16.2. Сучасні тенденції розвитку світових фондових ринків
По-перше, зростає валютний фактор в операціях світових фондових ринків. Нестабільність курсів провідних західних валют робить істотний вплив на рух фінансових потоків між ринками США, Західної Європи та Японії.
По-друге, посилюється взаємозалежність національних фондових ринків. В даний час спостерігається практично синхронне підвищення або падіння курсів цінних паперів на на-нальних ринках різних країн, що створює можливість збільшення масштабів їх коливань і тривалості циклів руху курсів.
Синхронність в русі курсів цінних паперів забезпечується інформаційною прозорістю національних фондових ринків, високою швидкістю передачі інформації, значним обсягом трансграничних операцій з цінними паперами, збільшеною роллю інституційних інвесторів, відкритістю національних фондових ринків, на яких активну роль відіграють іноземні учасники, що виступають в ролі емітентів та інвесторів.
Разом з тим не всі ринки в однаковій мірі залежать один від одного. За рівнем капіталізації американський ринок значно перевершує ринок будь-якої країни і в значній мірі визначає кон'юнктуру світового, а динаміка котирувань цінних паперів на американському ринку багато в чому впливає на курси цінних паперів на інших ринках. У дослідженні Global Investment Returns Yearbook аналізуються доходи від інвестицій у цінні папери 16 найбільших світових фондових ринків у період з 1900 р. На ці ринки припадає 94% капіталізації світового фондового ринку. У 2003 р. частка США становила 52%, Великобританії - 10%, Японії - 8,6%, Франції - 4%, Німеччини - 3%, Швейцарії - 2,8%.
Капіталізація світового фондового ринку найвищого значення досягла в березні 2000 р. - 35 трлн доларів. Після трирічного спаду (2000-2002 рр..) Світова капіталізація знизилася на 13 трлн доларів. Світовий індекс впав на 39%. Це найгірший показник за трирічний період з 1930-1932 рр.., Коли падіння склало 53%.
В силу свого положення масштаб падіння курсів акцій на американському фондовому ринку і його тривалість перевищують загальносвітові показники, що добре відбиває динаміка індексу Доу-Джонса (табл. 16.1).
Таблиця 16.1
Періоди найбільш значного і тривалого падіння курсів акцій США (індекс Доу-Джонса)
Падіння індексу Доу-Джонса за 2000-2002 рр.. склало 40%. Глибина падіння котирувань акцій США пояснюється також їх за-підвищеним курсом. За розрахунками фахівців, середнє співвідношення ринкової ціни акцій до річного доходу на неї становить близько 14%. Напередодні кризи 2000 воно становило в середньому близько 34%. Падіння завищених курсів акцій посилюється в умовах зниження прибутків компаній і падіння доходів на акції, а також довіри інвесторів до акцій.
У 2003 р. світовий індекс виріс на 38%, показавши кращий ре-зультат за останні 17 років і п'ятий - за 104 року. Проте середньорічний збиток за 2000-2003 рр.. склав 6,5%.
Американський фондовий ринок обслуговує переважно національних інвесторів і емітентів. Частка участі нерезидентів на ринку США значно нижче, ніж на будь-якому іншому національному фондовому ринку. Переважне вплив на кон'юнктуру американського фондового ринку надає стан справ в американській економіці.
Проте порівняно скромна роль нерезидентів на американському фондовому ринку не робить його менш чутливим по відношенню до зовнішніх чинників. Американський фондовий ринок залежить від припливу іноземного капіталу. Від припливу іноземного капіталу на ринок США залежить і становище долара США на світових валютних ринках. Через величезного дефіциту торгового і платіжного балансу по поточних операціях для забезпечення збалансованості попиту і пропозиції долара на світовому валютному ринку в США має надходити іноземного капіталу щодня більше 1 млрд дол
Скорочення припливу капіталу в США означає не тільки зниження котирувань цінних паперів, але і падіння курсу долара, яке тягне за собою ослаблення інтересу іноземних інвесторів до американських цінних паперів.
Ринки, що розвиваються залежать від припливу капіталу з розвинених країн. Частка нерезидентів в операціях на фондових ринках, що коливається від 50 до 80%.
По-третє, посилюється вплив фондового ринку на економіку. В умовах високорозвиненої ринкової економіки в цінних паперах втілена основна частина всіх фінансових активів товариства. Сек'юритизація як процес різною мірою властива всім розвиненим країнам. Найбільше значення емісія цінних паперів має в країнах з англо-американською системою права, помітно менша - в європейських континентальних країнах. Про це свідчать такі показники, як відношення капіталізації до ВВП (у першій групі країн в 2-3 рази вище), ставлення заборгованості за облігаціями нефінансових корпорацій до ВВП (у США 30, в Європі 3%), частка капіталовкладень, профінансована за рахунок емісії акцій (знову в першій групі країн вона в кілька разів вище). Сукупний обсяг ринку акцій і боргових цінних паперів, обчислений за величиною капіталізації та заборгованості становить приблизно 70 трлн дол, що в два рази перевищує сумарний обсяг світового ВВП і приблизно в три рази - показник грошової маси М2 (тобто готівка і кошти на рахунках у банках).
По-четверте, змінюється інфраструктура фондового ринку. Застосування комп'ютерних і телекомунікаційних технологій загострює конкурентну боротьбу всіх інфраструктурних елементів фондового ринку та його учасників, змушує їх вдосконалюватися технічно, технологічно, організаційно. Зміни відбуваються як на біржовому, так і на позабіржовому ринку, змінюється організація їх діяльності. Особливістю цьогорічної інфраструктури світового фондового ринку є фактичний паритет між обсягами операцій на біржовому та позабіржовому фондових ринках.
Необхідність витримувати натиск конкурентів змушує біржі виходити за національні рамки й пропонувати свої послуги на зовнішньому ринку. Вони відкривають доступ на свої торгові майданчики іноземним учасникам торгів, проводять лістинг і ведуть торгівлю іноземними цінними паперами. На Лондонській фондовій біржі в торгівлі беруть участь більше 170 міжнародних інвестиційних організацій та понад 500 іноземних банків. Акції міжнародних компаній більше 60 країн пройшли лістинг на Лондонській фондовій біржі. Аналогічну політику проводять фондові біржі інших країн.
Конкуренція між біржами змушує їх йти шляхом фор-мування біржових альянсів і союзів. Нью-Йоркська фондова біржа реалізує ідею створення глобального ринку акцій. У Західній Європі біржі Парижа, Амстердама, Брюсселя та Португалії об'єдналися під егідою EURONEXT. Опрацьовується питання про приєднання до них та інших бірж Європи.
У 1998 р. створена європейська електронна термінова біржа Eurex, яка стала найбільшою строкової біржею світу: у 2003 р. оборот на ній склав більше 1 млрд контрактів - на 27% більше, ніж у 2002 р. з лютого 2004 р. Eurex здійснює торги своїми ф'ючерсами в США. Інвесторам пропонуються ф'ючерси та опціони на казначейські облігації США і ф'ючерси на євродолар - номіновані в доларах строкові депозити за межами США, які служать орієнтиром при корпоративному кредитуванні. Це один з найбільш активно торгованих похідних інструментів, за допомогою яких інвестори хеджируют процентні ризики. З 1981 р. ними торгувала тільки Chicago Mercantile Exchange (СМЕ). Тим самим американська індустрія похідних інструментів зазнає наймасштабніший переділ з 1972 р., коли були винайдені фінансові ф'ючерси.
Інтернет та цифрові технології в багато разів скоротять кількість нині існуючих бірж. У найближчому десятилітті у всьому світі може залишитися п'ять-сім фондових бірж, які будуть вести конкурентну боротьбу за міжнародну ліквідність, аналогічно тому, як винахід телеграфу прирекло на відхід у небуття більшість бірж, що існували в XIX в. Біржі країн СНД також продовжують докладати зусилля з формування інтегрованого фінансового простору країн, маючи намір створити в перспективі інтегрований фондовий ринок. У 2002 р. створено Раду керівників державних органів з регулювання ринків цінних паперів країн СНД.
Російський фондовий ринок характеризується низькою капіталізацією (51% ВВП), великою часткою спекулятивних операцій та високою залежністю від кон'юнктури світового ринку. За підсумками приватизації функції власності та управління підприємством опинилися в одних руках, тобто менеджери підприємств одночасно є і їх найбільшими акціонерами, що знижує ефективність як власників, так і менеджерів, а інтереси міноритарних акціонерів ущемляються. У результаті вітчизняний фондовий ринок погано виконує своє головне завдання - залучення інвестицій в економіку.