Головна |
« Попередня | Наступна » | |
11.4. Управління грошовими коштами та їх еквівалентами | ||
У контексті управління оборотними активами грошові кошти зазвичай розглядаються спільно з так званими грошовими ек-вивалент. Еквівалент грошових коштів (cash equivalent) - це ус-ловного термін в аналізі та фінансовому менеджменті, що відноситься до високоліквідних ринковим цінних паперів, що знаходяться на балансі підприємства і придбаним ним з метою формування страхового запасу грошових коштів, у які ці папери при необхідності можуть бути трансформовані з мінімальним тимчасовим лагом і мі-мінімальними втратами. Грошові кошти самі по собі, тобто не вкладені в справу, не можуть принести дохід, з іншого боку, підприємство завжди повинно мати певну суму вільних коштів в силу сформульованих вище причин. Цим визначається необхідність певної (хоча б самої мінімальної) систематизації підходів до управління цими активами. В цілому система ефективного управління грошовими коштами передбачає виділення чотирьох блоків процедур, що вимагають певної уваги фінансового менеджера (аналітика): розрахунок операційного та фінансового циклів; аналіз руху грошових коштів; прогнозування грошових потоків; визначення оптимально-го рівня коштів. Розрахунок операційного та фінансового циклів. У числі найважливіших характеристик ефективності поточної діяльності - показники тривалості операційного та фінансового циклів. Операційний цикл (operating cycle) - це умовна назва періоду - типового повторюваного елемента виробничо-комерційного процесу (від отримання сировини до повернення грошових коштів у вигляді виручки), протягом якого грошові кошти омертвлені в запасах і розрахунках (дебіторів). Аналітичний показник, що характеризує середній час омертвіння грошових коштів в цих активах, носить назву тривалості операційного циклу (operating cycle period). Початок операційного циклу - поява матеріальних запасів на балансі фірми як сигнал про початок трансформаційної ланцюжка сировину (з появ-ленням зобов'язання оплатити його) => продукція => розрахунки => грошові кошти, а його закінчення - поява на балансі виручки від реалізації виробленої та проданої продукції. Підкреслимо: операційний цикл починається з моменту появи зобов'язання оплатити придбані виробничі запаси, тобто з моменту формального (але не обов'язково фактичного) вкладення грошових коштів у запаси, і закінчується моментом повернення грошових коштів на рахунки фірми у вигляді виручки (рис. 11.5) . Алгоритм розрахунку має вигляд
З формули видно, що наведений індикатор показує, скільки днів омертвлені грошові кошти у негрошових оборотних активах. Зниження показника в динаміці - сприятлива тенденція. Середньогалузеві значення цього показника, а також приватних показників оборотності можуть використовуватися при оцінці базових параметрів планованого до впровадження нового проекту як орієнтири для розрахунку суми оборотних коштів, яку необхідно зарезервувати. Фінансовий цикл (cash cycle) є умовна назва періоду як типового повторюваного елемента торгово-технологічного процесу, на початку якого грошові кошти фактично йдуть в оплату постачальникам за куплені у них сировину і матеріали і в кінці якого повертаються у вигляді виручки. Показник, що характеризує середній час між фактичним відтоком грошових коштів у зв'язку з осуще-1. ствления поточної виробничої діяльності та їх фактичним припливом як результатом виробничо-фінансової діяльності, називається тривалістю фінансового циклу (cash cycle period). Рис. 11.5. Трансформація грошових коштів в оборотних активах Ефективність фінансової діяльності фірми в частині розрахунків з контрагентами характеризується не тільки своєчасністю запитання дебіторської заборгованості, але і раціональної політикою щодо кредиторів. Кредиторською заборгованістю можна управляти, відкладаючи або наближаючи термін її погашення. Завдяки цьому вирішуються два завдання: регулюється величина грошових коштів на рахунку і розглядається доцільність підтримки додаткового джерела фінансування. Дебіторська та кредиторська заборгованості взаємноврівноважуючого один одного, а їх спільний вплив на ефективність циркулювання грошових коштів виражається через показник тривалості фінансового циклу Dccy що розраховується за формулою
