Головна
Головна → 
Фінанси → 
Економіка → 
« Попередня Наступна »
Є. І. Лавров, Е. А. Капогузов. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТЕОРІЇ І ПРОБЛЕМИ, 2006 - перейти до змісту підручника

13.1. Підходи до державного стимулювання економічного зростання.

У питанні про можливість впливу держави на темпи економічного зростання існують суперечливі підходи. Так, Р. Солоу припускає, що «одним із внесків сучасної теорії зростання було
п введення табу на програшні міркування про політику, спрямованої на зміну темпів зростання». Разом з тим Солоу припускає можливість такого впливу, змінюючи темпи зростання за допомогою інструментів фіскальної та монетарної політики. Основний напрямок впливу - зміна рівня зайнятості та вплив на величину капіталовооруженность з це-ллю досягнення «золотого правила». Важливим є також те, як і яким темпом можна досягти цього.
Разом з тим розвиток ендогенних теорій зростання сприяти-вало того, що намітилися інструменти впливу за допомогою держави на темпи зростання і його якість. Орієнтація на підвищення темпів зростання російської економіки стало головним завданням економічної політики. У рамках наукових і суспільно-політичних дискусій пропонувався ряд механізмів державного впливу. Розглянемо їх докладніше.
Підхід С. Глазьєва ставить в основу залучення коштів у виробничу сферу. Це повинно було здійснюватися шляхом надання з боку Центрального банку кредитів латежеспособним підприємствам через комерційні банки під заставу векселів платоспроможних підприємств. Такий квазі-кейн-сіанскій механізм мав би привести до зниження ринкової процентної ставки до рівня рентабельності обробної промисловості. Разом з тим основною перешкодою для банківських інвестицій є не рівень процентної ставки, а пов'язані з кредитуванням реального сектора високі ризики. До причин таких високих оцінок ризиків можна віднести непрозорість корпоративних фінансів, обтяженість підприємств старими боргами, загальну економічну нестабільність і низький рівень дотримання контрактного права.
Інший підхід робить наголос на стимулювання внутрішнього попиту. Зокрема, в підготовленому Банком Росії в кінці 1999 року попередньому варіанті «Основних напрямів єдиної державної грошово-кредитної політики на 2000 р.» пропо-галось стимулювати одночасно споживчий та інвести-ційний попит. Для вирішення першого завдання пропонувалося прини-мати «додаткові заходи щодо підвищення доходів населення як з боку держави, так і з боку підприємств». Можливі способи стимулювання інвестицій включали: зменшення оподаткування прибутку, що витрачається у цілях накопичення, широке використання інвестиційних податкових пільг, підтримку перспективних інвестиційних проектів за допомогою надання державних гарантій, забезпечення кредитної підтримки, страхування, пайової участі, створення спеціальних фінансових інститутів розвитку.
Питання стимулювання споживчого та інвестиційного попиту також пов'язаний з проблемами ризику. У цьому плані завдання держави полягає у прийнятті на себе ризику в тих сферах, які не можуть бути реалізовані в приватному секторі. Сюди відноситься насамперед кредитування великих довгострокових проектів, що потенційно є високо перспективними (таких, як розробки в авіабудуванні), або ж іпотечне пільгове кредитування соціально незахищених верств населення. При цьому слід враховувати небезпеку «м'яких бюджетних обмежень», оскільки в разі відсутності своєчасності та повноти повернення коштів ефект такого стимулювання може виявитися навіть негативним.
Досить цікавим видається підхід до стимули-вання розвитку економіки, представлений в проекті «Основних напрямків соціально-економічної політики Уряду Російської Федерації на довгострокову перспективу». Вихід на траєкторію стійкого зростання ставиться тут як одна з головних цілей економічної стратегії, а в якості засобів пропонується широкий набір заходів, головними складовими яких служать податкова реформа і глибокі структурні та інституційні перетворення. Фактично ідеологія даної програми схожа з концепцією «сучасного лібералізму», оскільки досягнення стійкого зростання можливе шляхом формування сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату при забезпеченні високого рівня економічної свободи. Це включає забезпечення гарантій прав власності, рівних і справедливих умов конкуренції, зняття адміністративних бар'єрів на шляху ведення бізнесу, руху праці і капіталу, проведення відповідальної бюджетної та грошової політики.
Дана середньострокова програма уряди не була остаточно реалізована, хоча окремі її елементи, насамперед податкова реформа, пройшли далеко вперед. Разом з тим варто звернути увагу на один важливий аспект, присутній в програмі і є джерелом її внутрішньої суперечливості. Так, в ній надається велике значення зміцненню державних інститутів: судової системи, державного контролю. З іншого боку, в рамках реформи бюджетної політики ставиться завдання різкого скорочення не тільки нездійсненних бюджетних зобов'язань, а й фактичних державних витрат (з 36% ВВП в 2000 році до 32-33% ВВП в наступні 5 років і далі до 30% в довгостроковій перспективі). Це пов'язано з широкою науковою дискусією про вплив тієї чи іншої величини державних витрат на економічне зростання. Розглянемо її докладніше.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz