| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.5. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКОНОМІКИ ДОМАШНЬОГО ГОСПОДАРСТВА | ||
|
Рівень життя характеризує кількість і якість споживаних матеріальних і духовних благ і послуг, тобто ступінь задоволення потреб населення. Безумовно, в цьому показнику зведені воєдино функції домогосподарства як виробника матеріальних благ і послуг, що використовує наявні в його розпорядженні і делегує товаровиробникам виробничі ресурси, так і споживача життєвих благ, на які він використовує свій дохід. Одну частину життєвих благ, таких, як вирощені овочі, фрукти, картопля, виготовлене вино, а також догляд за дітьми, робота по дому і т.д., домогосподарства виробляють і здійснюють власними силами у своєму господарстві, а іншу закуповують на ринках. На масштаби виробництва товарів і послуг власними силами домогосподарств впливають рівень розвитку продуктивних сил, умови і порядок розподілу в суспільстві. Саме від цих чинників залежить ефективність економіки домашніх господарств. У цьому зв'язку показником ефективності домашніх господарств може служити рівень добробуту або якості життя населення. Рівень добробуту включає крім рівня споживання життєвих благ умови праці та побуту домашніх господарств, тривалість вільного часу, організацію дозвілля, соціальні гарантії і свободу особистості. Для оцінки рівня добробуту населення ООН рекомендує використовувати кілька груп показників. Основними з них є: Споживання продовольчих і непродовольчих то-варів і послуг. Житлові умови сім'ї. Показники народжуваності, смертності та тривалості життя населення. Освіта та культура населення. Доходи і витрати домогосподарств. Вартість життя і рівень споживчих цін. Санітарно-гігієнічні умови життя населення. Організація відпочинку. Соціальні гарантії. Транспортна забезпеченість. Свобода людини. Таким чином, склад життєвих благ і послуг різноманітний, і саме під їх впливом складається якість життя домо-господарств. Між цими показниками існує тісний взаємо-зв'язок і взаємозалежність. Наприклад, порушення оптимальної забезпеченості житлом спричиняє зниження показників народжуваності, споживання непродовольчих товарів, тривалості життя і обмеження свободи людини, що, в свою чергу, знижує ділову активність і в кінцевому рахунку продуктивність праці. Слід зазначити, що показники рівня і якості життя відображають основні аспекти життєдіяльності домашніх господарств, однак існують і позаринкові аспекти, такі, як тривалість вільного часу, стан навколишнього середовища та ін У республіках СНД, наприклад, велика частина домогосподарств володіє садовими ділянками, яким присвячує 80% свого вільного часу, а велика кількість домогосподарств перебувають у несприятливих екологічних районах. Все це відбивається на ефективності економіки домогосподарств. В економічній теорії зроблені спроби оцінити ефективність економіки домогосподарств за допомогою показника чистого економічного добробуту. Чистий економічний добробут - показник оцінки ВВП надушу населення, скоригований з урахуванням тривалості вільного часу і праці в домогосподарствах, а також витрат на охорону навколишнього середовища. Даний показник використовується як розрахунковий і в офіційній статистиці не застосовується. Незважаючи на складність визначення всіх показників ефективності функціонування домогосподарств на мікрорівні, проблема зводиться до виміру тих складових рівня і якості життя, які можуть бути кількісно визначені. Забезпеченість населення життєвими благами залежить від величини реальних доходів; ступінь задоволення потреб оцінюється на основі зіставлення розрахункових і реальних споживчих бюджетів сімей. Розподіл населення за рівнем доходів засноване на розмежуванні низько-, середньо-і високодоходних груп сімей, кожна з яких має свій раціональний споживчий бюджет. На основі аналізу величини і структури витрат незахищених груп населення розраховують бюджет мінімуму матеріальної забезпеченості і межі бідності. Мінімальні споживчі бюджети домогосподарств відображають стан бідності і розраховуються як бюджети фізіологічного мінімуму споживання життєвих благ, підтримання здоров'я і мінімального достатку. Мінімальний достаток - це ті межі сімейного доходу, за якими не може бути забезпечено відтворення суспільно прийнятних умов існування, на його основі визначається поріг бідності і розраховується прожитковий мінімум. Поріг бідності відображає споживання мінімальної кількості життєвих благ, за межами якого фізіологічна і моральна життя стає неможливою. Порогу бідності досягають найчастіше ті домогосподарства, у яких висока чисельність несовер-шеннолетних дітей, а батьки безробітні або частково безробітні. Таким сім'ям, як правило, держава надає соціальну допомогу до межі мінімального прожиткового мінімуму. - | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||