Як видно з наведених формул і рис. 11.5, фінансовий та операційний цикли пов'язані між собою через період погашення кредиторської заборгованості, а логіка взаємозв'язку така. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ре-сурси омертвлені в запасах і дебіторської заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників з тимчасовим лагом, час, протягом якого грошові кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обігу кредиторської заборгованості. Скорочення операційного та фінансового циклів в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути зроблено за рахунок прискорення виробничого процесу та оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений за рахунок як даних факторів, так і деякого некритичного уповільнення оборотності кредиторської заборгованості. Аналіз руху грошових коштів. Смислове навантаження цього блоку визначається насамперед тим обставиною, що з позиції контролю і оцінки ефективності функціонування підприємства необхідно мати уявлення про те, які види діяльності генерують основний обсяг грошових надходжень і відтоків. Аналіз руху грошових коштів дозволяє визначити сальдо грошового потоку в результаті поточної, інвестиційної та фінансової діяльності. Логіка аналізу очевидна: необхідно виділити всі операції, затрагі-вающие рух грошових коштів. У міжнародній обліково-аналі-тичної практиці для цієї мети розроблені два методи. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення потоку грошових коштів у результаті поточної діяльності: або за даними рахунків бухгалтерського обліку (прямий метод), або в ході коректування чистого прибутку в контексті руху грошових коштів (непрямий метод). Прямий метод заснований на обчисленні припливу грошових коштів (виручки від реалізації продукції, робіт і послуг, авансів отриманих та ін.) та їх відтоку (оплати рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позик і позик і ін), тобто вихідним елементом є власне рух коштів, що виявляється за даними рахунків бухгалтерського обліку. Як відомо, у бухгалтерії будь-якого підприємства ведеться так звана Головна книга, призначена для систематизації реєструються в системі подвійного запису бухгалтерських проводок, що відображають факти господарського життя, і представляє собою перелік синтетичних рахунків. Прямий метод передбачає ідентифікацію всіх проводок, які зачіпають дебет грошових рахунків (це приплив грошових коштів) і кредит грошових рахунків (це відтік грошових коштів). Послідовний перегляд всіх проводок забезпечує, крім усього іншого, угруповання відтоків і притоків грошових коштів за відокремленим вище видів діяльності (поточна, інвестиційна та ін.) Даний метод трудомісткий при оформленні вручну, однак при автоматизованому веденні бухгалтерського обліку звіт про рух грошових коштів через підрядник можна складати автоматично. Прогнозування грошових потоків. Необхідність прогнозування грошових коштів в умовах ринкової економіки стає актуальним завданням. Причин тому декілька. Зокрема, ці розрахунки потрібні при розробці бізнес-плану, при обгрунтуванні інвестиційних проектів, запитуваних кредитів та ін Строго формалізованих процедур прогнозування, природно, не існує: це творче-ська операція. Найчастіше при прогнозуванні використовується метод «від досягнутого», коли прогнозне значення визначається множенням досягнутого рівня показника на планований (очікуваний) темп зростання. Якщо мова йде про новий інвестиційний проект, то прогноз грошових потоків може бути виконаний, виходячи з експертних даних про обсяги планованої виручки від реалізації нової продукції (притоках грошових коштів), очікуваних обсягах інвестицій і поточних витрат (відтоках грошових коштів). Зазвичай прогноз здійснюється імітаційним моделюванням. Що стосується оцінки грошових потоків в контексті поточної діяльності, то деякі специфічні підходи до їх прогнозуванню були розглянуті в розд. 6.3. Визначення оптимального рівня грошових коштів. Смислове навантаження цього блоку визначається необхідністю знаходження компромісу, з одного боку, між бажанням убезпечити себе від ситуацій хронічного браку коштів і, з іншого боку, ж-ланіем вкласти вільні кошти в якусь справу з метою отримання додаткового доходу. У світовій практиці розроблені ряд методів оптимізації залишку грошових коштів, в основі яких закладені ті ж ідеї, що і в методах оптимізації виробничих запасів. Найбільшу популярність здобули моделі Баумоля, Мілле-ра-Орра, Стоуна та імітаційне моделювання за методом Мон-те-Карло (див. [Ковальов, 2007 (6), гол. 18]). Суть даних моделей полягає в тому, щоб дати рекомендації про коридор варіювання залишку грошових коштів, вихід за межі якого передбачає або конвертацію грошових коштів у ліквідні цінні папери, або зворотну процедуру. Процедури управління грошовими коштами у великій фірмі опрацьовані в теоретичному плані, але неочевидні з позиції практика. Тому при визначенні оптимального рівня грошових коштів більшою мірою керуються статистикою і неформалізованими методами обгрунтування фінансових рішень. Зауважимо також, що даний блок має очевидну орієнтацію на систему внутрішньофірмового аналізу та управління фінансами. | ||
« Попередня | Наступна » | |
|