| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
16.3. Економічні відносини між Росією і Західною Європою | ||
|
Росія і Західна Європа - «природні» економічні партнери. Їх об'єднує не лише географічна близькість спільність історичних доль і культурної спадщини. Економіки Росії і провідних західноєвропейських держав є взаємодоповнюючими, хоча Росію і не може задовольняти її роль як виробника паливно-енергетичних і сировинних товарів в нинішній європейській системі розподілу праці. Західна Європа - один з найбільш перспективних економічних партнерів Росії. У 1998 р. на країни - члени ЄС довелося 32,6% експорту і 36,1% імпорту РФ, причому сальдо торгівлі з ЄС товарами у формі матеріального продукту в усі пореформені роки незмінно є позитивним. Це багато в чому обумовлено тим, що ЄС надає для Росії найбільший ринок збуту її енергоносіїв. Так, на ЄС припадає більше 40% російського експорту нафти в далеке зарубіжжя. Правда, частка Росії в зовнішній торгівлі ЄС не порівнянна з часткою ЄС у зовнішній торгівлі Росії. Навіть в товарообігу Німеччини частка Росії становить лише близько 1,5%. Договірно-правова база для економічних відносин Прогресу в економічних відносинах РФ - ЄС сприяє наявність солідної договірно-правової бази для їх здійснення »Вона частково була створена ще до розпаду СРСР, У цьому зв'язку слід в першу чергу відзначити загальну угоду 1989 р., яке поставило відносини СРСР - ЄС на солідну міжна-но-правову основу. РФ як правонаступник Радянського Союзу після його розпаду продовжувала виконувати угоди СРСР - ЄС і в той же час зробила активні зусилля для розширення і вдосконалення договірно-правової бази своїх відносин з ЄС, що знайшли підтримку з боку останнього. В результаті дворічних переговорів 24 червня 1994 було підписано на грецькому острові Корфу (набрала чинності з 1 грудня 1997 р.) Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між РФ і ЄС. Воно далеко виходить за рамки угоди 1989 р. і сприяє переводу відносин РФ - ЄС иа якісно новий рівень асоціативних зв'язків. СПС в чому схоже з зазначеними вище «європейськими угодами» про вступ країн-кандидатів до Союзу. Правда, СПС не передбачає такого високого рівня асоціації з? СТ як «європейські угоди». У ньому не зафіксовані цілі створення зони вільної торгівлі (вказувалося лише на початок переговорів з цього питання в 1998 г) і в перспективі повного членства РФ в ЄС-Проте СПС відкрило нові горизонти економічного співробітництва РФ - ЄС з усіх його найважливіших напрямках. Статті СПС, які стосуються взаємній торгівлі, стали діяти ще до 1 грудня 1997 Їх застосування предусматри-валось і регулювалося Тимчасовим угодою про торгівлю і пов'язаних з торгівлею питаннях} яка набула чинності з 1 лютого 1996 Для Росії якісно новий момент полягає в тому, що в СПС (і Тимчасову угоду) включені положення, згідно з якими взаємна торгівля РФ - ЄС в чому визначається нормами ГАТТ (див. 13.2), що є складовою частиною правової бази СОТ. Іншими словами, на Росію ще до її вступу до СОТ поширюються загальновизнані норми міжнародного права у сфері торгівлі, що веде до усунення дискримінації за цілою низкою (хоча й не повсюдно) напрямків. Обома угодами передбачено, що надається сторонами на взаємній основі режим найбільшого сприяння (РНБ) повністю відповідає нормам СОТ / ГАТТ щодо митних зборів та інших зборів, що стягуються з експортних та імпортних товарів і при перекладі платежів з експорту та імпорту (включаючи методи їх справляння) ; правил і формальностей при здійсненні експортних та імпортних операцій; внутрішніх податків та інших зборів на імпортні товари; правил продажу, транспортування, розподілу і використання імпортних товарів на внутрішніх ринках Росії та ЄС. Застосування РНБ означає, що будь-які переваги, пільги та імунітети, що надаються Росією чи Союзом товарам, що походять з третіх країн, повинні бути негайно переді-подані товарам, що походять відповідно з ЄС і Росії. Винятки з РНБ допускаються відносно переваг, що надаються сусіднім країнам з метою розвитку прикордонної торгівлі, при створенні на регіональній основі митних союзів та зон вільної торгівлі (наприклад, за угодами РФ з країнами - членами СНД про зону вільної торгівлі), а також країнам, що розвиваються - відповідно до ГАТТ ідругімі міжнародними угодами. Для РФ передбачені вигідні їй додаткові виключення з РНБ, Росії дозволено до вступу до СОТ не поширювати РНБ на переваги, надані його іншим колишнім радянським республікам. Вона також може застосувати спеціальний режим ввезення товарів з рамках угод о.