14.2. Об'єктивні передумови та сутність міжнародної економічної інтеграції
Різке посилення межфирменной і міждержавної конкурентної боротьби, нові сфери конкуренції та більш жорстке суперництво на традиційних ринках стають не під силу окремій державі або корпорації. Це обумовлює необхідність кооперації як матеріально-фінансових, так і виробничих зусиль територіально сполучених країн, дозволяючи зміцнити свої позиції в глобалізованому економіці, використовувати потенціал великого економічного простору, нарешті, виступати єдиною силою проти спільних конкурентів на світовому ринку. У результаті відбувається не просто певна ув'язка національно-державних інтересів, а й їх піднесення до рівня інтересів регіональних.
Термін «економічна інтеграція» вперше з'явився в 1930-ті роки в роботах німецьких і шведських економістів, однак і сьогодні є кілька десятків його визначень.
Інтеграція означає зрощення, об'єднання частин в єдине ціле. Отже, під міжнародною економічною інтеграцією розуміється високий ступінь інтернаціоналізації виробництва на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, що веде до поступового зрощуванню відтворювальних структур.
Процес інтеграції зазвичай починається з лібералізації взаємної торгівлі, усунення обмежень у русі товарів, потім послуг, капіталів і поступово при відповідних умовах і зацікавленості країн-партнерів веде до єдиного економічного, правового, інформаційного простору в рамках регіону . Формується нова якість міжнародних економічних відносин. При цьому інтеграція - процес не стихійний. Він передбачає відповідну політику країн та укладення між ними угод про створення регіонального інтеграційного об'єднання того чи іншого типу. Створюється відповідна правова база госпо-жавного взаємодії. Проводиться свідоме цілеспрямоване регулювання взаємних торговельно-економічних зв'язків.
Регіональні об'єднання розрізняються за глибиною і характером обраної інтеграційної стратегії та інституційного устрою, за сферами і масштабами їх діяльності, по числу держав-членів.
Інтеграція характеризується деякими сутнісними характеристиками, що у сукупності відрізняють її від інших форм економічної взаємодії країн:
усуненням обмежень в русі товарів, а також послуг, капіталів, людських ресурсів між країнами - учасницями угоди;
узгодженням економічної політики країн-учасниць;
взаємопроникненням і переплетенням національних про-виробничих процесів, формуванням в рамках регіону технологічної єдності виробничого процесу;
широким розвитком міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці і техніці на основі найбільш прогресивних і глибоких форм, спільним фінансує-ням розвитку економіки та її інноваційного механізму;
пов'язаними з цим структурними змінами в економіці країн-учасниць;
зближенням національних законодавств, норм і стандартів;
цілеспрямованим регулюванням інтеграційного процесу, розвитком органів управління господарським взаємодією (можливі як міждержавні, так і надгос-дарствеіние механізми управління, як у випадку з ЄС);
- регіональност'ю просторових масштабів інтеграції.
Суперечливість інтеграції значною мірою базується на відмінностях інтересів сторін, на неоднаковою здатності окремих ланок відтворювальних структур до участі в самому процесі. Більш легко інтеграція протікає в сферах ринкового (особливо товарного) звернення, менш піддається інтегруванню безпосередньо виробнича сфера, найбільш складна валютна інтеграція.
Найбільшими інтеграційними центрами в сучасних МЕВ є наступні найбільш значущі об'єднання.
Європейський союз, до складу якого входять 25 держав: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Кіпр, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Бельгія , Великобританія, Данія, Ірландія, Греція, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Австрія, Швеція. У рамках ЄС досягнута найвища на сьогоднішній день ступінь господарської взаємодії.
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), утворене США, Канадою і Мексикою.
Форум Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у складі 21 економічного об'єднання, в його рамках можна виділити кілька субрегіональних організацій (зокрема, АСЕАН), численних перспективних проектів.
Співдружність Незалежних Держав (СНД), до складу якого входять 12 країн - колишніх союзних республік СРСР. Сьогодні СНД поки ще не досягло значних економічних результатів в силу певних причин, але потенціал економічного інтеграційного співробітництва досить значний.
Що стосується інтеграційної «тріади», то це потужні полюси сучасних міжнародних економічних відносин.