12.1. РІВНОВАГА НА МІКРОРІВНІ
Рівновага допомогою цінового механізму може встановлюватися як на окремих ринках, так і в цілому на мікро-і макрорівнях. Однак умови і методи, що забезпечують рівновагу на різних рівнях, неоднакові.
На мікрорівні складаються економічні відносини, що регулюють діяльність фірми і поведінка споживача. Їх слід вивчати як з позицій товаровиробника і споживача, так і всередині фірми, з іншими фірмами і державою. Відповідно і форми організації цих відносин можуть бути з участю дер-жави або децентралізованими. У першому випадку передбачається активна участь держави у функціонуванні економічного середовища, у другому створюються умови вільної, досконалої конкуренції. Стосовно до умов досконалої конкуренції економістами досліджені умови часткового і загальної рівноваги.
В основу мікроекономічного рівноваги покладено умови часткової рівноваги - кількісного відповідності двох взаємо-пов'язаних параметрів. Наприклад, часткова рівновага виступає у вигляді рівноваги виробництва і використання ресурсів, виробництва і споживання, купівельної спроможності і товарної маси і т.д. Проблеми такої рівноваги вивчає теорія споживання та теорія виробництва фірми.
Загальна рівновага припускає узгодження функціонування всіх сфер економіки, тобто відповідність між попитом і пропозицією споживчих товарів і послуг, засобів виробництва і робочої сили. Іншими словами, тут досягається відповідність еко-номічного можливостей суб'єктів і їхніх цілей.
У ході подальшого розвитку економічної теорії В. Парето і Н.Калдор запропонували й обгрунтували економічні умови, при яких досягається загальне і часткове рівновагу (ознаки Паре-то-оптимальності). Такими умовами є:
оптимальність і ефективність у розподілі вироблених благ і послуг між споживачами;
оптимальність і ефективність використання ресурсів у виробництві матеріальних благ і послуг; - оптимальність і ефективність виробництва та обміну мате-ріальних благ і послуг.
Проблема полягає в наступному: необхідно виробити, розподілити і перерозподілити вироблені блага та послуги таким чином, щоб збільшення благополуччя одного суб'єкта не спричинило за собою зниження цього показника в іншого.
При вивченні поведінки споживача встановлено, що він так розподіляє свої покупки, щоб граничні корисності придбаних товарів та послуг співвідносилися як їх ціни з урахуванням купівельної спроможності доходу:
Це рівність відповідає вимогам першої умови Парето-оптимальності і називається ефективним споживанням.
Другою умовою Парето-оптимальності є ефективне, або рівноважний, виробництво.
Вперше спробу теоретично сформулювати умови рівноваги товаровиробника був зроблені К. Марксом при розгляді технічного, вартісного та органічної будови капіталу. Аналізуючи співвідношення засобів виробництва і робочої сили в натуральному вираженні і за вартістю, він сформулював дану проблему, але не дав її кількісного рішення.
Обидва підходи аналогічні визначенню рівноваги споживача, де для знаходження рівноваги споживача гранична норма заміни двох благ прирівнювалася до співвідношення цін на ці блага.
Для визначення рівноваги товаровиробника і споживача (третя умова Парето-оптимальності) введено показник граничної норми продуктової трансформації товару, тобто співвідношення граничних витрат на виробництво товару:
Оскільки при досконалої конкуренції фірма максимізує обсяг виробництва при рівності ціни і граничні витрати, тобто МС = Р, то вірним § удет рівність:
Дане рівність вказує на те, що економіка тільки тоді досягає стану рівноваги, коли забезпечується оптимальність структури виробництва і споживання.
В умовах недосконалої конкуренції рівновага на мікрорівні досягається не тільки в процесі конкурентної боротьби това-ропроізводітелей, споживачів та інших суб'єктів економічної діяльності, а й через державне регулювання економічних відносин виробників і споживачів з державою.