креді-тах, технічне і гуманітарне сприяння, укладених з третіми країнами та міжнародними організаціями. Митне регулювання ЄС імпорту з Росії Рівень митного оподаткування російських товарів в ЄС диференційований залежно від ступеня переробки («облагороджування»): якщо сировина і певна частина напівфабрикатів ввозяться безмитно або з митом в 2-3%, то мита на готові вироби можуть досягати 10% (автомобілі, фанера, текстиль) і 15% і більше (ікра, деякі види взуття тощо), У торгівлі рядом «чутливих» товарів (текстилем, чорними металами, сільськогосподарському продукцією) застосовуються особливі механізми регулювання, насамперед кількісне регулювання. Таким чином, митне регулювання ЄС сприяє російському експорту в країни - члени Союзу при його нинішній товарній структурі, в якій переважають вироби топ-Лівіо-сировинної групи. У той же час воно перешкоджає диверсифікації російського експорту в бік підвищення в ньому питомої ваги продукції високої стадії обробки, до чого прагне Росія. Відповідно до режимом внутрішнього ринку ЄС російські товари, що пройшли митне очищення в одній з країн - членів Союзу, надходять у вільний обіг на території всіх інших держав, що входять в ЄС, причому з цих товарів паче не стягуються будь-які збори і податки. В цілому процес лібералізації взаємної торгівлі РФ - ЄС в останні роки протікає поступально й успішно. У той же час залишаються приводи для взаємних докорів. Що стосується Рос ~ оці, то її досить турбує, наприклад, застосування ЄС антидемпінгових процедур щодо російських експортерів таких важливих для РФ товарів, як чорні метали і мінеральні добрива. Приплив капіталу т ЄС Країни - члени ЄС виступають як провідні партнери Росії не тільки у сфері торгівлі> але і в області інвестиційного со-трудничества. З накопиченого на 1 січня 1998 р. сукупний обсяг іноземних інвестицій в РФ 16,7% (2-е місце) припадало на Великобританію; 11,6 (4) - Німеччину; 3,8 (5) - Нідерланди; 2,8 (7) - Італію; 2,2 (8) - Австрію; 1,9 (9) - Францію і 1,8% (10) - на Швецію. Принагідно зауважимо, що 15,4% (3) припадало на Швейцарію. Правда, країни - члени ЄС більше ангажовані у сфері «інших» інвестицій (торгових кредитів, банківських вкладів), а не в області особливо важливих для Росії прямих вкладень. Якщо в загальній сумі накопичених інвестицій (21,8 млрд дол, з них 9,5 млрд дол - з країн - членів ЄС) прямі капіталовкладення склали 45,6%, го в сумі інвестицій з країн, що входять в ЄС, - лише близько 35%. Проте підприємницькі кола більшості країн - членів ЄС, у всякому разі всіх великих держав Союзу, в цілому позитивно ставляться до інвестування капіталу в Росію, причому навіть після вибухнула 17 серпня 1998 тяжкої фінансової кризи. Успіх співпраці тут більшою мірою залежить не від ЄС, а від того, наскільки російському керівництву вдається поліпшити інвестиційний клімат в країні. Співпраця в сфері науки Співробітництво в галузі НДДКР здійснюється (крім двосторонніх науково-технічних зв'язків РФ - окремі країни - члени ЄС) в основному по лінії програми «ТАСІО> та залучення російських вчених і наукових центрів до співпраці на базі п'ятирічних рамкових програм НДДКР в ЄС. Згідно з відомостями КЕС, по різних каналах («ТАСІС», «Копернікус», «ІНТАС», Міжнародний центр науки і технологій у Москві та ін.) в спільні проекти НДДКР в 1997 р. було залучено близько 13 тис. російських фахівців. Перспективи економічного співробітництва РФ з ЄС Перспективи подальшого розвитку економічних зв'язків РФ - ЄС на найближчі три-п'ять років можна оцінити як помірно оптимістичні, причому з усіх розглянутих вище напрямками . Важко очікувати помітного зростання російського експорту в ЄС, бо в найближчі роки очікується несприятлива для РФ динаміка цін на основні товари її експорту (нафта, газ, чорні і кольорові метали). У галузі експорту готової продукції, особливо машінотсхніческой (тут реальною метою може бути лише впровадження в окремі «ніші») імовірний лише обмежений прогрес. Відсутність великих приростів експорту, а також необхідність обслуговувати зовнішній борг будуть сдер-проживати нарощування російського імпорту з країн - членів ЄС. Таким чином, товарообіг РФ - ЄС, ймовірно, зросте не-1 значно. Разом з тим цілком можливо (при активних зусиллях обох сторін) помітне поліпшення ситуації в області руху капіталу і знань. Ключовою проблемою розвитку економічних відносин РФ - ЄС є подальша лібералізація взаємної торгівлі (попутно відзначимо, що в торгівлі послугами з країнами - членами Союзу РФ незмінно має дефіцит). З цього питання по суті безперервно ведеться переговорний процес. Якщо б до кінця 1999 р. він привів до створення зони вільної торгівлі між РФ і ЄС, це відповідало б інтересам обох сторін (особливо в тому випадку, якщо б це сталося на тлі принципового вирішення питання про вступ Росії до СОТ). Наприкінці квітня 1998 Рада міністрів закордонних справ ЄС прийняла рішення виключити РФ із списку країн з неринковою економікою, але беззастережно не визнав її країною з ринковим господарством. З одного боку, в такому рішенні для Росії багато корисного, особливо в області антидемпінгових процедур і санкцій з боку ЄС. Так, якщо до недавнього часу будь-якої російський експортер, наприклад, хімічний комбінат, був запідозрений і викритий у демпінгу мінеральних добрив, то антидемпінгові процедури і санкції (штрафи та ін.) автоматично застосовувалися до всіх відповідних російським виробникам (експортерам) як економічним суб'єктам країни з неринковою економікою. Тепер КЕС за допомогою своїх експертів втч'алс повинна зробити висновок, чи є в даній галузі російської економіки ринкова або неринкова ситуація. У першому випадку санкціям піддасться тільки даний хімічний комбінат, в другому - вся галузь. Позитивним зрушенням для Росії є і та обставина, що тепер виявлення демпінгу ведеться не на основі зіставлення цін пропозиції обвинуваченого в демпінгу російського експортера з надуманою «умовної нормальною ціною» ринку ЄС, що набагато перевищує відповідну віутріроссійскую ціну, а як раз з ціною на російському внутрішньому ринку . У той же час «умовно-ринковий» статус економіки РФ ос-тавляет ЄС всякий раз, коли той чи інший російський виробник (експортер) підозрюється у демпінгу, широкі можливості для зволікань і свавілля. З питання про те, і якому напрямку слід розвивати відносини з ЄС, в Росії є два принципових підходи: вступ РФ в майбутньому в ЄС чи розвиток з Союзом партнерських відносин. Перший підхід, як видається, не заснований на реалізмі. Треба чітко уявляти собі, що в ЄС Росію не чекають і не бажають мати в якості повноправного члена. Це обумовлено, в першу чергу, не відсутністю доброї волі або будь-якими суб'єктивними факторами, а тим об'єктивною обставиною> що ЄС не в змозі «переварити» гігантську країну та її економіку, поширивши на неї всі процедури Союзу. У противників повного членства Росії в ЄС (а впливових прихильників цього взагалі важко назвати) є маса вагомих, навряд чи переконливо опровержімих аргументів на користь їх негативної позиції. Так, територіально частину Росії, причому більша, розташована не в Європі, а в Азії, що несумісно з наявними міжнародно-правовими документами, що визначають статус ЄС, 2. Не варто говорити і про те, що Росії потрібно ще багато років, щоб навіть за найсприятливіших умов досягти середнього для ЄС рівня економічного розвитку. Без такого упустимо вона могла б претендувати на величезні, непомірні нетто-дотації з аграрного, регіонального та соціального фондів ЄС, які «підірвали» би бюджет Союзу. Крім того, Росія не в змозі виконати ряд передбачених Маастрихтським договорами жорстких критеріїв (особливо за величиною накопиченого державного боргу) для підключення до формованої єдиної валютної системи ЄС і переходу до євро. Вступ до ЄС навряд чи відповідало б і інтересам Росії. Воно виразно завдало б шкоди співробітництву Росії (або щонайменше ускладнило б його) з Японією, КНР та іншими країнами - членами АТЕС, оскільки РФ, як член ЄС, позбулася б можливості проводити автономну зовнішньоторговельну і в цілому зовнішньоекономічну політику щодо третіх країн. Водночас ефективна участь в АТЕС, в яке Росії після низки марних спроб вдалося вступити лише в листопаді 1998 р., для неї надзвичайно важливо. У відносинах з ЄС оптимальним для Росії (і реальної цільової установкою) може бути тільки поступове поглиблення відносин асоціації з Союзом, насамперед шляхом створення з часом зони вільної торгівлі, розвитку інвестиційного та науково-технічного співробітництва. У більш віддаленій перспективі (не раніше ніж через 10-15 років), коли Росія стане країною з розвиненою ринковою економікою, міг би придбати актуальність питання про її підключенні до європейського економічного простору. | ||
| « Попередня | Наступна » | |
|
| ||