| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
13.1. Цілі, принципи і види міжнародних економічних організацій | ||
|
Поняття міжнародних економічних організацій Під міжнародними урядовими економічними організаціями тут розуміються міжнародні організації, членами яких є держави і які засновані на основі відповідних договорів для виконання певних цілей. Ці організації мають систему постійно діючих органів і мають міжнародну правосуб'єктність (здатністю мати права / обов'язки або купувати їх гсосредстпом своїх дій, наприклад, право на укладення договорів, право на привілеї та імунітети і т.д.). У резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОР) від 27 лютого 1950 міститься наступне визначення міжнародних неурядових організацій: «Будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди, вважається неурядовою організацією». Ці організації на відміну від міждержавних (міжурядових) організацій не є суб'єктами міжнародного (публічного) права, однак здійснюють свою діяльність у національної, регіональної та міжнародної системі відносин міждержавного чи іншого характеру і мають статус юридичної особи. Безумовно, їх діяльність надає певний вплив на політику дер ^ дарств і міжнародних урядових економічних організацій. В даний час кількість міжнародних неурядових організацій перевищило 7000 (близько 900 організацій мають консультативний статус в ООН та її спеціалізованих установах і прямо або побічно впливають на процес прийняття рішень, що стосуються предмета їх діяльності). Можливі різні класифікації цих організацій. У со-тимчасових умовах доцільно виділяти такі їх види: 2. 1. Міждержавні універсальні організації, мета і предмет діяльності яких представляють інтерес для всіх держав світу. Це насамперед система Організації Об'єднаних Націй, що включає Організацію Об'єднаних Націй (головні органи: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат) і спеціалізовані установи ООН, що є самостійними міжнародними економічними організаціями. Серед них можна виділити Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і його дочірні організації - між-народного фінансову корпорацію (МФК) та Міжнародну асоціацію розвитку (MAP), а також Світової орга-нізаіію (СОТ) і Конференцію ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Міждержавні організації регіонального та межре-гіонального характеру, які створюються державами для вирішення різних питань, у тому числі економічних і фінансових. Прикладом організацій першого типу служить Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Дані організації також можуть створюватися на основі критеріїв економічного розвитку входять до них держав. Типовим прикладом тут є Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), що об'єднує промьгшленно розвинені країни різних регіонів світу (другий тип організацій), Міжнародні економічні організації, що функціонують в окремих сегментах світового ринку. У цьому випадку вони найчастіше виступають у формі товарних організацій (угод), які об'єднують широкий або вузький коло країн. Тому в міжнародні економічні організації часто включають Організацію країн - експортерів нафти (ОПЕК, 1960 р.), Міжнародна угода з олова (1956 р.), Міжнародні угоди з какао (періодично укладаються з початку 70-х рр..), Міжнародні угоди з кави (укладаються з початку 60-х рр..), Міжнародна угода по текстильних товарах (МСТТ, 1974 р.). Між поняттями «міжнародні організації» і «угоди» (тут не маються на увазі двосторонні угоди) не завжди сушествует чітке розходження. Деякі фактично міжнародні організації формально є угодами, і навпаки: на базі міжнародної угоди створюється секретаріат, що виконує на постійній основі ор-нізаційної функції, регулярно скликає представників країн-членів, що збирає і узагальнюючий статистичну та іншу інформацію, періодично випускає друковані видання. Міжнародні економічні організації, представлені напівформального об'єднаннями типу «сімки» (США, Японія, Канада, ФРН, Франція, Великобританія та Італія). Від стану економіки цих лідерів світового господарства багато в чому залежить економічна «погода» на всій планеті. Тому про хід щорічних конференцій (з 1974 р.) вони поряд з іншими питаннями розглядають найбільш актуальні проблеми світової економіки і виробляють спільну лінію поведінки. Ці рішення часто визначають політику МВФ, МБРР та інших міжнарод-них економічних організацій. Як відомо, Росія взяла участь в 24-му саміті (Бірмінгем, травень 1998 р,) як член «великої вісімки». 5, Різні торгово-економічні, ваптотно-фінансовиеі кредитні, галузеві або спеціалізовані економічні та науково-технічні організації. Система ООН Система Організації Об'єднаних Націй включає саму ООН з її головними і допоміжними органами, 18 спеціалізованих установ, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) і ряд програм, рад і комісій. Вона може бути представлена наступним чином: Генеральна Асамблея / Економічна і Соціальна Рада (ГА / ЕКОСОР): 1.1. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Женева (Швейцарія). .1.2. Програма розвитку ООН (ПРООН), Нью-Йорк (США), Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Найробі (Кенія), Всесвітній продовольчий рада (ВПС), Рим (Італія). Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР): Світова продовольча програма (МПП), Рим (Італія). Міжнародний торговий центр (МГЦ), ЮНКТАД / СОТ, Женева (Швейцарія). Спеціалізовані установи: 2.3.1-Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Рим (Італія). Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, або Всесвітній банк), Вашингтон (США). Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Монреаль (Канада). Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Вашингтон (США). Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР), Рим (Італія). Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Вашингтон (США). Міжнародна організація праці (МОП), Женева (Швейцарія). Міжнародний валютний фонд (МВФ), Вашингтон (США). Міжнародна морська організація (ММО); Лондон (Великобританія). Міжнародний союз електрозв'язку (МЕМ), Женева (Швейцарія). Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Вашингтон (США). Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)> Женева (Швейцарія). Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Відень (Австрія). Всесвітня торгова організація / Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ / СОТ), Женева (Швейцарія). 3. Автономні організації: Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Відень (Австрія), Всесвітня туристська організація (ВТО), Мадрид (Іс-панія). Головний економічний орган - ЕКОСОР складається з 54 чле-нів (1/3 їх щорічно переобирається на трирічний термін) і зазвичай проводить двічі на рік свої сесії. Він є основним органом з координації економічної і соціальної діяльності ООН і відповідних спеціалізованих установ та інститутів (шляхом проведення досліджень підготовки доповідей і рекомендацій). Під керівництвом ЕКОСОР працюють регіональні економічні комісії: Європейська економічна комісія (ЄЕК, місцеперебування - Женева, Швейцарія, 55 держав-членів); Економічна та соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО, Бангкок, Таїланд, 49 держав-членів); Економічна та соціальна комісія ООН для Західної Азії (ЕСКЗА, Алеман, Йорданія, 13 держав-членів); Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА, Аддіс-Абеба, Ефіопія, 53 держави-члена); Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК, Сантьяго, Чилі, 41 держава-член). Основним завданням цих комісій є сприяння проведенню погоджених заходів з економічного співробітництва та рамках відповідного регіону. Комісії проводять дослідження, поширюють інформацію та статистичні матеріали, У складі комісій є відповідні комітети. Постійно дей-ствующим виконавчим органом кожної комісії є її секретаріат, Нижче як приклади розглядається діяльність Конференції ООН з торгівлі та розвитку, Організації Об'єднаних Націй з промислового розвитку, Продовольчої і сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Міжнародного агентства з атомної енергії, Міжнародної організації праці (див. 1 ЗА), а також таких багатосторонніх валют-но-фінансових і торговельних організацій, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Світова організація торгівлі, які формально входять в систему ООН , але фактично незалежні від неї і нерідко називаються організаціями Брет-тон-Вудської системи (див. 13.2. та 13.3.). Прикладом міждержавної організації міжрегіонального характеру може бути Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). ОЕСР Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЗСР) була створена в 1961 р. двадцятьма державами-засновниками. Місцезнаходження - Париж (Франція). Членами ОЕСР на 1 січня 1999 р. були 29 країн, більшість з них розвинені: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Герма-ня, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди , Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія. ОЕСР приймає два види рішень: постанови, обов'язкові для всіх країн-членів, і так звані джентльменські угоди, мають добровільний характер, але зазвичай дотримувані. Росія співпрацює з ОЕСР з 1994 р. після підписання Декларації про співпрацю та Угоди про привілеї та імунітет. У травні 1996 р. Росія подала заяву і почала переговори про вступ до Організації в якості повноправного члена. Так, в даний час важливе значення країнами - членами ОЕСР надається висновком Багатосторонньої угоди про інвестиції, покликаного регулювати прямі іноземні капіталовкладення в міжнародному масштабі. Процес його укладення почався в 1995 р., завершити його планувалося в квітні 1997 р. Проте до цих пір за виниклих розбіжностей цей по-прос не вирішене. Головна мета угоди - лібералізувати умови прямих взаємних капіталовкладень в економіку держав-учасниць, забезпечити відкриття ринків інвестицій і зрівняти права національних та іноземних вкладників. Вищим органом ОЕСР є Рада, що складається з представників держав-членів. Він засідає зазвичай один раз на рік на рівні міністрів під головуванням одного з них. У цих засіданнях беруть участь, як правило, міністри закордонних справ, фінансів, торгівлі або економіки. На рівні постійних представників (у ранзі послів) Рада збирається не менше двох разів на місяць під головуванням генерального секретаря. Рішення Ради (резолюції, рекомендації) приймаються, як правило, консенсусом. Понад 150 спеціалізованих комітетів, робочих груп та експертних комісій охоплюють найширший спектр економічних і соціальних проблем. Так, до Комітету сприяння розвитку входить нині 21 держава-член і Європейська комісія; статус спостерігачів мають Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Міжнародний валютний фонд. Комітет є центральним органом з координації допомоги, що надається ОЕСР, що розвиваються. У його завдання входять підвищення ефективності цієї допомоги, сприяння з-будівлі в державах, що розвиваються життєздатних економічних систем і включення їх у світову економіку. У структуру Міжнародного секретаріату сходить заснований-ний в 1990 р. Центр по співпраці з європейськими країнами з перехідною економікою, яким керує директор в ранзі помічника генерального секретаря. Автономними і напівавтономними органами ОЕСР є Міжнародне енергетичне агентство, Агентство з ядерної енергії (АЯЕ), Центр досліджень і нововведень у галузі освіти (ЦІНО), Центр розвитку ОЕСР. Організація регулярно поширює аналітичні та статистичні матеріали: основні економічні показники, включаючи стан бюджету, зовнішньої торгівлі, фінансів, промисловості та енергетики світу. Випускаються спеціальні монографії, журнали, серійні видання, економічні звіти і прогнози, технічні та статистичні бюлетені та ін | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||