Головна
Головна → 
Фінанси → 
Фінансовий менеджмент → 
« Попередня Наступна »
В.В. Ковальов. КУРС ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (ПІДРУЧНИК), 2008 - перейти до змісту підручника

15.1. Вартість джерела фінансування: поняття і сутність

За кожним джерелом фінансування фірми, наведеним у пасиві її балансу, варто якесь юридична або фізична особа (або сукупність осіб). У ринковій економіці бізнес-відносини між їх учасниками в переважній більшості випадків базуються на принципі економічної доцільності і вигідності. Це означає, що будь-яка особа, що надала іншій особі свої ресурси, передбачає отримати за цю послугу деякий влаштовує його винагороду. Подібне має місце і щодо компанії: залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане для неї з певними, як правило, 'мають періодичний характер витратами: власникам (наприклад, акціонерам) треба виплачувати дивіденди, банкам - відсотки за надані ними позики, інвесторам - відсотки за зроблені ними інвестиції та ін Іншими словами, джерело коштів найчастіше не безкоштовний, тому до нього застосовне поняття «вартість джерела».
Під вартістю джерела фінансування (cost of a source of financing) будемо розуміти суму коштів, яку треба регулярно мулу тить за використання певного обсягу залучених фінансових ресурсів, виражену у відсотках до цього обсягу, тобто предечан ленну у вигляді річної процентної ставки. У даному випадку мова плечей не про повернення боргу серією платежів, а про своєрідну орендної п їм г за користування залученими коштами. Річна процентна паї ка, що виражає розмір регулярної плати, може служити певним ори ентіром у визначенні вартості джерела. Оскільки затрагі, <ия занние з виплатою відсотків, по-різному трактуються податковими рс-гулятівамі, виявляється, що залучення одного і того ж обьгмл коштів, але з різних джерел може обходитися фірмі (фінліго-вому реципієнту) більш-менш дешево. Так, виразниками вартості капіталу, в додатку до акціонерного капіталу і банківському кредиту, є соответственйо рівень дивідендів (у відсотках) та сплачується процентна ставка. Оскільки в більшості країн процентні витрати за позиковими коштами дозволено списувати на поточні витрати, тобто зменшувати оподатковуваний прибуток, а дивіденди виплачуються з чистого прибутку, тобто прибутку після оподаткування, видно, що при формальній рівності ставок джерело «Акціонерний капітал» є все ж таки відносно більш дорогим у порівнянні з джерелом «Банківський кредит». В ідеалі передбачається, що оборотні активи фінансуються за рахунок короткострокових, а кошти тривалого користування - за рахунок довгострокових джерел коштів. Нижче буде показано, що вартість джерел варіюється, а тому шляхом побудови деякої цільової фінансової структури в принципі можлива оптимізація величини регулярних витрат по її підтримці.
Обговорюване поняття використовується насамперед у додатку до капіталу, а сенс його в наступному. Якщо у випадку з короткостроковими джерелами одержувач коштів ще може за деяких обставин розраховувати на безкоштовність, то будь довгостроковий джерело фінансування вже напевно не є безкоштовним: кредитор (фінансовий донор), надаючи свої засоби, передбачає не тільки повернути їх у повному обсязі, але й отримувати по них регулярний дохід передбаченого розміру (інакше немає сенсу віддавати свій капітал у тривале користування). Причому плата за залучення довгострокового джерела фінансування повинна здійснюватися протягом тривалого часу. Мобілізуючи капітал, його одержувач надовго пов'язує себе з певними витратами, які треба буде нести незалежно від того, чи успішно використовується ним залучений капітал.
Отже, виникає досить важливе з позиції стратегії розвитку фірми поняття - вартість капіталу (cost of capital) як рівень тих регулярних витрат, які фірма змушена усвідомлено нести в довгостроковому аспекті. Слід звернути особливу увагу на термінологічні особливості: обговорюваний термін є самостійним, оскільки терміни «вартість» та «капітал», що розглядаються окремо, мають абсолютно іншу інтерпретацію, зокрема з позиції кількісної міри. Вартість капіталу - це процентна ставка. Тому треба бути вельми акуратним при користуванні цим терміном; зокрема, якщо мова йде про вартісні (грошових) величинах, доцільно користуватися термінами «оцінка капіталу», «величина капіталу», «капітал».
Як вже зазначалося вище, існують різні інтерпретації поняття «капітал». У цій главі під капіталом ми будемо мати на увазі довгострокові джерела коштів; саме щодо цих джерел і будуть викладені алгоритми розрахунку. Концепція вартості капіталу є однією з базових в теорії капіталу. Вона не зводиться тільки до обчислення відносної величини грошових виплат, які треба перерахувати власникам, що надали фінансові ресурси, але також характеризує той рівень рентабельності (прибутковості) інвестицій-стіровать капіталу, який має забезпечувати підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.
Будь-яка компанія зазвичай фінансується одночасно з декількох джерел. Оскільки вартість кожного джерела різна, вартість капіталу комерційної організації знаходять за формулою середньої арифметичної зваженої. Показник обчислюється у відсотках і, як правило, за річними даними. Основна складність полягає в обчисленні вартості одиниці капіталу, отриманого з конкретного джерела засобів. Для деяких джерел її можна обчислити легко (наприклад, вартість банківського кредиту), для інших джерел це зробити досить важко, причому точне обчислення, в принципі, неможливо. Проте навіть приблизне знання вартості капіталу комерційної організації вельми корисно як для порівняльного аналізу ефективності авансування коштів у його діяльність, так і для здійснення його власної інвестиційної політики.
Фінансовий менеджер повинен знати вартість капіталу своєї компанії з багатьох причин. По-перше, вартість власного капіталу являє собою віддачу на вкладені інвесторами в діяльність компанії ресурси і може бути використана для визначення ринкової оцінки власного капіталу (наприклад, за допомогою моделі Гордона) і прогнозування можливої зміни цін на акції фірми залежно Х) т зміни очікуваних значень прибутку та дивідендів. По-друге, вартість позикових коштів асоціюється з котрі сплачуються відсотками, тому треба вміти вибирати найкращий з декількох варіантів залучення капіталу. По-третє, максимізація ринкової вартості фірми, що є основним завданням, що стоїть перед управлінським персоналом, досягається в результаті дії низки факторів, зокрема за рахунок мінімізації вартості всіх використовуваних джерел. По-четверте, вартість капіталу є одним з ключових чинників при аналізі інвестиційних проектів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz