12.4. Механізм ціноутворення на ринках об'єктів інтелектуальної праці
Разом з тим на ціну інформаційно-технологічних продуктів впливає їх якість. Скажімо, чим вище ступінь обробки інформації, тим більше додана вартість і при інших рівних умов вище ціна на продаваний інформаційний продукт. Якісна аналітична інформація доступна за вищими цінами, ніж первинні дані, хоча первинна необроблена інформація може мати дуже високу ціну в перший момент її появи. Ціна на основних сегментах світового інформаційного ринку диференціюється: від монопольної, особливо в тих умовах, коли її джерело - держава або спеціалізована міжнародна організація, до ринкової, близької до цін в умовах досконалої конкуренції в мережі Інтернет.
Роялті - найбільш поширена форма платежу; це рента за користування інтелектуальними ресурсами. Роялті означає періодичного виплату обумовленої в ліцензійному контракті частки з тієї частини прибутку ліцензіата, яка залежить від ефективності використання придбаної ним технології. Ставка роялті, таким чином, визначається співвідношенням додаткового прибутку від впровадження технології та вартості чистих продажів. Обидві величини встановлюються в середньорічному численні. Ставка роялті залежить також від обсягу випуску, строку дії та види ліцензії: вона найвища при повній ліцензії (понад 30%), висока при виключної (20%) і мінімальна при простій або невиключної (до 10%) ліцензії. При випуску продукції ліцензіатом понад обумовленого в контракті обсягу може бути передбачено зниження ставки. Як бачимо, є кілька моментів, які ускладнюють точний розрахунок роялті і вказівка певної ставки в контракті до початку використання технології: заздалегідь невідомий економічний ефект для ліцензіата, невідома майбутня кон'юнктура ринку продукції, виробленої за допомогою ліцензованого інтелектуального продукту. З цієї причини в міжнародній ліцензійної практиці в контрактах нерідко встановлюють ставки роялті аналогічних угод в даній галузі.
У ліцензійних контрактах роялті може бути розрахунковою величиною:
Паушальна форма передбачає одноразовий платіж ліцензіатом заздалегідь встановленої суми ліцензіару. Внесення платежу може бути поетапним. При розрахунку суми паушального платежу виходять з того, що він повинен бути рівний аналогічної сумі роялті. Однак, оскільки він виплачується одноразово, то вимагає менших витрат, пов'язаних з оплатою банківського кредиту для забезпечення угоди. На розмір ставки відсотка за кредитними операціями в країні ліцензіара і зменшується сума винагороди ліцензіару, яка еквівалентна сумарною роялті за всі роки дії ліцензії. Для розрахунку паушального платежу роялті для кожного року знижують, множачи на коефіцієнт дисконтування, а потім підсумовують. Чим вища облікова ставка в країні ліцензіара, тим менше коефіцієнт дисконтування і, отже, меншу суму отримає ліцензіар у вигляді паушального платежу. Наприклад, при ставці 3% коефіцієнт дисконтування складе 0,9; при ставці 20% коефіцієнт дисконтування дорівнюватиме 0,5. Очевидно, що одна і та ж сума роялті, помножена на 0,9, буде набагато вище такої ж суми, помноженої на 0,5. Звідси випливає висновок, що за аналогічних умов ліцензійного контракту ліцензіари розвинених країн завжди отримують вищі паушальні платежі, ніж ліцензіари розвиваються та країн з перехідною економікою, тому що облікова ставка останніх завжди на порядок вище.