язаний переважно з рухом оборотних коштів позичальника. Кредитування здійснюється в межах кредитної лінії. Її розмір встановлюється на підставі балансових даних позичальника про розміщення оборотних коштів і наявних у його розпорядженні джерел формування. Розмір кредитної лінії розраховується як різниця між сумою різних елементів оборотних коштів (виробничих запасів, у тому числі сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, тара; незавершене виробництво і готова продукція; товари відвантажені; дебіторська заборгованість) і сумою власних джерел їх формування, а також кредиторської заборгованості. Якщо оборотні кошти по балансу підприємства на 1 січня плануються в розмірі 5 млн грошових одиниць, а джерело їх формування - 4 млн, то кредитна лінія на планований рік складе 1 млн грошових одиниць. Контокорренте - це єдиний активно-пасивний рахунок. З нього виробляються практично всі платежі (за дебетом), включаючи оплату розрахункових документів за різні види товарно-матеріальних цінностей та послуг, чеків на заробітну плату, доручень по платежах до бюджету та ін У кредит рахунки зараховується вся належна підприємству виручка від реалізації продукції і наданих послуг. У кредит також надходять інші платежі, включаючи погашення заборгованості за товарними і нетоварними операціями, пені, штрафи, неустойки, повернення зайво перерахованих сум до бюджету та ін Оскільки весь платіжний оборот концентрується на контокорренте, розрахунковий рахунок позичальника закривається. Межею оплати зобов'язань клієнта по контокорренту, * як уже зазначалося, є кредитна лінія. У кожному окремому випадку режим її перевищення може бути різним. Кожен банк самостійно регулює свої взаємини з клієнтом, диференціює кре-дітно відносини залежно від кредитоспроможності позичальника, колишнього досвіду роботи з ним, ступеня довіри, якості форм забезпе-чення повернення кредиту, обсягу перевищення кредитної лінії. Відносно клієнта першого класу кредитоспроможності при від-сутствии у нього в минулому систематичної потреби в сверхпла-новому кредиті банк може обмежитися спостереженням за кредитною лінією. Остання перетворюється на своєрідну контрольну цифру, яку можна перевищувати. Можливий і другий варіант, коли банк також жорстко не обмежує платежі за рахунок кредиту, допускає перевищення кредитної лінії, але до певного рівня. Найчастіше допускається 10%-ве перевищення кредитної лінії, хоча слід брати до уваги і індивідуальний рівень, що враховує специфіку коливань потреби в оборотних коштах. Якщо банк не впевнений у збереженні високого рівня кредитоспроможності позичальника, то може бути використана схема кредитування, при якій погашення боргу проводиться на підставі векселів до запитання, що дають право банку в будь-який час обмежити право клієнта на отримання кредиту . Кредитування за контокорренту є досить ризикованою формою кредитування. В умовах економічної кризи його обсяги різко скорочуються, більшість банків відмовляється від цієї форми, вважаючи за краще разові видачі кредитів. В умовах економічної нестабільності контокоррент використовується тільки першокласними клієнтами, що мають високий ступінь довіри. Плата за користування кредитом за контокорренту в силу більш високого боргового ризику трохи вище, ніж за іншими короткостроковими кредитами. Позичковий відсоток встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірним. Об'єктом банківського контролю в процесі кредитування в цілому є дотримання умов кредитного договору. Тут важливо вчи-ють ряд положень. Насамперед особливу увагу банк звертає на стан кредитоспроможності позичальника. Як вже зазначалося, дана форма кредитування вводиться головним чином для клієнтів першого класу кредитоспроможності. Якщо позичальник погіршив свої показники ліквідності, не поліпшила передбачену договором забезпеченість власними коштами та ін, то банк може застосувати схему кредитування - зняти його з кредитування за контокорренту, надалі проводити оплату розрахункових документів тільки в межах виручки від реалізації продукції і надання послуг. На підставі аналізу звітності банк має можливість перевірити й інші умови кредитного договору. Наприклад, в якості умови кредитування за контокорренту може стати зобов'язання клієнта знизити відволікання своїх коштів в дебіторську заборгованість, інші активи. Якщо ці окремі умови кредитного договору не виконуються, банк збільшує плату за користування контокорентним кредитом. Важливим є також оперативний контроль за станом заборгованості за позикою, її відхиленням від встановленої кредитної лінії. Режім'кредітованія по контокорренту, як правило, змінюється, якщо позичальник перевищує кредитну лінію більш ніж на 10%. У цьому випадку банк встановлює твердий межа перевищення кредитної лінії, а також вводить штрафну надбавку до договірної процентної ставки. Недовикористання кредитної лінії також є порушенням кредитного договору. Для банку це означає, що він не розміщує зібрані ним в основному на платній основі вільні грошові кошти. У порядку компенсації за втрачену вигоду від скорочення кредитних операцій банк стягує з позичальника відповідну комісію. Її розмір залежить від величини і тривалості недовикористання кредитної лінії і обов'язково фіксується в кредитному договорі. У кредитному договорі може фіксуватися і розмір штрафу, що виплачується клієнтові у випадку, якщо банк через відсутність у нього ресурсів не виконає своїх зобов'язань з видачі позички в межах кредитної лінії. У сучасних російських умовах видача кредиту за контокорренту припинена, оскільки за чинним нормативним положенням вся виручка, яка належить підприємству, повинна концентруватися на його розрахунковому рахунку. Основне навантаження сукупного кредитування, таким чином, несе кредит за овердрафтом. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||