Головна
Головна → 
Фінанси → 
Бухгалтерський облік. Аудит → 
« Попередня Наступна »
Під редакцією В.В. Скобарь. АУДИТ (Підручник для вузів), 2005 - перейти до змісту підручника

15.4. Методи перевірки

На стадії планування аудитору слід вивчити системи бухгалтерського обліку та контролю за операціями з фінансовими вкладеннями.
При вивченні систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю слід розглянути наступні питання:
організацію систем обліку і внутрішнього контролю за операціями з фінансовими вкладеннями, їх спрямованість на забезпечення запобігання або виявлення , а також виправлення суттєвих перекручень;
функціонування систем, способи і методи обліку та внутрішнього контролю, ефективність їх дії протягом со-відповідності періоду часу.
При оцінці системи бухгалтерського обліку аудитору слід вивчити:
положення облікової політики, що визначають порядок відображення в обліку фінансових вкладень, методи їх оцінки при придбанні та списанні;
документообіг за операціями з фінансовими вкладеннями;
генеральну сукупність даних про фінансові вкладення, що підлягають перевірці.
При оцінці системи внутрішнього контролю слід вивчити:. розподіл функцій управління операціями з фінансовими вкладеннями між структурними підрозділами організації;
систему документообігу по операціях з фінансовими вкладеннями;
перелік процедур внутрішнього контролю, Приметайте в від-носінні операцій з фінансовими вкладеннями;
організацію системи внутрішнього контролю.
Існування спеціалізованих підрозділів і розмежування повноважень при здійсненні операцій з фінансовими вкладеннями розглядається як наявність елементів внутрішнього контролю. Аудитор у своїй роботі може врахувати результати функціонування системи внутрішнього контролю, і, навпаки, відсутність такої системи підвищує ризик аудиторської перевірки.
За результатами планування до обраним для перевірки об'єктів фінансових вкладень аудитору слід застосувати певні методи перевірки (аудиторські процедури - тести).
Обрані для аудиторської перевірки процедури мають відповідати принципу достатності. Їх застосування за-безпечує збір необхідної кількості аудиторських доказів щодо достовірності показників звітності про фінансові вкладення.
Надійність аудиторських доказів буде залежати від джерела їх отримання та форми подання.
При оцінці надійності аудиторських доказів про достовірність показників звітності про фінансові вкладення аудитор виходить з такого:
аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел (від третіх осіб, наприклад органів державної статистики, депозитарію і т. п.), більш надійні, ніж докази, отримані з внутрішніх джерел;
аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел, більш надійні, якщо існуючі системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю є ефективними щодо операцій з фінансовими вкладеннями;
аудиторські докази, зібрані безпосередньо ау-ДІТОР, більш надійні, ніж докази, отримані від ау-діруемого особи;
аудиторські докази у формі документів і письмових заяв більш надійні, ніж заяви, представлені в усній формі.
Аудитор отримує аудиторські докази шляхом виконання наступних процедур перевірки по суті:
інспектування фінансових вкладень; - спостереження за порядком і процедурами здійснення операцій з фінансовими вкладеннями;
запит третім особам і підтвердження;
перерахунок, перевірка арифметичних розрахунків аудируемого особи як в первинних документах про фінансові вкладення, так і в бухгалтерських регістрах;
аналітичні процедури щодо операцій з фінансовими вкладеннями як в динаміці за певний період часу, так і за обсягами операцій з фінансовими вкладеннями різних видів.
Інспектування фінансових вкладень являє собою перевірку записів, документів або безпосередньо фінансових вкладень.
У ході перевірки записів і документів аудитор отримує аудиторські докази різного ступеня надійності в залежно-сті від їх характеру і джерела, а також від ефективності засобів внутрішнього контролю за процесом їх обробки.
Документальні аудиторські докази, які характеризуються різними ступенями надійності, включають в себе:
Документальні аудиторські докази, створені третіми особами і перебувають у них (зовнішня інформація). Сюди можна віднести: публікації про фінансові вкладення в періодичній пресі, дані офіційних органів статистики, аналітичні огляди фондових аналітиків та інші аналогічні документи.
Документальні аудиторські докази, створені третіми особами, але знаходяться у аудируемого особи. До цієї групи документів належать, наприклад виписки депозитаріїв про операції з фінансовими вкладеннями.
Документальні аудиторські докази, створені ау-діруемим особою і знаходяться у нього, наприклад, регістри бух-галтерського обліку, документи оперативного обліку операцій з фі-фінансовими вкладеннями (відомості, списки, переліки).
У ході спостереження аудитор оцінює здійснення процесів або виконання процедур співробітниками підприємства, що перевіряється. Наприклад, спостереження аудитора за інвентаризацією фінансових вкладень, за порядком оформлення первинних документів, що надходять до бухгалтерії, і т. п.
Аудиторські процедури запиту та підтвердження у обізнаних осіб (третіх осіб) як в усній, так і в письмовій формі можуть застосовуватися для отримання аудиторських доказів про обсяг заборгованості та зобов'язань, що виникли за розрахунками за фінансові вкладення. Ці процедури, як правило, здійснюються щодо інформації, що міститься в бухгалтерських записах.
Перерахунок являє собою перевірку точності арифметичних розрахунків у первинних документах та бухгалтерських записах по операціях про фінансові вкладення. Процедура може використовуватися і щодо самостійно виконаних аудитором розрахунків - аналітичних процедур.
Аналітичні процедури застосовуються при аналізі одержаної аудитором інформації про фінансові вкладення, ис-прямування найважливіших фінансових і економічних показників аудируемого особи з метою виявлення незвичайних і (або) неправильно відображених у бухгалтерському обліку господарських операцій з фінансовими вкладеннями, виявлення причин таких помилок і перекручувань.
Обрані для конкретної перевірки методи повинні бути описані в програмі аудиту.
Необхідно, щоб застосування вибраних методів забезпечувало отримання достатніх та належних аудиторських доказів. Слід враховувати, що аудиторські докази збираються за всіма критеріями визнання об'єкта обліку. Наявність доказів щодо одного критерію визнання виключається компенсується відсутністю доказів хоча б по одному іншому критерію. Наприклад, наявність доказів щодо існування фінансових вкладень не може компенсувати відсутність аудиторських доказів щодо відображеної у звітності вартісної оцінки фінансових вкладень.
Вибір і застосування на практиці обраних методів аудиту є перевіркою фінансових вкладень по суті для висловлення думки аудитора про наявність критеріїв визнання фінансових вкладень для цілей звітності.
У ході тестів аудитор може отримати докази, що відносяться більш ніж до однієї передумові, наприклад, при перевірці погашення дебіторської заборгованості за продані фінансові вкладення він може виявити аудиторські докази як щодо існування фінансових вкладень, так і щодо правильності їх вартісної оцінки.
Якщо фактичні результати діяльності та фінансовий стан опиняться в значній мірі відмінними від спланованих оцінок суттєвості та аудиторського ризику, останні слід переглянути і в разі необхідності провести додаткові аудиторські процедури.
За наявності серйозних сумнівів щодо достовірності відображення господарських операцій з фінансовими вкладеннями у фінансовій (бухгалтерської) звітності аудитор повинен спробувати отримати достатні належні аудиторські докази для усунення такого сумніву.
У разі неможливості отримання достатніх належних аудиторських доказів аудитор висловлює думку про достовірність звітності з відповідним застереженням або відмовляється від висловлення думки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
© 2015-2022  econ.awardspace.biz