Головна
Головна → 
Фінанси → 
Фінансовий менеджмент → 
« Попередня Наступна »
С.Р. Моїсеєв. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ РИНКИ ТА МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ, 2003 - перейти до змісту підручника

13.2. Інші евробумаг

Поступова інтеграція фондових ринків в один світовий фондовий ринок, ускорившаяся останні роки, знімає чіткі відмінності між підвидами цінних паперів. Інтеграція відчувається також і на ринку єврооблігацій. Незважаючи на те, що єврооблігації розміщуються зазвичай відразу в декількох країнах, можливий варіант, коли вони випускаються в країні, у національній валюті якій виражений номінал облігацій. Але тоді відповідно до міжнародної класифікації вони вже будуть не єврооблігаціями, а "іноземними облігаціями".
Іноземні цінні папери (foreign securities) представляють собою емісію паперів, з номіналом в національній валюті країни, де вони звертаються, випущені зарубіжним емітентом. Іноземні цінні папери схильні регулюванню з боку місцевого законодавства. Деякі іноземні облігації мають загальноприйняті назви. У США вони називаються облігації "янкі", в Японії - "самураї", "бульдог" в Англії, "матадор" в Іспанії, в Голландії - "рембрандовскіе".
Значну частину ринку евробумаг складають евродепозітние сертифікати та комерційні папери. Евродепозітние сертифікати (ДС) - сертифікати, що випускаються відділеннями та дочірніми компаніями американських банків за кордоном, а також банками у валюті, що не є для них національної, - в основному в доларах США. Левова частка цих ДС емітується в Лондоні, і часто вони носять назву "лондонські доларові ДС". Обсяг ринку (за величиною заборгованості) оцінювався в 90-і рр. в 100-150 млрд. дол
Євродоларові ДС призначені в основному для великих інституціональних інвесторів. Основними емітентами є відділення провідних американських, канадських, японських, англійських і європейських континентальних банків.
Перший євродоларовий ДС був випущений лондонським відділенням First National City Bank of New York в 1961 р. На відміну від єврооблігацій, які випускалися і випускаються в основному неамериканськими емітентами, євродоларові ДС зобов'язані своєю появою в першу чергу американським банкам, які шляхом розміщення їх за кордоном обходили "правило Кью", обмежує величину відсоткової ставки. Крім того, на євродоларові депозити не поширювалося вимога резервування, що діяло відносно внутрішніх ДС. Проте в даний час частка американських банків у емісії євродоларових ДС сертифікатів скоротилася до 10% (у 1980 г вона становила 55%). Найбільшими емітентами є банки Японії, що випускають до 50% всіх євродоларових ДС.
Більшість євродоларових ДС має фіксовану ставку відсотка і випускається на термін від 3 до 6 міс. Однак випускаються і ДС з плаваючою процентною ставкою і більш тривалим терміном обігу. Так звані траншові ДС випускаються на велику суму (зазвичай від 10 до 30 млн. дол), а потім дилери дроблять їх на сертифікати з більш дрібною деномінацією (від 10 000 до 25 000 дол).
Обсяг ринку єврокомерційні паперів (за величиною заборгованості) оцінювався в 1992 г в 87 млрд. дол; приблизно 75% з них випускається в доларах, інша частина - в ЕКЮ, італійських лірах і японських ієнах. Найбільшими емітентами є американські транснаціональні компанії.
Зазвичай єврокомерційні папери випускаються на більш тривалий термін, ніж комерційні папери, що випускаються на внутрішньому ринку США (на 60-180 днів), завдяки чому, зокрема, в цих паперів є активний вторинний ринок.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz