| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
13.1. Підходи до державного стимулювання економічного зростання. | ||
|
п введення табу на програшні міркування про політику, спрямованої на зміну темпів зростання». Разом з тим Солоу припускає можливість такого впливу, змінюючи темпи зростання за допомогою інструментів фіскальної та монетарної політики. Основний напрямок впливу - зміна рівня зайнятості та вплив на величину капіталовооруженность з це-ллю досягнення «золотого правила». Важливим є також те, як і яким темпом можна досягти цього. Разом з тим розвиток ендогенних теорій зростання сприяти-вало того, що намітилися інструменти впливу за допомогою держави на темпи зростання і його якість. Орієнтація на підвищення темпів зростання російської економіки стало головним завданням економічної політики. У рамках наукових і суспільно-політичних дискусій пропонувався ряд механізмів державного впливу. Розглянемо їх докладніше. Підхід С. Глазьєва ставить в основу залучення коштів у виробничу сферу. Це повинно було здійснюватися шляхом надання з боку Центрального банку кредитів латежеспособним підприємствам через комерційні банки під заставу векселів платоспроможних підприємств. Такий квазі-кейн-сіанскій механізм мав би привести до зниження ринкової процентної ставки до рівня рентабельності обробної промисловості. Разом з тим основною перешкодою для банківських інвестицій є не рівень процентної ставки, а пов'язані з кредитуванням реального сектора високі ризики. До причин таких високих оцінок ризиків можна віднести непрозорість корпоративних фінансів, обтяженість підприємств старими боргами, загальну економічну нестабільність і низький рівень дотримання контрактного права. Питання стимулювання споживчого та інвестиційного попиту також пов'язаний з проблемами ризику. У цьому плані завдання держави полягає у прийнятті на себе ризику в тих сферах, які не можуть бути реалізовані в приватному секторі. Сюди відноситься насамперед кредитування великих довгострокових проектів, що потенційно є високо перспективними (таких, як розробки в авіабудуванні), або ж іпотечне пільгове кредитування соціально незахищених верств населення. При цьому слід враховувати небезпеку «м'яких бюджетних обмежень», оскільки в разі відсутності своєчасності та повноти повернення коштів ефект такого стимулювання може виявитися навіть негативним. Досить цікавим видається підхід до стимули-вання розвитку економіки, представлений в проекті «Основних напрямків соціально-економічної політики Уряду Російської Федерації на довгострокову перспективу». Вихід на траєкторію стійкого зростання ставиться тут як одна з головних цілей економічної стратегії, а в якості засобів пропонується широкий набір заходів, головними складовими яких служать податкова реформа і глибокі структурні та інституційні перетворення. Фактично ідеологія даної програми схожа з концепцією «сучасного лібералізму», оскільки досягнення стійкого зростання можливе шляхом формування сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату при забезпеченні високого рівня економічної свободи. Це включає забезпечення гарантій прав власності, рівних і справедливих умов конкуренції, зняття адміністративних бар'єрів на шляху ведення бізнесу, руху праці і капіталу, проведення відповідальної бюджетної та грошової політики. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||