| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.2. Мінеральні ресурси і продуктивні сили | ||
|
Висока забезпеченість мінеральними ресурсами світового господарства сама по собі не вирішує проблеми, пов'язані із задоволенням господарських потреб окремих країн в мінеральній сировині. Існують значні розриви між розміщенням продуктивних сил і мінеральних ресурсів, причому в ряді регіонів ці диспропорції збільшилися. Розміщення ресурсів і потужності обробної промисловості. На промислово розвинуті капіталістичні країни припадає приблизно 36% запасів непаливних мінеральних ресурсів світу, 5% нафти і 81% виробництва обробної промисловості. У них у великих розмірах зосереджено обмежене число видів розвіданого мінеральної сировини - хроміти, свинець, цинк, калійні солі, уранову сировину, рутил і ільменіт, боксити, уран, залізна руда. Серед розвинених країн найбільшими мінеральними ресурсами володіють Австралія (уран, залізні і марганцеві руди, мідь, боксити, свинець, цинк, титан, золото, алмази); ПАР (марганцеві і хромові руди, ванадій, золото, платиноїди, алмази, уран); Канада (уран, свинець і цинк, вольфрам, нікель, кобальт, молібден, ніобій, золото, калійні солі); США (мідь, молібден, фосфатна сировина). На території країн, що розвиваються сконцентровано близько 50% світових непаливних мінеральних ресурсів, 2/3 запасів нафти і близько половини природного газу, при цьому країни, що розвиваються виробляють менше 20% продукції обробної промисловості. У надрах цієї підсистеми світового господарства знаходяться 90% промислових запасів фосфатів, 86% олова, 88% кобальту, більше половини запасів мідної та нікелевих руд. Розвиваються, також відрізняються досить різкою диференціацією в забезпеченості запасами корисних копалин. Переважна частина їх зосереджена приблизно в 30 з 160 країн, що розвиваються. Так, країни Перської затоки розташовують 2/3 світових запасів нафти. Крім нафтовидобувних країн Середнього Сходу слід виділити Бразилію (залізні і марганцеві руди, боксити, олово, титан, золото, ніобій, тантал), Мексику (нафта, мідь, срібло), Чилі (мідь, молібден), Гвінею (боксити), Демократичну Республіку Конго (мідь, кобальт, алмази), Замбію (мідь, кобальт). Сучасні країни, що розвиваються, як правило, гірше забезпечені мінеральною сировиною, ніж промислово розвинені країни на ранніх етапах свого розвитку. Виробництво мінеральної сировини і розміщення його запасів. Виробництво мінеральної сировини не збігається з розташуванням їх запасів у різних підсистемах світового господарства. Розвинені країни виробляють понад 30% непаливної мінеральної сировини, що приблизно збігається з розвіданими запасами, але 43% видобутої у світі нафти. Великими виробниками сировинних матеріалів виступають країни, що розвиваються, що зосередили близько половини їх видобутку, у тому числі - понад половину марганцю, ніобію, олова, кобальту, бокситів та інших видів мінеральної сировини. Споживання і виробництво мінеральної сировини. Мінерально-сировинна ситуація у світі характеризується переважною концентрацією запасів і видобутку в порівняно невеликому числі держав. Ще більшою мірою зосереджена споживання мінеральної сировини. Розвинені країни споживають понад 60% мінерального непаливної сировини, 58% нафти і близько 50% природного газу. У результаті в цій підсистемі світового господарства відзначається великий розрив між виробництвом і споживанням мінеральних ресурсів. У США він становить 20%. Країни ЄС можуть задовольняти свої потреби тільки на 2/3, власні ресурси у них достатні лише по небагатьом з основних видів мінеральної сировини - залізної руді, ртуті, калійним добривам. Ще нижче рівень самозабезпеченості мінеральними ресурсами промисловості Японії - близько 1/3. Країни, що розвиваються через недостатнє промислового розвитку споживають близько 16% світового виробництва мінеральної сировини. Під впливом індустріалізації відбувається збільшення попиту на мінеральні товари. У зв'язку з більш високою якістю мінеральних ресурсів у цих країнах і низькою вартістю робочої сили розвиток сировинного сектора не супроводжується там різким зростанням витрат виробництва, але економічні труднощі країн, що розвиваються ускладнюють зростання їх сировинного сектора. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||