| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
12.3. Синдикат кредиторів | ||
|
У синдикаті бере участь від двох до тридцяти-сорока кредитних інститутів різних країн. Для видачі позики під великомасштабний проект банківські синдикати спеціалізуються з регіонального або галузевою ознакою. Синдикат включає в себе максимально чотири рівня ієрархії. У деяких випадках частина ланок синдикату може бути пропущена. Відносини між членами синдикату грунтуються на сіндікаціонном угоді (syndicate agreement), яке представляє собою юридичний документ, що закріплює об'єднання учасників синдикату з надання кредиту. Центральне місце в групі посідає організатор синдикату (arranger). На практиці, він виконує всю роботу з формування синдикату: підбирає потенційних учасників групи, визначає коло обов'язків кожного члена синдикату, встановлює умови кредитування, узгодить дії банків і т.д. Слідом за організатором синдикату йдуть со-організатори (co-arrangers). Вони надають безпосереднє сприяння організатору в підготовці кредиту. Організатор і со-організатори складають дирекцію синдикату. Замикає групу синдикату провідні менеджери та банки-учасники (lead managers і participants). Якщо на організатора припадає основна частина кредиту, то "робочі" банки виступають в ролі субкредиторів. Вони поділяють між собою решту кредиту. Як і у випадку з емісією єврооблігацій, позичальник може мати кілька схем роботи з синдикатом. Найчастіше використовуються тільки дві схеми - "на кращих умовах" і "куплена угода". "На кращих умовах" (best efforts) - домовленість, згідно з якою організатор синдикату зобов'язується зробити все можливе, щоб залучити кредит на оптимальних умовах. Позичальник повідомляє організатору про свої потреби у зовнішніх ресурсах, поле чого в ході роад-шоу позичальник зустрічається з потенційними кредиторами і з'ясовує можливі параметри кредиту. Ключовим недоліком цієї схеми є відсутність гарантій з боку організатора синдикату кінцевих результатів синдикації. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||