Головна
Головна → 
Фінанси → 
Банківська справа → 
« Попередня Наступна »
під редакцією Г.Г. Коробової. БАНКІВСЬКА СПРАВА (підручник), 2006 - перейти до змісту підручника

1.3.2. Особливості банківської системи в Росії

З 1988 р. почалося створення комерційних банків (перший комерційний банк був зареєстрований Держбанком СРСР у серпні 1988 р.), і на сьогоднішній день в Росії вже сформована дворівнева банківська система, поступово наповнюється ринок фінансових послуг, починають розвиватися елементи конкуренції між фінансово-кредитними інститутами.
Серед характерних рис, притаманних банківському сектору російської економіки на сьогоднішній день, можна виділити наступні:
досить велика кількість кредитних інститутів. У перші 5-6 років функціонування ринкової банківської системи спостерігався виключно інтенсивне зростання числа комерційних банків та інших інститутів банківського ринку. Так, на початок 1994 р. у Росії було створено понад 2 тис. комерційних банків, а на початок 1995 р. - вже понад 2,5 тис. З наростанням кризових явищ в фі-нансово-кредитній сфері число установ почало зменшуватися. Зараз темпи цього процесу сповільнилися, але проте число кредитних організацій зменшилася з 1349 на 1 січня 2000 р. до 1325 на I вересня 2000 р., або на 1,8 %, Число діючих філій банків скоротилася за той же період з 3923 до 3846, або на 2,0%;
концентрація активів у найбільших банків. Станом на 1 липня 2000 р. на 50 найбільших за активами банків доводилося 76,5% (на 1 січня 2000 р. - 76,6%) сукупних активів банківської системи, 79,5% від загального обсягу кредитів підприємствам і організаціям (81,1% на I січня 2000) при 66 , 4% (на 1 січня 2000 р. - 65,6%) від загальної суми коштів, залучених зазначеними банками від підприємств і організацій. Особливе місце займає Сбербанк РФ, частка якого у сукупних активах діючих кредитних організацій на 1 липня 2000 р. становила 26,2%, у загальному обсязі вкладів населення 76,3%, у загальному обсязі вкладень у державні цінні папери в національній валюті 61,1%, у залишках на розрахункових і поточних рахунках клієнтів 17,1%;
нерівномірність територіального розподілу суб'єктів банківського ринку. На 1 вересні 2000 року з 1325 діючих кредитних інститутів 588 (або 44,4% від загального числа) знаходилося в Москві. Для порівняння зазначимо, що в Санкт-Петербурзі, який в плані розвитку фінансової інфраструктури йде слідом за столицею, на той же момент діяло «всього» 42 банку. Дуже мало банків працює в сільській місцевості, в далеких районах. Обслуговуванням організацій і населення там займаються в основному філії Ощадбанку РФ;
впровадження на банківський ринок небанківських кредитних організацій (небанков). Причинами цього є досить висока прибутковість банківської діяльності, а також невисокий рівень обслуговування клієнтів (в здійсненні розрахунків, операцій з цінними паперами, наданні трастових послуг тощо). Особливо активно цей процес йшов в середині 90-х років, чому сприяли високий рівень інфляції, розгортання ринку цінних паперів на хвилі приватизації державної власності та неотработанность законодавства у фінансовій сфері. Однак і сьогодні небанківські установи - інвестиційні інститути, страхові компанії, розрахунково-клірингові організації і т.д. - відіграють помітну роль в наданні фінансових послуг фізичним та юридичним особам;
локальний характер банківських ринків. Оскільки для більшості банків (особливо в провінції) характерна яскраво виражена регіональна орієнтація і вони не мають розвиненої філіальної мережі в « чужих »регіонах, конкуренція на кожному окремо взятому регіональному (міському, обласному, крайовому і т.п.) ринку розгортається майже виключно між місцевими банками. Тим самим банківський ринок країни виявляється розбитий на безліч відносно відокремлених локальних ринків.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz