15.4. Оцінка вартості джерел короткострокового фінансування
Оцінка вартості джерела «Короткострокова кредиторська заборгованість». З позиції платності джерела кредиторська заборгованість неоднорідна: заборгованість по заробітній платі є безкоштовним джерелом, оскільки невиплата вчасно зарплати зазвичай не загрожує власникам підприємства і його адміністрації прямими витратами фінансового характеру або упущеною вигодою. Інша річ - кредиторська заборгованість за товарними операціями (назва умовна, під ним розуміється заборгованість перед постачальниками і підрядниками за товари, роботи, послуги). В умовах ринкової еко-номіки вельми поширена практика диференціації величини платежу за поставлену сировину і матеріали в залежності від термінів оплати: швидка оплата рахунків супроводжується наданням знижки. Якщо така схема розрахунків застосовується на даному підприємстві, то його обгрунтована, або нормальна, кредиторська заборгованість по то-Варна операціями розділяється на дві частини: заборгованість, за якою можна отримати знижку за відносно ранню оплату, і забор-гованість, щодо якої термін можливого отримання знижки закінчився, тобто платіж має бути зроблений в повному обсязі. Саме в другому випадку виникає додаткове джерело фінансування, вартість якого можна оцінити. Припустимо, що підприємство має одного постачальника, у якого-го купує сировину на 18 млн руб. на рік. Договором поставки передбачати 3%-ва знижка в разі оплати отриманої сировини протягом 10 днів; максимальний термін оплати - 45 днів. Очевидно, що підпри-ємство стоїть перед вибором: розрахуватися з постачальником на 10-й день з моменту поставки і отримати при цьому знижку, тобто скоротити витрати на оплату сировини, або відмовитися від знижки, тобто максимально відтягнути оплату (розраховуватися на 45-й день). У першому варіанті скорочуються витрати, в другому випадку протягом 35 днів підприємство має додат-Передачі джерело коштів у вигляді кредиторської заборгованості. Який варіант вигідніше?
Щоб відповісти на це питання, треба розрахувати вартість додаткового джерела і порівняти її з вартістю доступного альтернативного джерела, наприклад короткостроковій банківської позики. Стандартна схема розрахунку така.
Якщо підприємство скористається наданою знижкою, його щоденна заборгованість перед постачальником складе
18 ТОВ тис. руб. - (100% - 3%): 360 дн. = 48,5 тис. руб.
Оскільки оплата робиться на 10-й день, середня величина кредиторської заборгованості дорівнюватиме 485 тис. руб. (48,5 тис. руб. Х> <10 днів).
При відмові від знижки можливо оплачувати рахунки постачальника на 45-й день з моменту поставки, тобто кредиторська заборгованість зросте до 2182,5 тис. руб. (48,5 тис. руб. - 45 днів). Поява додаткового кредиту в сумі 1697,5 тис. руб. (2182,5 тис. руб. - 485,0 тис. руб.) Супроводжується додатковими витратами у сумі неотриманої знижки, рівний 540 тис. руб. (18 000 тис. руб. - 3%: 100%). Таким чином, вартість джерела «Додаткова кредиторська заборгованість» дорівнює 31,8% (540 тис. руб.: 1697,5 тис. руб. - 100%).
Наведені розрахунки показують, що додаткова кредиторська заборгованість є досить дорогим джерелом. Не випадково більшість компаній, особливо великих, мають солідні обороти, воліють користуватися схемами надання (отримання) знижок. Цим пояснюється повсюдне використання подібних схем у світовій практиці.
Наведені розрахунки нескладно формалізувати. Вартість джерела «Короткострокова кредиторська заборгованість» у разі відмови від опції розраховується за такою формулою:
1. Оцінка вартості джерела «Короткостроковий банківський кредит». Відомі три типові схеми розрахунку та виплати відсотків за користування короткостроковими банківськими кредитами, що одержали широке поширення в міжнародній практиці і відомі як техніка регулярного, дисконтного і доданого відсотка. Застосування того чи іншого розрахунку істотно позначається на величині ефективної річної відсоткової ставки.
Регулярний відсоток. Позичальник отримує номінальну суму і повертає одночасно відсотки і основну суму боргу. Наведемо приклад.
Підприємство отримало кредит від банку у розмірі 100 тис. руб. під 16% річних. Якщо це річний кредит, дана процентна ставка відображає вартість джерела. (Тут і далі в цьому розділі ми не робимо поправку на ставку оподаткування; зробити це нескладно шляхом множення процентної ставки на множник, як це було показано вище.) Однак якщо позика короткострокова, треба користуватися не номінальною, а ефективною ставкою. Дійсно, якщо позика взята, наприклад, на 3 місяці, то ефективна ставка ге знаходиться за формулою (4.10)
Причина переходу до ефективною ставкою очевидна: поточна діяльність передбачає її безперервність, тобто після закінчення кварталу знову виникне необхідність у пролонгировании кредиту. У цьому випадку застосовується схема складних відсотків.
Дисконтний відсоток. Сума відсотків за користування кредитом утримується банком в момент укладення договору, тобто позичальник отримує суму за вирахуванням відсотків. По-перше, змінюється реальна величина відносних витрат по даній позиці, по-друге, для отримання необхідної суми позичальникові доводиться збільшувати величину кредиту.
Припустимо, що в умовах попереднього прикладу договором передбачається утримання банком нарахованих відсотків у момент видачі позики. Позичальник отримає від банку 84 тис. руб., За які заплатить 16 тис. руб. Тому вартість цього джерела дорівнюватиме 19% (16 тис. руб.: 84 тис. руб. - 100%). У разі річний позики ця ставка буде і номінальною, і ефективною. Якщо позика взята на 3 місяці і необхідно її пролонгування, то реальну оцінку вартості джерела дає ефективна річна ставка
Річну ставку можна було знайти, не вдаючись до схеми ануїтету. Послідовність міркувань в цьому випадку така. Позичальник має на початку року кредит у сумі 100 тис. руб., Який поступово гаситься з тим розрахунком, щоб до кінця року заборгованість перед банком дорівнювала нулю. Оскільки погашення йде рівномірно, відносні витрати на підтримку і погашення такого джерела, тобто його вартість, можна знайти діленням виплачених відсотків на середню суму кредиту, рівну, природно, 50 тис. руб.:
16 000:50 000 - 100% = 32%.
Отже, розрахунки показують, що реальні відносні витрати вдвічі перевищують витрати, виражені номінальною ставкою.
Розглянутими прикладами не вичерпується різноманіття умов, що визначаються в кредитних договорах. Зокрема, цілком буденним в практиці кредитування є умова банку про підтримання позичальником так званого компенсаційного залишку, коли позичальник, отримуючи кредит, зобов'язується тримати в банку на рахунку певну його частку, найчастіше виражену у відсотках до суми отриманого кредиту. Чим складніші умови обговорюються в кредитному договорі, тим більш істотно може відрізнятися номінальна процентна ставка від ефективної. Зроблені зауваження завжди слід мати на увазі фінансовому менеджеру, аналізуючи і плануючи витрати щодо фінансового забезпечення поточної діяльності.