| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.3. Управління дебіторською заборгованістю | ||
|
Продаж товароб постійним клієнтам проводиться в кредит (див. розд. 6.1), умови якого залежать від безлічі факторів. Вирабати-вая політику кредитування покупців своєї продукції, підприємство має визначитися по наступних ключових питань. Термін надання кредиту. Найчастіше застосовуються стандартизовані за умовами оплати, у тому числі тривалості кредитування, договори, проте можливі відхилення від цієї політики. Визначаючи договором максимально допустимий термін оплати поставленої продукції, слід приймати до уваги як правові аспекти укладення договорів поставки, так і економічні наслідки того чи іншого варіанту (зокрема, вплив інфляції). Стандарти кредитоспроможності. Укладаючи договір на поставку продукції і визначаючи в ньому умови оплати, підприємство може при-підтримуватися встановлених ним критеріїв фінансової стійкості щодо покупців. Залежно від того, наскільки кредито-здатний і надійний покупець, умови договору, А ТОМУ числі у відношенні наданої знижки, розміру партії продукції, форм оп-лати та інші, можуть змінюватися. Система створення резервів по сумнівних боргах. При укладанні договорів підприємство, природно, розраховує на своєчасне надходження платежів. Однак не виключені варіанти з появою простроченої дебіторської заборгованості та повної нездатності покупця розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Виникають поняття сумнівного і безнадійного боргу. Нагадаємо насамперед, що взаємини кредитора і боржника, в тому числі щодо строку виконання зобов'язання, визначаються у законодавстві. Так, у ст. 314 ГК РФ зазначено, що зобов'язання має бути виконане в межах передбаченого договором періоду часу або в розумний строк, якщо цей період не обговорений. Зобов'язання, не виконане в розумний термін, а одно зобов'язання, термін виконання якого визначений моментом вимоги, боржник зобов'язаний виконати в 7-денний термін з дня пред'явлення кредитором вимоги про його виконання. Під сумнівним боргом (doubtful debt) розуміється будь-яка заборгованість перед платником податків, що не погашена в терміни, встановлені договором, і не має відповідного забезпечення (застава, порука, банківська гарантія) (ст. 266 Податкового кодексу РФ). Виходячи з принципу обачності (обережності), для подібної заборгованості створюють резерв за рахунок прибутку до оподаткування і в балансі показують дебіторську заборгованість за вирахуванням резерву. Згідно вітчизняним бухгалтерським регулятивам резерв по сумнівних боргах створюється за результатами інвентаризації на останній день звітного періоду, тобто по факту. У міжнародній практиці, крім прямого списання простроченого боргу на результати звітного періоду (протягом звітного періоду подібні борги відокремлюються, накопичуються на окремому рахунку і на дату складання звіту списуються), передбачаються й інші варіанти розрахунків з дебіторами, а саме формування резерву по сумнівних боргах в відсотках від обсягу реалізації або дебіторської заборгованості (іншими словами, акцент робиться не на ретроспективу, а на перспективу). Згідно ст. 266 Податкового кодексу РФ формування резерву по сумнівних боргах виконується за даними інвентаризації, проведеної на останній день звітного (податкового) періоду, при цьому в створюваний резерв включаються: сумнівна заборгованість з терміном виникнення понад 90 днів - у повній сумі; сумнівна заборгованість з терміном виникнення від 45 до 90 днів - у розмірі 50%; сумнівна заборгованість з терміном виникнення до 45 днів - не збільшує суму створюваного резерву. Загальна сума резерву по сумнівних боргах не може перевищувати 10% виручки звітного (податкового) періоду. Процедура створення резерву по сумнівних боргах в обліку має наступний економічний сенс: в резерв перекидається частину прибутку до оподаткування, за. рахунок якої і можна буде надалі списати сумнівний борг у разі його трансформації в безнадійний. Резерв може бути використаний виключно на покриття збитків від боргів, визнаних безнадійними. Безнадійний борг (bad debt) - це борг, не реальний до стягнення, тобто борг перед платником податків, за яким минув встановлений термін позовної давності, а також борг, за яким зобов'язання припинене внаслідок неможливості його виконання, на підставі акту державного органу або ліквідації організації (ст. 266 Податкового кодексу РФ). Система збору платежів. Цей розділ роботи з дебіторами передбачає розробку процедури взаємодії з ними у разі порушення умов оплати; критеріальних значень показників, свідчать про суттєвості порушень; системи покарання не-сумлінних контрагентів. Система знижок. Вище робився акцент на репресивні методи роботи з недобросовісними дебіторами. Набагато більший ефект мають методи заохочення, до яких в даному випадку належить надання покупцям опціону на отримання знижки з відпускної ціни. В економічно розвинених країнах однією з найбільш поширених є схема типу «d / k чисто я» (d / k net я), що означає, що: а) покупець отримує знижку в розмірі d% у випадку оплати отриманого товару протягом k днів з початку періоду кредитування (наприклад, з моменту отримання або відвантаження товару); б) покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з (k + 1)-го по п-й день кредитного періоду (звідси, до речі, видна смислова на-грузка слова net: до кінця терміну кредитування покупець зобов'язаний «рас-чистити» свої зобов'язання перед постачальником); в) у разі несплати протягом п днів покупець буде змушений заплатити штраф, величина якого може змінюватися в Залежно від моменту оплати. Фінансовий менеджер може варіювати будь-яким параметром в даній схемі, однак найбільш істотним є знижка. Вона може встановлюватися різними способами, у тому числі з використанням деяких формалізованих алгоритмів, що враховують вплив інфляції і скорочення витрат на підтримку джерел фінансування дебіторської заборгованості. (Додаткова інформація про розглянутій схемі наведена у розд. 15.6.) Для того щоб підвищити ефективність роботи з дебіторами, багато великих компаній створюють самостійні підрозділи або дочірні компанії. Вузька спеціалізація цих підрозділів дозволяє їм не тільки користуватися традиційними прийомами роботи з дебіторами, а й застосовувати сучасні методи, такі як Сек'юрітіз-ція (див. розд. 14.6) і факторинг. Факторинг (від англ. Factor - посередник) - це операція, в резуль-Таті якої спеціалізована компанія (фактор-фірма) набуває у фірми-постачальника дебіторську заборгованість, тобто право на отримання платежу від покупця продукції. Тим самим постачальник не тільки отримує кошти в оплату проданої продукції, але і звільняється від ризику кредитування свого клієнта, пов'язаного з можливою несплатою боргу. Більшу частину суми (60-90%) за поставлену продукцію постачальник отримує від фактора відразу ж після відвантаження товару. Залишилося частина дотримується для покриття ризику несплати. Після надходження платежу блокована сума за вирахуванням відсотків і комісійних фактор-фірми, виплачується постачальнику в строк, який визначається фактор-угодою, причому незалежно від поточного фінансового стану покупця. Ця операція - досить дорога для підприємства (у західній практиці нерідкі випадки, коли втрати становлять до 50% суми дебіторської заборгова-ності), а тому вона застосовується лише у виняткових випадках. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||