12.7. Аналіз і оцінка облікової політики підприємства
Облікова політика являє собою сукупність принципів і правил, що регламентують методичні та організаційні основи ведення бухгалтерського обліку за звітний період.
До способів ведення бухгалтерського обліку належать методи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, організації документообігу, інвентаризації, застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та т. п.
Метою вивчення облікової політики є аналіз і оцінка основних принципів організації бухгалтерського обліку. При цьому аудитором повинні бути розглянуті документи, що визначають облікову політику:
наказ про облікову політику підприємства, що перевіряється;
робочий план рахунків бухгалтерського обліку;
перелік затверджених форм первинних документів і форм документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
правила документообігу і технології обробки облікової ін-формації;
затверджені методики обліку окремих показників та інші додатки до наказу про облікову політику.
Вивчивши і проаналізувавши подану інформацію, необхідно оцінити, чи не є ставлення керівництва підприємства до формування та виконання облікової політики формальним, оскільки тільки лише наявність наказу про облікову політику не може в достатній мірі свідчити про використання облікової політики як інструмент управління підприємством.
При проведенні аудиторської перевірки облікової політики аудитор повинен встановити:
наявність і склад розпорядчих документів з облікової політики;
відповідність термінів затвердження наказу про облікову політику вимогам нормативних актів;
послідовність застосування облікової політики;
розкриття способів обліку, відмінних від встановлених нормативними документами, але дозволяють підприємству достовірно відобразити його майновий стан і фінансові результати;
повністю чи розкриті обрані при формуванні облікової політики способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності;
дотримання облікової політики. У процесі аудиторської перевірки необхідно проаналізувати відповідність обраної облікової політики характеру та умовам діяльності підприємства, а також діючими правилами і загальновизнаним процедурам. Аудитор повинен оцінити використовувані способи ведення бухгалтерського обліку з точки зору раціональності та економічності побудованого на їх основі облікового процесу, впливу на формування повної і достовірної картини майнового і фінансового положення підприємства.
Для оцінки повноти та правильності положень облікової політики аудитору необхідно переконатися, що облікова політика містить інформацію, що обгрунтовує вибір способів бухгалтерського обліку та особливості їх застосування виходячи із специфіки галузевої приналежності та інших умов.
Аудитору слід проаналізувати, чи забезпечує облікова політика підприємства виконання наступних завдань:
формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства і його майновий стан, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності - керівникам, засновникам (учасникам) і власникам майна підприємства, а також зовнішнім - інвесторам, кредиторам і т. д.;
забезпечення єдності методики при організації та веденні бухгалтерського обліку на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах;
забезпечення оперативності і гнучкості реагування системи бухгалтерського обліку на зміни умов здійснення фінансово-господарської діяльності, в тому числі обумовлені змінами законодавчих і нормативних актів;
забезпечення інформацією, необхідної внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства Російської Федерації і доцільністю господарських операцій, наявністю і рухом майна і зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;
запобігання негативних результатів господарської діяльності підприємства і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення його фінансової стійкості.
I
При формуванні облікової політики і наступному веденні бухгалтерського обліку повинні дотримуватися основоположні принципи, вимоги і допущення, такі як:
допущення майнової відособленості - передбачає, що активи і зобов'язання підприємства існують обо-собления від активів і зобов'язань власників цього підприємства та активів та зобов'язань інших організацій, тобто в балансі підприємства відображаються тільки дані про майно і зобов'язання самого підприємства, а все, що не належить йому, враховується на позабалансових рахунках;
допущення безперервності діяльності - передбачає, що підприємство буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому, і у нього відсутні наміри і необхідність ліквідації або суттєвого скорочення діяльності, і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку. Це означає, що облікова політика створюється не на один рік, тобто спочатку планується її застосування протягом тривалого періоду;
допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності - передбачає, що факти господарської діяльності підприємства відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами;
вимога своєчасності - означає своєчасне відображення фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку і бухгалтерської звітності;
вимога обачності - означає більшу готовність до визнання в бухгалтерському обліку витрат і зобов'язань, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів;
вимога пріоритету змісту перед формою - озна-чає відображення в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не стільки з їх правової форми, скільки з економічного змісті і умов господарювання;
вимога несуперечності - означає тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця;
вимога раціональності - означає раціональне веління бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності і масштабів підприємства.
При аналізі облікової політики підприємства необхідно кгкже з'ясувати, чи всі питання, викладені нижче у вигляді таблиці, визначені і наскільки повно і достовірно вони розкриті.
У разі наявності доповнень і змін до облікової політики аудитор повинен переконатися, що вони внесені у випадках:
зміни законодавства Російської Федерації чи нормативних актів з бухгалтерського обліку;
розробки підприємством нових способів ведення бухгалтерського обліку. Застосування нового способу ведення бухгалтерського обліку передбачає більш достовірну уяву фактів господарської діяльності в обліку та звітності підприємства або меншу трудомісткість облікового процесу без зниження ступеня достовірності інформації;
істотної зміни умов діяльності, які можуть бути пов'язані з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності і т. д.
Крім того, аудитор повинен перевірити наявність у підприємства облікової політики для цілей податкового обліку.
В обліковій політиці для цілей оподаткування повинен оить відображений порядок ведення податкового обліку відповідно до правил, визначених главою 25 Податкового кодексу Російської Федерації.
Аудитор також перевіряє наявність додатків до облікову політику для цілей оподаткування, таких як форми регістрів податкового обліку і порядок відображення в них аналітичних ішних податкового обліку, даних первинних облікових документі.