| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.1. Теоретичні основи міжнародної економічної інтеграції | ||
|
Міжнародна економічна інтеграція - це об'єктивний, усвідомлений і направляється процес поступового зближення, взаимоприспособления і зрощування національних господарських систем, що володіють потенціалом саморегулювання і саморозвитку. Необхідно відразу зазначити, що єдиних поглядів на теорію ме ждународного економічної інтеграції немає. Розглянемо деякі аспекти з існуючих теоретичних напрямів між-народної економічної інтеграції. Класики економічної теорії (Сміт, Рікардо, Мілль) були прихильниками вільної торгівлі. В основі їх поглядів на зовнішню торгівлю лежав класичний принцип вигоди країни від спеціалізації виробництва і обміну товарами на базі міжнародного поділу праці. Такий підхід лежить в основі теорії міжнародної економічної інтеграції за наявності різних напрямків. Ці напрямки відрізняються різними оцінками інтеграційного механізму. Так, прихильники раннього неолібералізму (В. Репке, М. Алле) представляли повну інтеграцію як єдиний ринковий простір в масштабі декількох країн, де діють стихійні ринкові сили незалежно від політики держав, національних і міжнародних законодавчих актів. Представники пізнього неолібералізму (Б. Баласса) велику увагу приділяли еволюції інтеграції, що базується на розвитку економічних і політичних процесів в різних країнах. Прихильники корпораціоналізма (С. Рольф, У. Ростоу) вважали, що інтегрування міжнародної економіки здатні забезпечити не ринковий механізм і державне регулювання, а міжнародні корпорації, функціонування яких сприяє раціональному і збалансованому розвитку мірохозяйст-ських зв'язків . Неокейнсианьці (Р. Купер) вважали, що для використання різноманітних вигод широкого міжнародного економічного взаємодії зі збереженням в той же час максимальної для кожної країни ступеня свободи необхідне узгодження внутрішньої і зовнішньої політики інтегруються сторін з метою досягнення оптимального поєднання двох можливих варіантів розвитку економічної інтеграції: об'єднання держав з наступною втратою ними суверенітету і взаємним узгодженням економічної політики; інтеграції з максимальним збереженням національної автономії. Теоретики дирижизму (Я. Тінберген, Р. Санвал'д, І. Штолер), заперечуючи вирішальну роль в інтеграційних процесах ринкового механізму, вважали, що функціонування міжнародних інтегрованих структур можливе на основі розробки їх учасниками обший економічної політики та узгодженого соціального законодавства з метою створення оптимальної структури міжнародного господарства, устраняющей штучні перепони і свідомо вводить бажані елементи координації та уніфікації. Істотний внесок у теорію міжнародної економічної інтеграції внесли російські вчені - М.М. Максимова, Н.П. Шмельов, Ю.В, Шишков та ін Зокрема, М.М. Максимова відзначала, що поява інтеграційних комплексів зумовлює собою більш високу ступінь (новий якісний рівень) інтернаціоналізації виробництва і господарського життя. Н.П. Шмельов стверджує, що необхідною умовою реальної міжнародної інтеграції виступає певний досить високий рівень економічного розвитку і політичних відносин інтегруються країн. Ю.В. Шишков приходить до висновку, що інтеграція довела свою життєздатність на основі ринкових механізмів. Першим етапом міжнародної економічної інтеграції стають прямі господарські зв'язки на рівні суб'єктів економіки. Потім у процесі розвитку відбувається взаімопріспособленіе національних правових, фіскальних та інших систем аж до певного зрощування управлінських структур. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||