13.4. Прибутковість і ризик інвестиційного портфеля
У першому випадку ставиться задача отримання максимального доходу, а супутній подібної поведінки ризик практично ігнорується. Логіка подібної поведінки може бути виражена такою сентенцією: «Прибутковість - все, ризик - ніщо». Якщо згадати про пряму залежність між прибутковістю і ризиком, то в якості цільового орієнтира задається комбінація {максимальна прибутковість - максимальний ризик її неотримання). У другому випадку поведінка зворотне: рівень очікуваної прибутковості вторинний, а першорядну увагу уде-лено мінімізації рівня ризику. В якості цільового орієнтира задається комбінація {мінімальна дохідність - мінімальний ризик її неотримання). Реалізацією першого стратегії є вкладення всіх наявних ресурсів у один цінний папір, що обіцяє найвищу прибутковість. Реалізація другого стратегії - вкладення всіх коштів в безризиковий актив (наприклад, державні облігації).
Очевидно, що строге проходження однієї з описаних стратегій, можливе в принципі, навряд чи може бути визнано бездоганним і єдино допустимим. По суті, згадані крайні стратегії зводяться до вибору або самої високоприбуткової, або самої малоризиковий цінного паперу та інвестування всіх вільних коштів у цей актив. Але це суперечить одному з основних принципів інвестування, що закликає «не класти всі яйця в одну корзину». Тому, як правило, на фінансовому ринку інвестор працює не з окремим активом, а з деяким їх набором, званим портфелем цінних буму /, або інвестиційним портфелем. Портфель являє собою якусь комбінацію фінансових активів, яка, як видається ініе Сторі, забезпечить у сукупності не найнижчу дохідність І одне тимчасово не найвищий ризик, тобто в якості цільового оріентірa
Основним критерієм при формуванні портфельної інвестиції є більша або менша схильність до ризику держателя портфеля. Одним з варіантів подібної інвестиції є так званий інвестиційний ринковий портфель (market portfolio), під яким розуміється або сукупність всіх акцій, що торгуються на даному ринку, зва-шенних за обсягом їх ринкової капіталізації, або сукупність акцій, що входять у портфель для розрахунку ринкового індексу (наприклад, індексу Доу-Джонса). Цьому портфелю характерний середньоринковий ризик. Зміна структури портфеля за рахунок збільшення частки високоризикових активів (наприклад, акцій високотехнологічних фірм) веде до зростання ризику портфеля і очікуваної прибутковості: це портфель агресивного інвестора. Якщо робиться протилежну дію, тобто підвищується частка безризикових цінних паперів або більш ризикові папери заменя-ються менш ризиковими, отримуємо портфель обережного інвестора.
Ризик активу - величина непостійна і залежить, зокрема, від того, в якому контексті розглядається даний актив - ізольовано або як складова частина інвестиційного портфеля. У першому випадку релевантним є загальний ризик активу, який кількісно вимірюється, наприклад, дисперсією можливих результатів щодо очікуваної його прибутковості. У другому випадку релевантним вже є ринковий ризик активу, що представляє собою частку ризику даного активу в ризику портфеля.
Рис. 13.6. Залежність ступеня ризику від диверсифікації портфеля
Отже, загальний ризик портфеля складається з двох частин (див. рис. 13.6): діверсіфіціруемого, дай несистематического, ризику (diversifiable risk, firm-specific risk, nonsystematic risk) , тобто ризику, який притаманний саме цій фірмі. Оскільки це нетипової, специфічний ризик, його можна елімінувати за рахунок диверсифікації, тобто включення в портфель випадково відібраних активів, вимірюв-няющая в силу випадковості відбору різноспрямовано (так, ін-вестірованіе 1 млн руб. В акції 10 випадково відібраних компаній менш ризиково, ніж інвестування тієї ж суми в акції однієї компанії); - недіверсіфіціруемого, або систематичного, ринкового, ризику (nondiversifiable risk, Systematic risk, market risk), тобто ризику, кото-рий притаманний ринку в цілому. Цей рісй неминучий, він зумовлений ринком як ризикової конструкцією, а тому його не можна зменшити за рахунок структурних перетворень. Дослідження показали, що якщо портфель складається з 10-20 видів цінних паперів, включених за допомогою випадкової вибірки з наявного на ринку цінних паперів набору, то несистематичний ризик може бути зведений до мінімуму. Таким чином, цей ризик піддається елімінування досить простими методами, тому основну увагу слід приділяти можливого зменшення систематичного ризику.
Як і у випадку з окремими активами, мірою ризику портфеля слу-жит варіація його прибутковості. Оскільки основні міри ризику (див. розд. 4.4) є нелінійними щодо прибутковості, взаємозв'язок між ризиком портфеля і ризиком входять до нього активів носить більш складний характер і не описується формулою середньої арифметичної. Як відомо з курсу статистики, в багатовимірному випадку необхідно враховувати взаємозв'язок доходностей активів портфеля за допомогою показника коваріації і коефіцієнта кореляції. Зокрема, якщо в якості міри ризику вибрано середньоквадратичне відхилення, то його значення для портфеля, що містить до активів, може бути знайдено за формулою
12.