11.4.1. Облік векселів
Комерційний банк, який скуповує борги шляхом дисконтування товарних векселів, може одночасно застосовувати декілька облікових ставок залежно від терміну, що залишився до оплати векселя, надійності платника за векселем, рівня облікових ставок інших банків .
З юридичного боку облік векселів представляє передачу (індосацію) векселя на ім'я банку з усіма її звичайними наслідками, тобто пред'явник стає боржником за векселем, а банк - кредитором-векселедержателем. За економічною суттю дострокове отримання коштів за векселем векселедержателем означає отримання ним позики, яка згодом гаситься платником за векселем. Таким чином, шляхом врахування кожен векселетримач у разі потреби має можливість перетворити знаходяться у нього векселя в готівкові та безготівкові гроші. Враховуючи вексель, векселедержатель також позбавляється від турбот про повернення банку отриманих з обліку сум, оскільки банк отримує їх безпосередньо від векселедавців і тільки при несприятливому фінансовому стані останніх звертається до пред'явнику векселя. Банки, у свою чергу, приймаючи векселі до обліку, отримують прибуток шляхом утримання на свою користь відсотків.
Банки перевіряють векселя, що приймаються до обліку, з точки зору їх юридичної та економічної надійності. Зазвичай до обліку приймаються надійні, реальні, товарні, комерційні векселі та вибраковуються ненадійні, «дружні» і «бронзові» векселі, а також векселі з дефектом форми. При цьому досконально і за певною формою перевіряється кредитоспроможність і добропорядність клієнта. До обліку приймаються векселі при дотриманні наступних умов:
вексель повинен мати не менше двох підписів (векселедавця та векселедержателя);
вексель повинен бути з платежем на місцях, де є філії або кореспонденти банку, нотаріальні органи і народні суди;
банк повинен завчасно підготуватися до випуску векселів з різними термінами (короткострокових, довгострокових) за місцем перебування платника;
до обліку повинні прийматися векселі, засновані на товарних і комерційних угодах;
на векселі має бути зазначено точне місцезнаходження векселедавця і всіх індосантів.
При прийомі векселів до обліку бланковий індосамент на векселі перетворюється в іменний (на ім'я банку), що ускладнює використання векселя при втраті або розкраданні.
З юридичного боку поверяется правильність заповнення всіх реквізитів векселя, повноваження осіб, які підписали вексель, справжність цих підписів, наявність на векселі індосаменту на користь банку. Якщо є порушення в оформленні векселя, то ці векселі викреслюються з реєстру. Крім того, викреслюються векселі, виписані з платежем на місцях, де немає установ банку, а також з термінами, які не дозволяють банку своєчасно отримати платіж за векселем.
З економічної точки зору перевіряється надійність векселя, тобто можливість отримання за ним платежу. З цією метою банк повинен вивчити відомості про платоспроможність і кредитоспроможності всіх індосантів і платника; відомості, що надходять від нотаріусів про протести векселів, і векселі, по яких були не зняті протести, викреслюються з реєстру.
У процесі прийняття векселів до обліку банки повинні не приймати:
векселя, не засновані на товарних угодах;
векселі, виписані векселедавцем в цілях отримання банківського кредиту під них (зустрічні векселі);
векселя, які представляють собою заміну або переписку врахованих у банку векселів.
Векселі, що не задовольняють вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються пред'явнику.
Аналогічно обліку простого векселя здійснюється дисконтування переказного боргового зобов'язання. Відомо, що в обігу переказного комерційного векселя, виставленого покупцем товару, крім векселедержателя (постачальника) і векселедавця (покупця) бере участь третя особа - платник за векселем, або дебітор, на якого трасант-векселедавець переводить платіж.
Перш ніж врахувати вексель у банку, клієнт зобов'язаний акцептувати свій примірник векселя, тобто отримати згоду на платіж трасата. Банк враховує акцептований вексель за звичайною схемою, утримавши з постачальника товару дохід на свою користь у вигляді дисконту. При настанні строку платежу банк отримає вексельну суму з дебітора.
Проте операція обліку перевідних векселів, виставлених по-покупцем товару, ризикованіше, ніж представницькою кредитування клієнтів за простими векселями. Водночас при неплатежі трасата банк може утримати вексельну суму з рахунку свого клієнта (постачальника товару), і клієнт при перевищенні вексельної суми над сумою на рахунку виявиться неплатоспроможним. Судові позови по таких боргових зобов'язаннях заплутані і непередбачувані.