15.5. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Досягти збільшення національної норми заощаджень державна політика може двома шляхами: безпосередньо - через збільшення державних заощаджень і побічно - через створення стимулів для збільшення приватних заощаджень. Державні заощадження - це різниця між державними доходами і витратами. В умовах бюджетного дефіциту відбувається витіснення інвестицій, зменшення запасу основного капіталу. Тому уряд повинен проводити податкову політику, спрямовану на надання знижок з прибуткового податку тим фірмам, які інвестують в основний капітал. Приватні ж заощадження уряд може стимулювати шляхом звільнення від податків особистих пенсійних рахунків і введення пільг певним соціальним групам.
При проведенні тієї чи іншої державної політики раз-личать пропозиції кейнсіанців і неокласиків.
Кейнсіанці роблять упор на невідповідність між сукупними витратами і приростом ВНП. На їх думку, для залучення додаткових капіталовкладень необхідно проводити політику, спрямовану на обмеження урядових витрат і споживання, а також знижувати ставку відсотка. Неокласики у своїх пропозиціях спираються на підвищення рівня виробництва, зниження податків, стимулюючі заощадження і капіталовкладення.
Якщо розглядати економіку в короткостроковому періоді, то величина і темпи зростання ВНП і ВВП залежать від сукупного попиту на товари та послуги (у короткостроковому періоді ціни негнучкі), а фактори, що впливають на сукупний попит, в кінцевому рахунку будуть гальмувати або стимулювати економічне зростання.
У 2000 р. перевищені показники докризового 1990 р. по продукції промисловості, споживчим товарам, реальним грошовим доходам населення. Для забезпечення сталого розвитку економіки потрібно прискорення структурних перетворень, реструктуризації підприємств та оновлення основних фондів, проведення гнучкої бюджетно-податкової, грошово-кредитної та цінової політики.