16.1. Дивіденди і прибуток: логіка взаємозв'язку
Насамперед, підкреслимо, що співвідносити в повному обсязі прибуток і дивіденди не можна - це наочно демонструється бухгалтерським балансом. Прибуток це джерело фінансування, відбиваний в пасиві балансу, величина якого навіть щодо конкретного звітного періоду може вельми істотно варіюватися. Дивіденди (у найбільш яскравій формі) - це грошові кошти, що виплачуються власникам фірми і, як відомо, відображаються в активі балансу. Іншими словами, це близькі, в чомусь взаємопов'язані категорії, але далеко не тотожні друг дугу та не перебувають у відносинах взаємопоглинання.
Під дивідендом будемо розуміти частину майна акціонерного товариства, що вилучається його акціонерами пропорційно їх часткам у статутному капіталі в розмірі, що не перевищує сукупного об'єму не вилученої раніше чистого прибутку.
Якщо абстрагуватися від формально-правових аспектів у ставлення-пах між фірмою і її власниками і розглядати лише еконо-мическую природу дивідендної політики, то можна представляти ді-дів як регулярне винагороду, що виплачується фірмою собст-Венніка за користування наданим їм капіталом. І тут треба мати на увазі ряд ключових моментів. По-перше, дивіденди можуть бути нараховані і виплачені за підсумками деякого періоду. По-друге, нарахуванню дивідендів має передувати підведення підсумків роботи за цей період, тобто виведення кінцевого фінансового ре-зультату - чистого прибутку. По-третє, передбачається, що потенціал підприємства після нарахування і виплати дивідендів за підсумками звіт-ного періоду не повинен зменшитися в порівнянні з його значенням на початок періоду (це означає заборону на «проїдання» капіталу, тобто на винагороду можна витрачати лише надлишок над спочатку вкладений-ної сумою капіталу). По-четверте, дивіденд пов'язаний із загальною чистим прибутком, а не з фінансовим результатом звітного періоду. По-п'яте, суверенне право розпорядження прибутком належить власникам фірми, а тому, в принципі, вони вільні у своєму рішенні що-до розміру дівідендое (в рамках сукупного прибутку) і моменту їх вилучення.
У самому загальному випадку графіки поточного фінансового результату і дивідендів (див. рис. 16.1) мають хвилеподібний характер, різниця лише в тому, що перший графік може опускатися нижче осі абсцис (фірма має збиток), тоді як другий графік завжди розташовується
Рис. 16.1. Порівняльна динаміка графіків фінансового результату
і дивідендів
над віссю абсцис (він маже її торкатися, якщо не виплачуються дивіденди). На практиці найчастіше графік зміни дивідендів має вигляд кусочно-лінійної функції - протягом певного часу виплачується деякий стабільний рівень дивідендів, у міру накопичення фінансового «жирку», рівень дивідендів може бути підвищений.
З наведеного малюнка видно, що можливі ситуації, коли сума нарахованих дивідендів перевищує прибуток звітного періоду; більше того, можливе нарахування і виплата дивідендів навіть при наявності збитку у звітному періоді (в цьому випадку дивіденди нараховуються за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років). Подібні дії можуть мати різну підоснову: бажання уникнути негативного сигнального ефекту дивідендної політики, намір домінуючих власників вивести свої активи з даної компанії, що відкрилися варіанти більш перспективного вкладення капіталу і ін Як приклад згадаємо про компанію «Сибнефть», яка оголосила про виплату дивідендів за 2004 р. у розмірі 2,3 млрд дол, тоді як прибуток компанії за цей рік склала 2 млрд дол (ринкова капіталізація фірми - близько 17,5 млрд дол). Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток товариства (мається на увазі, як прибуток звітного періоду, так і прибуток минулих років, тобто кредитове сальдо рахунок 84 «Нерозподілений при-бувальщина (непокритий збиток)»). Дивіденди за привілейованими ак-циям певних типів можуть виплачуватися за рахунок спеціально призначених для цього фондів товариства. Ці фонди формуються за рахунок чистого прибутку і в певному сенсі страхують на перспек-тиву інтереси власників привілейованих акцій. Наприклад, перед-покладемо, що в перший рік функціонування суспільства воно отримало істотний прибуток. Після формування обов'язкових резервів можливі, зокрема, наступні два варіанти дій: 1) виплачено-ни дивіденди за привілейованими акціями, а частина, що залишилася при-були розподілена між власниками звичайних акцій; 2) ви-плачені дивіденди за привілейованими акціями, частину прибутку пе- речіслена до фонду виплати дивідендів за привілейованими акціями і вже частина прибутку, повністю розподілена між дер-жателей звичайних акцій. Якщо наступного року суспільство по-одержить збиток, то при реалізації першого варіанта без дивідендів ос-танутся всі акціонери, тоді як у другому варіанті залишається можли-ність виплати дивідендів за привілейованими акціями.
Формування фондів, так само як і просто реінвестування прибутку, тобто формування знеособленого в сенсі цільового використання джерела «Реинвестированная (нерозподілений) прибуток», дозволяє забезпечити певну стабільність дивідендної політики, оскільки з'являється можливість виплати дивідендів навіть у ті роки, коли фірма працювала зі збитками (у цьому випадку формально нарахування дивідендів проводиться за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років); ця обставина надзвичайно важливо, зокрема, і для забезпечення стабільності фондового ринку. Як наслідок такої політики, очевидний висновок ^ - у загальному випадку динаміка дивідендів (по звичайних акціях) і поточного прибутку не збігаються; якщо фінансовий результат може істотно коливатися (від значимої поточного прибутку до значимого поточним збитку), то дивіденди, як правило, коливаються вельми і вельми неістотно і при наявності нерозподіленого прибутку минулих років можуть мати місце навіть в ті періоди, коли фірма працювала зі збитками.
Нарахування та виплата дивідендів пов'язано з відтоком коштів, тобто із зменшенням майнового потенціалу фірми; навпаки, якщо дивіденди не нараховані, це означає, що власники фірми погодилися відстрочити отримання поточного доходу до кращих часів і іредпо-члі дивідендної прибутковості прибутковість капіталізовану. Як результат такої політики - реінвестування прибутку, яке може бути цільовим, коли за рахунок прибутку формуються певні фонди, або знеособленим, коли реінвестований прибуток показується в балансі одним рядком - «Нерозподілений прибуток». Нагадаємо, що формування фондів не означає якогось «відкладання грошових коштів» на певні цілі, просто в системі рахунків фірми формуються спеціальні рахунки, на які формально (тобто в системі подвійного запису) «перекидаються» кошти з рахунку «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) ». Іншими словами, відбувається певна реструктуризація пасиву балансу.