15.1. Введення в похідні інструменти.
Питання класифікації ризиків є одним з найбільш обговорюваних у вітчизняній економічній літературі. Пропонуються найрізноманітніші класифікації. Деякі автори пропонують кілька десятків видів ризиків. Переважна більшість таких робіт мало придатні до застосування у практичній діяльності. Ми зупинимося на загальноприйнятій на світовому рівні класифікації ризиків GARP (Generally Accepted Risks Principles). Відповідно до цієї класифікації ризики поділяються на такі категорії:
Основними інструментами, що дозволяють мінімізувати ризики є:
аналітична робота (збір інформації та її оцінка, що дозволяє виявити і проаналізувати ризикові області діяльності);
лімітування і диверсифікація;
використання похідних цінних паперів.
Початок 1990-х років характеризувалося небаченим зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. Ринок збільшився в кілька десятків разів і в 2000 р. відповідно до статистики біржової й позабіржової торгівлі обсяг укладених контрактів за номіналом склав близько $ 107 трлн. За накопиченому обсягом укладених контрактів лідирують опціони: на них припадає 21% ринку. Середньоденний оборот біржового та позабіржового ринку досягає близько $ 3 трлн.
До теперішнього часу фінансові деривати одержали саме широке поширення серед всіх фінансових інструментів. Вони забезпечують інформацією про невизначеність та імовірнісний розподіл очікувань ринкових гравців з різних видів фінансових активів. Все частіше похідні цінні папери розглядаються національними центральними банками як орієнтир при проведенні грошово-кредитної політики.
Фінансові інновації 1980-х років виявилися такими незвичайними, що ні вмістилися в традиційну балансову систему банківського обліку і реєструвалися кожним банком за своїми внутрішніми правилами за межами стандартного балансу. Однак у 1990-х роках потреба в стандартизації операцій з похідними інструментами стала всім очевидною. Функція збору інформації,
узагальнення та аналізу ринку фінансових дериватів була покладена Групою десяти найбільш розвинених країн на Банк Міжнародних Розрахунків (БМР). Відповідно до його класифікацією існує чотири типи активів, до кожного з яких або якому-небудь їх поєднанню може бути прив'язаний дериват: товари, акції, іноземна валюта і процентна ставка. Банк Англії в окрему категорію як базисного активу також виділяє кредити. Характерна риса всіх перерахованих дериватів полягає в тому, що при їх продажу або купівлі сторони обмінюються не так активами, скільки ризиками, притаманними цим активам. Розрізняють два основних типи похідних інструментів:
Опціон або угода з премією (option): право купити або продати, отримати або поставити власність відповідно до встановлених умов. Це право може бути реалізоване чи ні на розсуд власника контракту. Невикористання опціону веде до грошових втрат.
Багато фінансових деривати не можуть бути однозначно зараховані до прямих або опціонним контрактами, оскільки вони являють собою комбінацію. За сформованою структурі ринку похідні інструменти торгуються як на організованому біржовому ринку (organized exchange), так і на позабіржовому ринку (over-the-counter, OTC). Позабіржовими дериватами вважаються контракти між гравцями ринку, укладені без посередницького участі. Біржовий ринок поступається позабіржовому в сім разів: обсяг організованого ринку становить $ 14 трлн., А неорганізованого - $ 94 трлн.